Спостерігаючи, за можливості, за подіями останніх місяців, як історику, на думку спадає купа історичних аналогій. Не прямих, але так схожих. Дивно це визнавати, але сьогодні світ нагадує еквілібриста, що йдучи по канату на якусь мить втрачає рівновагу та стоїть на одній нозі не в змозі зробити наступний крок.
Він завмер, намагаючись впіймати ту секунду, де зможе знову відновити втрачений баланс. Під ним знизу арена цирку. І якщо рівновагу не відновити, то через секунди, він просто впаде на твердий поміст з непередбачуваними наслідками. Глядачі завмерли та затамували подих. Страх та цікавість відблискують в їх очах. Жінки почали закривати обличчя руками, лише через щілинку між пальців спостерігаючи за тим, що відбувається під куполом цирку. Вони не в змозі вплинути на ситуацію. Вже не в змозі. Квитки куплені, шоу розпочате.
Вони тепер лише свідки цієї напруженої сцени. Утім еквілібрист все балансує. Якусь мить здається, він от-от впаде, утім вже наступної секунди він знову вирівнюється, але крок зробити все так же не може. Його балансування схоже на балансування між хитаннями ідеологій, які керують суспільствами: право-ліво, ліво-право і навпаки. І не так уже й важливо, яка зі сторін переважить в певний момент остаточно, все одно результатом буде падіння на тверду підлогу.
Батут знизу, створений після останнього великого падіння об'єднаними силами глядачів і адміністрацією цирку, вже давно здувся, перетворившись на дірявий шматок брезенту та залишився лише нагадуванням про колись благородний задум - порятунку світу від паління в провалля.
Однак на відміну від цирку, після падіння світу на одну зі сторін, глядачі перетворяться на учасників подальшої драми, як перетворювалися вже не раз лише за останню якусь сотню років.
Хтось вдягне форму добровільно, комусь її вдягнуть силою, але ті й інші відправляться вибудовувати новий баланс, нову рівновагу на полях битв під куполом все того ж всесвіту-цирку, де еквілібрист вкотре не зміг втримати ту золоту середину буття, для наступних поколінь, сподіваючись на те, що саме ця війна стане "війною заради закінчення усіх війн".
Наша війна нам здається чимось таким, чого людство ще не бачило. Можливо. Наприклад, в уявленні іспанців їхня громадянська війна 1936-1939 років (громадянська суто умовна, зважаючи на учасників) була дуже кривавою і страшною. Однак диктатору Франко, в результаті, вистачило мізків не ув'язатися в куди кривавішу Другу світову, не дивлячись на тиск вчорашніх "союзників".
Воно то наче все інше, але... Важко сказати, що буде завтра, і в яку прірву полетить світ.
Колись мені довелося читати Гемінгвея, не в якості письменника, а в якості репортера. Чомусь в'їлися два репортажі 1920-х років з Європи, про прихід до влади Муссоліні в Італії. Коли він попереджав, що Дуче - зло, але за ним тягнеться ще більше зло, що може кинути світ в криваву м'ясорубку. На жаль, той прогноз виправдався.
Не люблю прямих аналогій, але наш сучасний світ зараз умовно знаходиться в якомусь чи то 1936 чи то 1939 роках. Саме той час коли в гру вступили основні гравці й кожен зі своїми глобальними планами і баченням "світу майбутнього".
Як би там не сталося далі, але наш світ вже вступив в "Епоху великих змін", подобається нам це чи ні, готові ми до цього чи ні. Єдине наше завдання тепер - вистояти-вижити та по можливості уникати ще більшого втягування в Велику гру глобальних гравців за переділ сфер впливу та вибудові "Прекрасного нового світу".
