Телебачення як соціальне явище міцно увійшло до нашого життя. Незважаючи на розповсюдження інтернету, виробництво телевізорів не припиняється. Вони модернізуються під потреби часу, а мільйони людей дивляться улюблені телеканали. Коли ж у Чернігові з'явився перший телевізор? Як відбувалося становлення телемережі? Коли збудували першу телевізійну станцію в місті та де вона знаходилась? Про це нам розкаже історик, краєзнавець, дослідник історії Чернігова Данило Рига.
Регулярні телепередачі розпочались на початку 1950-х
Перша в СРСР публічна демонстрація системи електронного телебачення відбулась 2 лютого 1935 р. Офіційна ж дата початку регулярних телепередач в Україні – 6 листопада 1951 р. Місцева газета “Деснянська правда” у травні 1952 р. сповіщала: «Все ширше входить в побут радянських людей телебачення... Пущений у пробну експлуатацію Київський телецентр має найвищу у світі якість зображення». Передачу ж кольорових телепрограм телецентр у Києві розпочав тільки у 1968 р.
Телевізор був предметом розкоші
Достовірно відомо, що перший телевізор у Чернігові куплений в 1952 р. Ю. Гармашем - інженером залізничного вузла. В ті часи телевізор вважався предметом розкоші. За розміром він був невеликий, з екраном з діагоналлю всього 23 см. марки «Ленінград Т-2». Ю. Гармаш спорудив і встановив над своїм будинком високу антену та настроїв приймач на програму Київського телебачення. Невдовзі у Чернігові збудували мікро ретранслятор.
Перші дані про кількість телевізорів у нашому місті зустрічаємо в обласній газеті “Деснянська правда” за 1956 р.: кількість телевізійних приймачів у Чернігові на той момент становила 100. Телевізори купували місцеві державні установи: комітети Чернігівської контори Держбанку, шкірзаводу, музичної школи. Перші телевізійні приймачі в місті продавали в магазині «Культтовари» на тодішній вул. Леніна (сучасний Пр. Миру).
Перша телевізійна станція - дерев'яна
Перша телевізійна станція у Чернігові побудована в 1950-х роках на Лісковиці в районі виправного закладу. Серйозного оснащення вона не мала, оскільки це була звичайна дерев’яна опора під антенну. Передавач був доволі слабенький, транслював тільки одну телевізійну програму. Його потужності ледве вистачало на те, щоб покрити територію Чернігова.
На виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 26 вересня 1955 р. влітку 1956-го виконком Чернігівської міської ради депутатів трудящих ухвалив рішення звести в Чернігові нову телевізійну ретрансляційну станцію, яка стала типовим проектом. Був складений проект і вся технічна документація. Передбачалося, що станція забезпечить прийом телевізійних передач не тільки з Києва, а й з інших міст країни.
Для зведення радіотелевізійної ретрансляційної станції місцева влада виділила в центрі міста близько півтора гектара землі. У 1957 р. розпочалось будівництво. Усі великі підприємства, як-от: фабрика музичних інструментів, меблева фабрика, камвольно-суконний комбінат фінансово долучилися до цієї справи.
Чернігівська телебашта – найвища споруда
Наприкінці осені 1959 р. будівництво було завершене, чотирикутна башта з металевих конструкцій мала висоту 150 метрів. Башта складалася з 15-ти восьмиметрових і 6-ти п’ятиметрових секцій. Висота антени дорівнювала 12 метрів. Загалом вага всіх конструкцій чернігівської башти становила 163 тони.
Поруч був зведений будинок, де розмістилась необхідна апаратура. Після того, як державна комісія прийняла в експлуатацію телевізійну ретрансляційну станцію в Чернігові, в 1960 р. більшість районів нашого міста отримала якісний телесигнал. Розвиток телебачення в інших республіках колишнього СРСР відбувався набагато повільніше.
Іноземний передавач для ретрансляцій
Телевізійна ретрансляційна станція була доволі потужною для свого часу. Розповсюдження сигналу забезпечував французький передавач на 5 кВт. Максимальна дальність передачі складала не більше 50 км. Звісно, навіть після появи сучасної в тогочасному розумінні телевізійної станції дивитись телепрограми могли далеко не всі чернігівці. Телевізор вважався предметом розкоші. Окрім цього, для прийому телесигналу антену треба було розташувати на певній висоті. Однак більшість будинків у Чернігові були одноповерховими, тому зробити це було доволі проблематично.
У 1969 р. в Чернігові з’явились перші кольорові телевізори «Рубін–401» і «Рубін–402». Їх встановили у профілакторії комбінату синтетичних волокон, червоних куточках управління зв’язку тощо. Коли по всьому СРСР почали транслювати кольорове телебачення, відповідних приймачів було дуже мало. Масово такі телевізори набули поширення тільки на початку 1980-х.
Поява республіканського телебачення
6 березня 1972 р. партійне керівництво ухвалило історичне рішення про введення в країні мовлення двох телепрограм. До 1974 р. чернігівський ретранслятор передавав тільки першу програму центрального телебачення.
У 1974 р. напередодні жовтневих свят телеглядачі міста побачили українську програму. Зв’язківці у стислі строки провели монтаж і наладку устаткування. В 1973-1974 рр. на чернігівському телецентрі добудували для цього спеціальну будівлю і встановили чехословацьке устаткування Tesla. На 150-метровій висоті встановили антени 11-го каналу, де велася передача республіканського телебачення. Зона впевненого прийому сягала радіуса 50 кілометрів. Республіканське телебачення приймали безпосередньо з ефіру, а про трансляцію місцевих програм у ті далекі часи можна було тільки мріяти.
Місцеве телебачення будували з нуля ентузіасти
Ідея створення місцевого телебачення належала Головному інженеру обласного кіновідеоцентру профспілок Олександру Копиловському. В січні–лютому 1991-го р. розпочалася розробка організаційних документів, їх узгодження та реєстрація.
У квітні 1991-го був зареєстрований Чернігівський автономний телевізійний центр. Започаткували його фактично з нуля. Серед творців перших програм не було жодного, хто б уже мав досвід професійної роботи на телебаченні.
В організації та створенні телеканалу допомогли працівники концерну РРТ (м. Київ) і директор обласного РТПЦ (радіотелевізійний передавальний центр - Прим.) Є. Дишлевський. Супутникову антену передав в експлуатацію кіновідеоцентр профспілок. Ідеєю проекту захопилась і голова правління «Чернігівбанку» О. Шульга, котра надала кредит на придбання обладнання.
У жовтні 1991 р. був сформований технічно-творчий склад. Пробними програмами стали ретрансляції супутникових каналів. Перша власна програма вийшла в ефір увечері 30 листопада 1991 р. Фактично цей день і вважається днем народження чернігівського телебачення, коли почав працювати автономний телевізійний центр (АТВЦ).
