Красива зачіска та догляд за волоссям – актуальне питання як нині, так і в минулому. Історія перукарень у Чернігові, як і в багатьох інших містах, тісно пов'язана з розвитком міста та зміною наших уявлень про красу та догляд за собою. У давнину та в середньовіччі стрижка та догляд за волоссям були частиною побуту та гігієни, але перукарська справа як окрема професія формувалася значно пізніше. Виникає питання, коли ж у нашому місті з’являються перукарні? Де вони знаходилися? Які послуги там надавали? Про це нам розкаже історик, краєзнавець, дослідник забудови Чернігова Данило Рига.
Перукарські послуги розвивалися з давнини
На жаль, точну дату появи перших перукарень у Чернігові історичні джерела не зафіксували. Однак можна стверджувати, що перукарські послуги розвивались разом із загальним розвитком міської інфраструктури стародавнього Чернігова як торгово-ремісничого центру та появою нових потреб у населення.
Цирульники – саме так називали перукарів аж до ХІХ ст. – з'явились на Русі приблизно в XIII ст. Це були переважно майстри з Візантії. До них зверталися виключно чоловіки, бо жінки своїм волоссям займались самі. А потім відбувся, як-то кажуть, історичний «провал». Це було пов’язано із занепадом всієї Чернігово-Сіверщини в соціально-економічному та політичному плані. Все змінюється у XVIII ст. До речі, в цьому столітті великою популярністю користувались перуки.
До цирульника приходили як до хірурга
У XVIII ст. у Чернігові, як і в інших містах, з'являються відповідні заклади, які надають перукарські послуги, як при готелях, так і як окремі ремісничі майстерні. Це були невеликі заклади, де працювали майстри, навчені ремеслу, яке часто передавалось з покоління в покоління. Однак про перукарні мова поки що тут не йшла. Перші перукарні у Чернігові з'явились тільки у XIX – на початку XX ст. Тоді подібні заклади стали поширюватись у містах Російської імперії, до складу якої тоді входила і Чернігівська губернія.
Одна з послуг, яку надавали цирульники на початку ХІХ ст., - кровопускання. У 1845 р. вийшло розпорядження Міністерства внутрішніх справ про цирульників та почали діяти «Правила об испытании цирульников и об отношениях их к врачебному начальству».
Фото: Інтер’єр парикмахерської XІX ст.
Однак у 1912 р. медична рада вирішила таки заборонити здійснювати малі хірургічні операції в так званих цирульнях, оскільки їх мали проводити тільки лікарі. Зазначалося, що перукарні та цирульні можуть надавати виключно такі послуги, як миття голови, гоління, стрижка та завивка волосся.
На початку ХХ ст. – всього три перукарні на місто
У Чернігові в ХІХ – на початку ХХ ст. працювали всього три перукарні. Відкривати їх можна було тільки з дозволу міської управи. Розташовувалися ці популярні заклади у центральній частині Чернігова. Один з них - на головній тодішній вулиці нашого міста Шосейній (нині це проспект Миру). Тоді тут були зали як для чоловіків, так і для жінок.
Працювали вони в будні з 8-ї ранку до 9-ї години вечора, а в неділю та святкові дні – з 8-ї ранку до 4-ї години пополудні, на свята – до 3-ї години дня. Напередодні свят ці заклади могли працювати аж до 23-ї. Всі користувались популярністю. Прийом вівся, як правило, за попереднім записом. Після кожного клієнта проводили обов’язкову дезінфекцію інструментів за допомогою вогню.
Нові часи - нові вимоги…
У радянські часи перукарні стали частиною державної системи обслуговування населення, їхня історія відображає зміни в стандартах обслуговування, характерні для того періоду. Звичайна перукарня Чернігова початку 1920-х рр. – це невелике приміщення, у якому обслуговували разом чоловіків і жінок.
У 1920-х роках радянська влада націоналізувала всі перукарні у Чернігові, їх просто здали в оренду. До 1921 р. перукарні Чернігова мали власні назви: «Олександрівська», «Гальперіна» та «Гігієна», а надалі вони отримали порядкові номери: №1, №2 та №3. Цікаво, що одна з міських перукарень розташувалася на першому поверсі двоповерхової споруди першої міської лазні на вул. Селюка (зараз це частина сучасної вул. Гетьмана Полуботка).
Кожна перукарня мала чітко дотримуватися встановлених правил: приміщення мало бути світлим і чистим, з достатньою кількістю вішалок, перукарі мали мити руки перед кожною стрижкою та голінням, накидки та серветки змінювати після обслуговування кожного клієнта, для дезінфекції рук використовувати розчин сулеми (хлорид ртуті). Щітки та гребінці дезінфікували мильним спиртом, бритви, машинки для гоління волосся та ножиці обробляти спиртом чи проводили через полум’я. Послуги у перукарнях надавали різноманітні: для чоловіків – стрижка та гоління голови чи бороди, для жінок – стрижка, миття та фарбування волосся, манікюр. Вартість послуг у державних перукарнях була, звісно, нижчою.
Перукарні працювали у дві зміни
З історичних джерел того часу дізнаємося, що перукарні працювали у дві зміни: перша розпочинала роботу з 8-ї ранку, друга – з 12-ї дня ( і до 20.00). Цікаво, що на початку 1920-х перукарні у неділю не працювали. Надалі вихідними днями для перукарів першої зміни була середа, для другої – четвер. У суботу та неділю перукарні були відчинені з 12-ї дня до 20-ї вечора з перервою на годину.
На початку 1920-х рр., за даними історичної статистики, в середньому кожну з державних перукарень Чернігова за місяць відвідували близько 5 тис. чернігівців, а наприкінці 1920-х кількість відвідувачів становила вже 7,5 тис. жителів. Тобто кількість відвідувачів впевнено збільшувалася. Біля перукарень для приваблення клієнтів розвішували вивіски-рекламки, де зазначали вартість кожної послуги. Та не завжди вказана сума відповідала дійсності.
Щоправда, треба зауважити, що перукарське мистецтво в нашому місті все таки розвивалося до початку Другої Світової війни, але масового характеру набуло лише в перші післявоєнні десятиліття: коли відкривалися нові перукарні, приваблюючи все більше нових і постійних клієнтів.
Одна жіноча та три чоловічі на весь Чернігів
Наприкінці 50-х років XX ст. почали проходити міські конкурси перукарського мистецтва, в тому числі - на найкращого майстра та найкращу зачіску. Формувались і республіканські команди для участі у всесоюзних та міжнародних конкурсах. На початку 70-х років XX ст. в Україні почали проходити республіканські конкурси перукарського мистецтва.
Як це не дивно, але у 1972 р. в Чернігові працювали лише три перукарні: жіноча «Чарівниця» на пр. Перемоги та дві чоловічі – №16 на тодішній вул. Попудренка (нині це пр. Перемоги) та №3 - «Берізка» на колишній вул. 50 лет ВЛКСМ (нині це вул. Козацька) І саме стільки перукарень було у Чернігові станом на 1903 р.! Фахівці стверджують, що тоді модно було викликати майстрів зачісок додому. Так що роботи у них вистачало, і відкривати окреме приміщення не було потреби. Але заради справедливості треба сказати, що вже у 1980-х роках кількість парукарень стрімко збільшується. Відкриваються вони у Будинку побуту на вул. Леніна (сучасний пр. Миру.), у готелі «Десна», в інших районах нашого міста, зокрема, у відносно молодому на той час районі - вул. Рокосовського (нині – Левка Лук'яненка).
Фото: Будинок Побуту. 1980-ті р; Готель «Десна». 1980-ті р.
У радянський період перукарні стали частиною системи державного побутового обслуговування. Вони пропонували широкий спектр послуг. Вартість чоловічої стрижки, як правило, становила від 18 до 22 коп. Більш складні зачіски, такі як «бокс» та «напівбокс», могли коштувати 22 коп., а стрижка «наголо» – 10 коп. Стрижка вусів коштувала 40 коп., а бороди – 55 коп. Жіночі стрижки були дорожчими. Так, модельна стрижка у «Чарівниці» могла коштувати 1 руб. 60 коп., а завивка на бігуді – 80 коп. Більш складні зачіски, як-от хімічна завивка з модельною стрижкою, могли коштувати понад 4 руб.
Салони краси на будь який смак та гаманець
У 1990-ті роки, після розпаду СРСР, стався вибух приватного підприємництва, і поряд з державними перукарнями почали з'являтись приватні салони краси. Так, на сьогодні у Чернігові існує безліч закладів у кожному мікрорайоні, фактично на кожній великій вулиці. Вони пропонують широкий спектр послуг: від класичних стрижок і укладок до складних фарбувань, нарощування волосся та різних доглядових процедур. Розвиток технологій і модних тенденцій призвів до появи нових видів послуг, тож майстерність перукарів постійно зростає.
Отже, історія перукарень Чернігова – це історія розвитку самого міста, його ремесел та побутової культури від давніх часів до сучасності. І в цій історії були періоди, коли перукарні ставали частиною державної системи, та періоди, коли приватні підприємці формували сучасний вигляд цієї сфери послуг.
