«Партнер проєкту - «Чернігівська броварня AB InBev Efes Ukraine»
«Котрий мовя человек добре выпивает:
теди такому пан Бог на пиво давает.
Хоча и то так правят, же пиво не диво
єднак добре гди з троха горло промочило…
Зачим панове собі здорови бувайте
а где ли колвек пиво, добре потягайте.
А в голові здорови, все не перебирай
да вшелякий напиток заровно выпивай
Бо в жорна добриє що вкинь мовять то змеле
похвали и ти мене за то честний хмеле»
(«Вірши похвалные любячим пиво пити».
Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. XVII ст.)
Фрагмент картини Едуарда Ґрютцнера (1846–1925)
Пиво – один з найпопулярніших напоїв у світі. Історичні згадки свідчать, що на території сучасної України пиво варилося з часів середньовіччя, як і в Європі, де ним компенсували нестачу якісної питної води. З чого ж починалося пивоваріння на Чернігівщині? Та як з досить любительського заняття воно перетворилося на серйозну галузь місцевої промисловості?
Тисячоліття чернігівського пива: з чого все починалося?
Хоча промислове пивоваріння з’явилося відносно недавно, повідомлення про нього в наc сягають епохи Чернігівського князівства. Тисячу років тому це було одне з найпотужніших державних утворень Русі, а Чернігів – столиця князівства ‒ конкурував з Києвом. У межах сучасного Валу постав Спасо-Преображенський собор, поряд знаходився князівський двір. Окрім державних справ, свята і застілля були неодмінними атрибутами життя місцевих князів та їхнього оточення.
Під час археологічних досліджень на Валу в 1985 р. знайшли медушу кінця XII ст. – приміщення, де зберігали мед, напої та харчі. Подібну споруду виявили 1981 р. і в Новгороді-Сіверському на півночі Чернігівщини. Літописи згадують про запаси меду й вина у сіверських володіннях князів Святослава та Ігоря Ольговичів.
«Пивовар». Дереворит, 1561 рік (історична гравюра)
На думку дослідників, під пивом у X–XI ст. розуміли будь-який напій, а в XII–XIII ст. – все міцне питво. Припускають, мед і пиво на Русі були найбільш вживаними напоями. Пиво варили з ячменю чи вівса з додаванням хмелю на кількасот чоловік одразу. Випивали його за 2‒3 дні, бо довше не зберігалося. Це сприяло єднанню людей, вважалося проявом вічових, демократичних традицій українців. «Зварити з кимось пиво – означало порозумітися».
Подальшому розвитку пивоваріння сприяло поширення магдебурзького права. 27 березня 1623 р. король Речі Посполитої Сигізмунд ІІІ надав Чернігову привілей. В ньому наголошувалося: «А щоб наше місто Чернігів ще швидше зростало і могло спомагатися, дозволяємо йому всілякі торги і торгівлю, ми гарантуємо, що вільно буде кожному чернігівському міщанину варити мед і пиво, робити солод, курити горілку і всілякі напої, … справедливим гарнцем або ж львівською квартою шинкувати, без жодної перешкоди на вічні часи».
Традиційний європейський мотив пивної культури (історична гравюра)
Пивоваріння у ранньомодерну добу
В середині XVII–XVIII ст. виробництво пива присутнє у полкових містах, сотенних містечках та селах. Переписи населення 1654 і 1666 рр. згадують по 1-2 пивовари, солодовники в Чернігові, Любечі, Ніжині, Батурині, Сосниці, Мені, Березні та інших поселеннях. Активно варили пиво у володіннях гетьманів Івана Мазепи та Кирила Розумовського на Чернігівщині у XVIІI ст. Броварні та солодовні діяли в Батурині, селах Обмачів, Бахмач та ін. Селяни Бахмача платили по 35 коп. «с вари пива».
У володіннях Розумовського в Батурині пиво виробляли для гетьманських шинків та на потреби його маєтку. На вул. Береговій знаходився двір із солодовнею та броварнею, де мешкала родина майстра Івана Воловника. Тут варили мед, пиво і напівпиво (пивний продукт незавершеного бродіння). Ще одна броварня стояла на Київській вулиці, а на Кочубеївщині ‒ «каменная солодовня».
Як свідчить «Опис Чернігівського намісництва» О. Шафонського (1786 р.), пиво варили в основному для домашнього вжитку чи місцевого продажу. У Чернігові відомі 1 пивоварня та 4 солодовні. Натомість в Березинському повіті було 5 пивоварень та 12 солодовень (в самій Березні ‒ 3 пивоварні та 3 солодовні). Але пиво робили просте, для збуту «в питейних домах». Солоди з ячменю та вівса, а також хміль, якого вистачало на городах і в лісах, в основному йшли на місцеве виробництво.
Шафонський описує цікаву традицію в Ніжині, де налічувалося 9 пивоварень. Ніжинці спільними зусиллями восени та взимку варили відмінне пиво та напівпиво на весілля. Саме тут у 1787 р., на вул. Синяківській збудували найстаріший на Чернігівщині пивоварний завод. Припускають, що його заснував чех Л.Я. Янс.
Пивні етикетки Ніжинського пивзаводу (кінець XIX-поч. ХХ ст.)
Джерело: beer-labels.com.ua/region/Chernihiv/city/Ніжин
Найкраще пиво – «Лиственське» з маєтку Дуніна-Борковського
За спостереженнями сучасників, у XIX cт. пивоваріння на Чернігівщині зберігало кустарний характер. Воно належало поміщикам, але організовували виробництво напою часто випадкові люди в малопридатних приміщеннях. Найкращим вважалося пиво заводу із маєтку Дуніна-Борковського (с. Великий Листвен Городнянського повіту). Воно називалося «Лиственське» і було як слід витримане («хорошо переброжено»). Щорічно виготовлялося близько 10 тис. відер ціною 40‒50 копійок сріблом за відро (1 відро = 12,3 л).
1860 р. в Чернігівській губернії нараховувалося вже 50 пиво-медоварних заводів, але обсяги виробництва та продажу зростали повільно. Давалася взнаки недостатня увага виробників до технологій. Пиво, відоме як легке або чорне, виходило густе, занадто солодке або гіркувате на смак. Пальму першості тримало «Лиственське» Дуніна-Борковського. На одного жителя губернії припадало пива й меду до 1 ½ кварти (близько 1,5 л).
Чеські традиції пивоваріння на Чернігівщині
Справжній розвиток пивної галузі розпочався з її переходом на промислову основу. У 1895 р. в губернії діяли тільки 5 заводів, але професійний підхід до справи мав свій плюс: прибутки від пивоваріння зросли до 53330 руб. У 1885 р. чеський підприємець В. Вондрак відкрив завод в Чернігові на вул. Підмонастирській (сучасна Довженка). У 1901 р. тут варили до 30 тис. відер пива, працювали 17 робітників, отримуючи по 50‒60 коп. в день. У 1909 р. підприємство назвали «Словʼянський перший пиво-медоварний завод». Його асортимент розширився до сортів пива: «Пільзенське», «Ювілейне», «Чорне», «Чеський гранат», «Експорт» та 13 % «Мартовський лежак». За той рік завод заробив 30 тисяч руб. Реклама обіцяла безкоштовну доставку пива на замовлення в межах Чернігова, в інші регіони – залізницею та пароплавом.
Броварня Вондрака, весна 1917 р.
З альбому "Пам'ять крізь століття. Чернігів початку ХХ ст. на світлинах М. Шамбона та поштівках чернігівських фотомайстрів”. Чернігів, 2014.
Процес варіння пива на пивоварні, типовий для ХІХ ст.
Художник невідомий
Пивні етикетки заводу «Нова Баварія» (м. Чернігів)
У 1910 р. австрійська піддана Ганна Стржибрна побудувала в Чернігові пивоварню у своїх володіннях по вул. Старокиївській (сьогодні ‒ Київська). Це було велике підприємство, розташоване у двоповерховій цегляній будівлі (щорічно давало 65 тис. відер пива). Тут варили «Баварське», «Чеське», «Пільзенське», «Темне» та «Кабінетне» з розливом у фірмові пляшки. Якість пива відзначена кількома золотими медалями на міжнародних виставках. Під час Першої світової війни виробництво міцних напоїв (в т.ч. і пива) заборонили. Заводи закрили або перепрофілювали.
Перша чверть ХХ ст.
Після революції 1917 р. та встановлення на Чернігівщині совєтської влади заводи націоналізували. У 1922 р. в регіоні згадувалося 6 пивоварень, 3 з яких знаходилися в Чернігові. З початком нової економічної політики (НЕПу) їх здавали в оренду. Діяли заводи Орловського (раніше належав Г. Стржибрни) та Фінкельберга. Перше підприємство, ймовірно, згадувалося в газеті «Красное знамя» за 1925 р. під назвою «Спартак». Якість пива оголошена поза конкуренцією, а замовлення приймалися телефоном або на заводі за адресою: вул. Старокиївська, 50. У 1920-х рр. частина пивоварень закрилися через нерентабельність та інші проблеми. В Чернігові виникло Бровспиртоб’єднання, яке поглинуло всі міські підприємства галузі. Його бочкове пиво продавалося по 3,6 руб. за відро в кооперативних і приватних магазинах.
Картина «Любитель міцного пива», XIX ст.
Художник: Йоганн Баптист Райтер
Новий період пивоваріння на Чернігівщині
У 1976 р. у Чернігові «з нуля» збудовано пивобезалкогольний комбінат «Десна» з використанням чеських технологій. Його потужність складала 7,2 млн дал. пива (1 дал. або 1 декалітр = 10 л), а в 1983 р. зварено майже 4,5 млн дал. В ті часи на заводах Чернігова та Ніжина варили майже ті самі сорти: «Мартовське», «Жигулівське», «Українське», «Ячмінний колос», «Ризьке», «Слов’янське» тощо. А 1988 рік вважається народженням легендарного бренду «Чернігівське». До 1300-річчя Чернігова фахівці заводу розробили новий рецепт пива, який став подарунком містянам та одним з найпопулярніших брендів не лише Чернігова, а й України.
Варильний цех пивкомбінату «Десна», 1980 рік
З книги: Сергій Леп’явко. Ілюстрована історія Чернігова. — Київ, 2017.Стилос, 2017. 224 с.
Пивні етикетки Чернігівського пивзаводу (1990-2000-ні рр.)
Пивні етикетки Чернігівського пивзаводу, друга половина ХХ століття.
