Тема фонтанів у нашому обласному центрі - доволі цікава, адже в деяких туристичних путівниках Чернігів часто називають “Містом фонтанів”. Однак, на жаль, якогось спеціального комплексного дослідження в цій темі не було. То коли ж у нашому місті вперше з’явилися фонтани? Де вони розташовувалися? Які фонтани збереглися до наших днів? Про це нам розкаже історик, краєзнавець, дослідник історії забудови Чернігова Данило Рига.
Як спорудили водогін, то з’явились і фонтани
Як правило, фонтани переважна асоціюються у городян з відпочинком. Цілком природно, що фонтани влаштовували переважно в міських садах, парках, скверах і на бульварах. Міська влада надавала чимало уваги благоустрою міських зон відпочинку. Втім, у першій половині ХІХ ст. системної роботи в цьому напрямі не було. Лише в 1845 р. на місці Дитинця (на Валу) був закладений парк. Територію очистили від залишків старих будівель, вирівняли, спланували алеї та висадили дерева. Впорядкували Соборну площу (площа перед Спасо-Преображенським собором на Валу).
Історія чернігівських фонтанів пов’язана з історією становлення місцевого водопроводу. У системі заходів з благоустрою чільне місце належало водопостачанню. Упродовж ХІХ ст. Чернігів водою забезпечували водовози. В 1872 р. міська дума порушила питання про будівництво власного водогону.
Будівельні роботи тривали з 1883 р. до 1898 р. Міський водогін, створений з ініціативи міського голови В. Хижнякова, гласного міської думи А. Карпінського та інших за підтримки губернатора А. Шостака, суттєво вплинув на розвиток Чернігова як губернського міста, сформував його планування, архітектуру та допоміг запобігти пожежам і масовим епідеміям серед населення.
Про те, як планували, проектували та будували чернігівській водопровід наприкінці XIX-го ст. є чимало письмових свідчень сучасників. Фактично міський водопровід став бізнес-проектом міської думи, були чітко визначені терміни його окупності, а через це - вартість води для кожного окремого випадку. Плату за воду брали за кожне приміщення, за полив, за теплицю, за кожну ванну і ватерклозет залежно від його типу. І якщо казати про ціни, то у XIX-му ст. вони були немалі.
Фонтан у колишньому сквері ім. Попудренка. 1950-і р.
Фонтан на Валу. 1960-і р.
Фонтан навпроти «Дружби». 1970-і р.
За клозет і ванну - 5 руб., за фонтан - 40 руб.
Так, наприклад, за кожен ватерклозет російської системи потрібно було сплачувати по 5 руб. (на рік. - Ред.) Кожна ванна обходилась власнику теж у 5 руб., ванна з котлом для підігріву води та спускним клапаном обходилась ще дорожче – 10 руб. на рік! Ватерклозет англійської системи також обходився дорожче, адже на його обслуговування йшло значно більше води. А ось за воду для фонтанів кошти брали окремо від поливу садиби, і вода для фонтану коштувала власнику 40 руб.!
До початку XX століття артезіанською водою забезпечували жителів тільки 11 міських вулиць. Але навіть у 1906 році водовозний обоз продовжував виконувати дуже важливу роль, забезпечуючи водою жителів віддалених вулиць - по 25 копійок за 100 відер. Будівництво перших споруд і трубопроводів чернігівського водогону коштувало міській владі 200 тисяч руб. До того ж, доводилося виплачувати заробітну плату працівникам водогінної мережі: завідувачу – 1000 руб., машиністу – 600 руб., слюсарю – 360 руб., кочегару – 216 руб. та сторожу 162 руб. на рік. Ці витрати повністю покладали на місцевий бюджет.
Станом на 1910 р. водогін було підведено до 552 будинків Чернігова з 2836. Втім, паралельно з водогоном продовжувала працювати й водовозна команда, яка відповідала за підвоз води на околиці, а також на пожежі. Кількість абонентів водовозної команди в 1907 р. становила 1549, у 1908 р. – 1508, а це майже втричі більше, ніж абонентів домових водопроводів, яких за 30 років набралось аж 398 – переважно це мешканці центральної частини міста.
Жителі Чернігова з цієї центральної частини міста та прилеглих вулиць у 1920-х рр. отримували воду із водорозбірних будок (вона ж - водорозбірна колонка, питний гідрант - окремо стоячий на відкритому повітрі пристрій для подачі питної води з водопроводу на поверхню землі, споряджений краном. - Ред.) по талонах та водопроводу, підведеного до будинків. Впродовж 1920-х рр. кількість водорозбірних будок зросла з 17 до 25. Саме в цей час у нашому місті один за другим починають з'являтися фонтани.
Фонтан «Жабки». 1970-і р.
Фонтан «Жабки». 1970-і р.
Найвідоміший фонтан - “Жабки”
Найвідоміший колись фонтан був розташований у колишньому сквері ім. Попудренка. Це «Жабки». Фонтан з жабками спочатку мав зовсім інший вигляд. У центрі фонтану була скульптурна група – діти, котрі стали в коло та взялися за руки.
Оригінальна його назва – причому оригінальна у всіх сенсах – фонтан «Діти та священні тварини», а з'явився він у Чернігові ще до Другої Світової війни, у другій половині 1930-х. Чернігівські «Жабки» - не сироти, фонтани схожого характеру споруджували у багатьох містах колишнього Радянського Союзу, в основному – курортних. Схожий був у Миргороді, найвідоміший – у Волгограді. Цей фонтан був визнаний пам'яткою історії монументального мистецтва, і коли розробляли проекти реконструкції колишнього скверу ім. Попудренка, кожен передбачав реставраційні чи відновлювальні роботи фонтану. Крім того, з цим фонтаном пов'язана локація куди старішої пам'ятки – резервуару першого чернігівського водогону кінця ХІХ ст.
Фонтан «Жабки» 1940 р.
Та “Жабки” не дожили до наших днів. Спочатку центральні скульптури змінювали кілька разів за історію пам'ятки, а потім демонтували (замість них виклали зовсім не естетичну гірку із граніту), а чашу, що мала сірий колір, пофарбували у зелене. Зрештою, у 2002 р. фонтан разом з декількома унікальними деревами, що його оточували, прибрали. Нам залишились тільки світлини. Напевно, чи не в кожного жителя Чернігова старше років 25-30 в сімейному фотоальбомі є фото з “Жабками”. Втім, на місці того старого “історичного” фонтану з'явився більш сучасний - світломузичний.
Сьогодні мало хто знає, що «Жабки» в тому сквері були не самі. Ближче до тодішнього кінотеатру ім. Щорса розташовувався досить звичайний на вигляд фонтан – кругла чаша, а посередині - скульптура двох дівчаток, які присіли на камень. Інтерес викликало радше те, що знаходилося під ним: дехто вважав, що фонтан стоїть на кургані.
Метрів за п'ять-сім від братської могили був так званий курган. Його помилково довгий час навіть у краєзнавчій літературі називали курганом княжни Чорної. Хоча курганом він не був. Насправді це водозбірник – резервуар пожежної каланчі, що був у дворі нинішньої облдержадміністрації. Побудували цей фонтан, гадаю, 6+ще до революції 1917 р. (тоді там була інша скульптура), а проіснував він приблизно до кінця 60-х–початку 70-х років.
Хлопчик з рибкою та жінка в туніці на Валу
Хлопчик з рибкою приблизно в той самий час (30-ті роки XX століття. – Авт.) стояв в центрі фонтану на Валу напроти Спасо-Преображенського собору. До нього це «почесне місце» займала постать жінки в туніці з глечиком в руках. Війну вона пережила, оскільки під час бомбардувань всі будівлі на Валу збереглися, хоч і отримали ушкодження різного ступеня.
Старий фонтан на так званому Нижньому Валу. 1940-і р.
Були на Валу ще два фонтани. Один з них - зі скульптурою двох козликів, що зчепились рогами на містку. Зараз на тому місці відновлений фонтан, а поруч поставили дитячий майданчик. Що трапилось з старими скульптурами? Скоріше за все, вони могли просто зруйнуватися, адже діти часто на них видиралися.
Ну, а довгожителем серед усіх фонтанів на Валу виявився той, що був викладений з каменю. Він успішно функціонував і в середині 70-х років минулого століття, коли його побратими вже прийшли в цілковитий занепад. Отже, на території парку на Валу (Дитинець) ми нараховували три діючих фонтани, які датуються 30-ми роками XX століття.
Фонтан у центрі Чернігова. 1940-і р.
Були в місті й інші, менш популярні фонтани: у Залізничному парку (фонтан у районі залізничного вокзалу, за спорудою тиру, був споруджений ще до подій Другої Світової війни, скоріше за все, у 30-ті роки XX ст.); біля інтернату на Подусівці; біля центрального входу в міський сад; на «Кругу» (нині навпроти цього місця розташований «Райффайзен Банк Аваль»).
Працював і фонтан навпроти колишнього Будинку культури будівельників (нині в цій будівлі - приватна школа. - Ред.). Це була звичайна чашу з водою, без скульптурної композиції, що під час танців часто служила місцевим хлопцям курилкою. Фонтан датується 30-ми роками XX століття.
Ще кілька фонтанів можна було зустріти у дворах приватних будинків. А іноді фонтани влаштовували у дворах будинків, що служили інтернатами, притулками або санаторіями. Крім того, в місті є ще чимало об'єктів, які колись або радували городян струменями свіжої води, або були побудовані для цього, але так і не працювали «за призначенням».
Фонтан у центрі міста, біля центральної площі. 1950-і р.
Фонтани радянського періоду
При створенні меморіального комплексу на Болдиній горі у 80-х роках XX ст. у підніжжя гірки побудували фонтан-басейн, але пропрацював він недовго (щиро кажучи, навіть не згадаю, аби він колись працював, хоча Лісковиця - мій рідний мікрорайон. - Ред.). Зараз про нього нагадує тільки чаша ламаної форми біля підніжжя гори. Подібна ж історія – з фонтанами біля колишнього кінотеатру «Перемога» та технологічного університету.
В 2017 р. в місті відкрили два фонтани на проспекті Миру, а в 2018 р. – збудувати ще три в сквері ім. Хмельницького, потім ще три - на колишній Алеї Героїв. Зараз там комплекс фонтанів, збудованих у ряд. А колись був лише один фонтан, зате великий, і він існував до 70-х років минулого століття. Що стосується композиції цього фонтану та й чернігівських фонтанів загалом, то в нас чомусь була традиція робити круглі чаші.
Фонтан на колишній Алеї Героїв. 1960-і р.
Фонтан на колишній Алеї Героїв. 1960-і р.
Фонтан на колишній Алеї Героїв. 1960-і р.
Працюючі фонтани станом на 2020 р.:
- комплекс фонтанів на колишній Алеї Героїв (з'явилися в 1970-х роках, але після реконструкції замість них з'явилися три інших);
- комплекс з декількох фонтанів перед будівлею РАГСу (кінець 1980-х років);
- фонтан в Центральному парку культури і відпочинку (колись круглий, але в останні кілька років після реконструкції – неправильної форми);
- комплекс фонтанів в нижній частині міському саду;
- фонтан навпроти «Мегацентру», відновлений кілька років тому;
- пішохідний фонтан навпроти комплексу «Полісся» – на бульварі вздовж проспекту Миру (найновіший на сьогодні);
- світломузичний фонтан у колишньому сквері ім.Попудренка на місці «Жабок» (відкритий в 2008 р.);
- можна додати до цього переліку три фонтани в сквері Б.Хмельницького.
Фонтан на Валу. 1960-і р.
Непрацюючі фонтани або фонтани, які прибрали в ході реконструкції території:
- перед фасадом Будинку культури будівельників;
- біля кінотеатру «Перемога»;
- біля ЧНТУ;
- біля підніжжя Болдиної гори;
- на «Кругу» (перед відділенням «Райффайзен Банк Аваль»);
- в Залізничному парку;
- три фонтани на Валу (в нижній частині парку біля вул.Преображенської, в нижній частині біля дитячого майданчика, біля пам'ятника визволителям Чернігова).
Фонтани у Чернігові є різні: звичайні, світло-музичні та світло-динамічні, а також один пішохідний. Поруч з новозбудованими фонтанами є кілька старих, фактично забутих, і, на жаль, вже не діючих фонтанів.
Фонтан у колишньому сквері ім. Попудренка. 1950-і р.
Фонтан у колишньому сквері ім. Попудренка. 1960-і р.
