Уявити наше місто без автівок різних марок і моделей наразі неможливо. Щоправда, так було не завжди. Ще якихось 30-40 років тому автопарк Чернігова був у десятки разів менший. Звичайно, менше автомобільних марок було представлено на вулицях. Цікаво, як же відбувалась автомобілізація Чернігова? Які марки переважали за радянських часів? Коли з’явилися перші іномарки? Чому мати власну іномарку років так 30-35 тому було доволі ризиковано? Про це нам розкаже історик, краєзнавець, дослідник історії Чернігова Данило Рига.
Завершення війни = збільшення кількості автомобілів?
В СРСР автомобільного ринку у сьогоднішньому розумінні цього слова не було. До Другої Світової війни автомобілі приватним особам взагалі не продавали. А після війни торгівлю машинами дозволили. Чому автомобілізація Чернігова масово відбувалася тільки після Другої Світової війни? Після Перемоги над фашистською Німеччиною до СРСР потрапили тисячі трофейних іномарок – як правило, довоєнні легковики різних виробників. Численні “Опелі” та “Мерседеси” експлуатували окремі щасливчики (якщо, звісно, дозволяла посада, звання чи статус). Втім, бойове минуле, відсутність запасних частин і погані дороги зробили свою справу: вже на початку п'ятдесятих кількість іномарок на наших дорогах істотно зменшилася. Працювало просте правило: чим активніше машину експлуатували, тим раніше вона ставала “нерухомістю”. Щоправда, в Чернігові таких авто було дуже мало.
Пусті вулиці Чернігова на світлинах
У 1950-70-ті роки Чернігів активно будується. З’являються нові широкі вулиці, зокрема, тодішні вул. Леніна та вул. Попудренка (сучасні пр. Миру та пр. Перемоги). На світлинах того часу побачимо доволі невелику кількість приватних автівок. Це і зрозуміло - вони ще не були доступні звичайним громадянам. Переважають на цих світлинах «Москвичі», «Волги» та «Жигулі».
У 1970-80-х роках, коли збудували нові автозаводи з виробництва легкових автомобілів для широких мас, автомобілі стають більш доступними, але пропозицій було обмаль, і на всіх бажаючих машин не вистачало. Почали утворюватися черги.
Перехрестя вул. Леніна та Вул .Попудренко (нині Пр. Миру та Пр. Перемоги) 1970-ті р.
Вул. Леніна (нині Пр. Миру). 1980-ті р.
Ціни в середині 70-х років XX ст. були такі: «Волга» ГАЗ-24 (щоправда, їх продавалося дуже мало) – 9200 руб, «Жигулі» ВАЗ-2101 – 5500, ВАЗ-21011 – 6000, ВАЗ-2103 – 7500, «Запорожець» ЗАЗ-968 – 3500 руб. Повнопривідний ЛуАЗ-969 коштував 4000 руб.
Середня ж зарплата чоловіка, що непогано заробляє, становила близько двохсот рублів на місяць. Така система продажів авто призводила до парадоксів: новий автомобіль (офіційно) коштував дешевше, ніж уживаний (на ринку). Про вибір кольорів та комплектації взагалі не йшлось. Брали, що є. З другої половини 1980-х купівля авто стала для громадян одним із засобів збереження грошей від інфляції, і автотехніка знову стала дефіцитом аж до 1991 р.
Поїзд з «Жигулями» прибув на жд станцію Чернігів. 1972 р.
Для купівлі вживаного автомобіля діяли схеми
Купівля вживаного автомобіля зазвичай відбувалась через особисті контакти або через комісійні магазини. Спочатку продавати автомобілі можна було лише державі через комісійний магазин, де їх оцінювали виходячи з держціни з урахуванням зносу. Це було скасовано лише у 70-х роках, проте аж до розпаду СРСР частина суми передавалась продавцеві через касу комісійного магазину, який мав із цього 7%.
Лише на початку 1980-х р. авто можна було відносно вільно купити, вдало зайшовши в автомагазин. Щоправда, автосалонів у сучасному розумінні цього слова в нашому місті тоді ще не було. Як правило, нові автомобілі обирали та купували за чергою в Києві. Отже, мати гроші – цього було недостатньо, щоб купити нове авто, треба було дочекатися своєї черги.
Автомобілі на вулицях Чернігова. 1980-ті р.
Цікаво, що у березні 1972 р. до Чернігова прибули два залізничних ешелони, що складалися з двоповерхових платформ, і доставили 400 новеньких машин марки ВАЗ. Як писала місцева газета «Деснянська правда», в першу чергу, вони призначалися для продажу колгоспникам, робітникам і службовцям, спеціалістам сільського господарства. Розподілом машин населенню займалася Облспоживспілка.
Імпорт і купівля іномарок в СРСР були суворо регламентовані. У ті часи існувало лише три шляхи, щоб роздобути закордонний легковий автомобіль. По-перше, такі машини привозили моряки далекого плавання. Цікаво, що сума розмитнення становила 200%. І тому це були або невеликі моделі, або більші автомобілі, але їх оформляли за знайомством. По-друге, автомобілі могли привозити люди, які працювали за кордоном, зокрема, й артисти. Але машини, звичайно, треба було розмитнити. Третій шлях - найцікавіший: обмежене коло осіб за спеціальними дозволами могло купувати автомобілі в комісійних магазинах, куди надходили машини дипломатів, котрі виїхали з країни.
Будівля Головпоштамту. Рух транспорту 1978 р.
Іномарки для перевезення вантажів і пасажирів
Легкові автомобілі іноземного виробництва в той час можна було побачити тільки у великих містах, а в Чернігові їх фактично не було. Виключення становили вантажівки та автобуси, зокрема, німецького, чеського та угорського виробництва, марки автовиробників IFA, TATRA, IKARUS.
Такі автомобілі використовували для перевезення вантажів і пасажирів. Комерційні автомобілі надходили із країн Східної Європи у рамках так званої «соціалістичної інтеграції». Це були легкі розвізні машини Zuk та Nysa з Польщі, середньотонажні IFA W50L та Robur із НДР, важкі чеські самоскиди Tatra та сідлові тягачі Skoda.
Цікаво, що у 1983 р. в Києві пройшла міжнародна виставка «Автосервіс-83». На той час це була перша автовиставка такого формату за 70 років. Адже перед нею показ іноземних автомобілів у Києві відбувався аж у 1913 р. Тоді було представлено автомобілі Nissan, Mercedes-Benz, а також моделі чеських і польських виробників.
Парковка біля залізничного вокзалу. 1980-ті р.
Автівки на колишній вул. Рокоссовского. 1980-ті р.
Іномарки недоступні, але попит є
На початку 1980-х р. більшість жителів Чернігова могли лише мріяти про іномарки, а їх наявність підкреслювала статус власника. Іномарки були майже не доступні, адже до кінця 1980-х р. закордонні легкові автомобілі для потреб населення до нас офіційно не постачали. У березні 1988 р. відбулась знаменна подія – у країні ухвалили закон про кооперацію. Приймається «Інструкція» про порядок переміщення через кордон СРСР автомобілів та іншого автотранспорту, що дозволяло радянським громадянам фактично безперешкодно ввозити в країну різні види транспортних засобів для особистого користування. Саме це стало основою збільшення попиту на іномарки. Серед рідкісних іномарок у Чернігові наприкінці 1980-х можна було зустріти моделі Audi, Opel, BMW, Mercedes, Volvo та інші, що були дуже популярні у іноземців. Та все ж таки наприкінці 1980-х іномарки у Чернігові були рідкісним явищем.
Коли впала «залізна» завіса, у деяких чернігівців уперше в житті з'явилася реальна можливість придбати автомобіль іноземного виробництва, хай і не новий. Першими їх власниками ставали військові та моряки, а також фахівці, котрі перебували в тривалих відрядженнях за кордоном. Тоді поїздка за кордон нерідко закінчувалася покупкою старої «європейки» – вже тоді 10-12-річний автомобіль із пробігом коштував недорого.
Автотранспорт Чернігова на площі. 1980-ті р.
Рух по Пр. Перемоги. 1980-ті р.
Обслуговування іномарок теж було проблемою…
Підтримка та обслуговування іномарок було доволі проблематичним через відсутність необхідного сервісу та запчастин. За відсутності оригінальних запчастин власник «іномарки» був змушений пристосовувати деталі від автомобілів вітчизняного виробництва або «винаходити» вузли, яких не вистачало. Справжньою ж катастрофою була ДТП, адже придбати пошкоджені деталі кузова, оптику чи оздоблення в СРСР було неможливо, а замовити та привезти з закордону їх могли лише «обрані».
Та згодом у місті з’явився певний прошарок громадян, які мали фінансову можливість купувати дорогі іноземні автомобілі. Це представники організованої злочинності, які почали «оподатковувати» новоявлених бізнесменів. І ці люди надавали перевагу швидким надійним іномаркам. Велику популярність у місцевих «братків» мали спочатку доволі престижні на той час ВАЗ 2109 та Audi 100, Audi 80, Opel Record, а потім до них доєднались автомобілі марки BMW та Mersedes.
Отже, у Чернігові, як і в багатьох інших містах України, перші іномарки масово почали з’являтись у першій половині 1990-х р., після розвалу Радянського Союзу та з початком ринкових реформ. Точний момент появи перших іномарок у нас визначити складно, оскільки немає офіційних даних про їх реєстрацію. Починався новий час, коли саме офіційні імпортери автомобілів формували конкурентну пропозицію на авторинку. Зникав дефіцит і черги, починалася нова епоха цивілізованого авторинку, який прийшов на заміну радянській системі обмежень і тотального дефіциту.
Рух авітовок вул. Леніна (Пр. Мира). 1980-ті р.
Рух авітовок вул. Леніна (Пр. Мира). 1980-ті р.
90-ті наводнили авторинок Чернігова
Можна сказати, що значне збільшення кількості іномарок на дорогах Чернігова почалося саме у другій половині 1990-х, коли почали з'являтись приватні автосалони та імпортні автомобілі стали доступніші.
В цей час в нашому місті активно функціонував авторинок на об’їзній дорозі, в районі заводу карданних валів, на колишній вул. Квітневій, 20. Авторинок мав назву «Лада» і працював тільки в неділю з 7.00 до 13.00, був розрахований на 500 місць. Офіційна ціна одного торгового місця для однієї автівки коштувала 4 грн. (курс тоді був приблизно такий: 1$ = 2 грн. ). Тут жителі міста купували та продавали свої автівки, щоправда, ціни на «свіжі» іномарки були немаленькі.
Популярні тоді ВАЗ 2109 та ВАЗ 21099 коштували від 3000 до 4500$. Треба згадати, що наприкінці 1990-х середня зарплата на місяць в цілому по Україні становила 136 грн., а в Чернігові вона була і того менше.
Рух авітовок Пр. Перемоги 1988 р.
Починаючи з 1991 р. і до сьогодні автомобілізація у Чернігові росте в геометричній прогресії. З’являються нові марки та моделі автомобілів. За даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 2024 рік у місті Чернігів зареєстровані 50,2 тис. легкових автомобілів. З них 47,8 тис. належать фізичним особам, 2,4 тис. – юридичним.
Щоправда, варто наголосити, що пропускна здатність вулиць Чернігова при їх проектуванні у 1950-70-х роках не була розрахована на таку кількість автівок. Саме тому це вже є проблемою для нашого обласного центру. А в найближчій перспективі ще однією проблемою стане паркування особливо в історичній і діловій частині міста, у спальних мікрорайонах.
