"Чернігів – місто легенд", думаю, кожен чув цей слоган. Якось, після чергової ротації, я повернувся в місто й він знову трапився мені на очі. Я прочитав його ще раз і згадав, що й раніше він викликав в мене якийсь внутрішній супротив, як історика, як мешканця Чернігова. Тепер же цей супротив і неприйняття посилилися. Певно, саме тому мені б хотілося поговорити, що з ним, на мою думку, не так.
Так склалося, що я не дуже люблю легенди. Це суто фахове. Кожен історик знає, що легенди шкодять справжній історичній науці. Не тому, що вони погані чи якісь не такі. Ні. Причина інша. Легенда - це вигадка, це апріорі неправда, фантазія, а по части ще й відверта брехня. Будь-який більш менш притомний етнограф вам пояснить, що легенда виникає тоді, коли в суспільстві є певний об'єкт, реальна передісторія якого втрачена, а замість неї людська спільнота, яка його оточує придумує різні версії. Згодом одна або декілька подібних версій стають домінуючими і з роками витісняють усі інші, навіть ті, що, можливо, мали правдиві відомості. Тобто легенда підміняє реальні факти. Це нормальний і типовий процес. Легенди формуються постійно. Я прекрасно знаю чернігівські легенди, я чув багато легенд на війні, і деякі з них були настільки «реальними», що в них можна було навіть повірити.
Не так давно, мені довелося почути свіжі міські легенди Чернігова, що вже стосувалися зовсім близьких подій березня 2022 року, коли місто було в облозі. Оскільки я не люблю легенди, то я не буду їх переповідати, щоб не нести їх в і так перегрітий інфопростір. Утім, я їх чув від людей, котрі в них свято вірили, однак самі не були учасниками тих подій, а лише переповідали почуте. На жаль, за лаштунками даних легенд, залишилася правдива інформація, а за неї й справжні люди та події. Я розумію, що дані легенди виникають через "закритість" інформації про той час, значна частина її під грифом «для службового користування», а то і взагалі «таємно». Однак якщо почуті мною сучасні легенди приживуться, то повернути правдиву інформацію про героїв і антигероїв тих часів буде під час просто нереально.
Так от, до чого це я. У 2017 році місто отримало свій слоган, Чернігів - місто легенд. Виходить, що місто більш ніж з тисячолітньою історією може пишатися лише легендами? Де тоді його справжня історія? Немає? Замовчується? Або ми її не знаємо? Звісно, я прекрасно розумію, навіщо, хто і як створював цей слоган. Цей слоган є однойменним до назви книги, що тоді якраз вийшла і позиціонувалася як повне зібрання легенд міста. Прийняття цього слогана "на озброєння" було такими собі дрібномістечковими політичними іграми. Я був свідком цих подій. Не секрет, що цей слоган створювався під туриста. Утім 15 років працюючи з туристами на пряму, я усвідомив одну річ, що лише дуже невеличкий відсоток туристів сприймає легенди, хоча вони й краще запам'ятовуються. Усі туристи різні й легендами з ними точно не відбудешся. Утім турист, це людина, яка приїхала і поїхала. Місто ж з його жителями залишається жити в "місті легенд".
Будьмо дорослими, якщо вже грубо сказати, враховуючи кардинальне значення слова "легенда", то жити в "місті вигадки", не хочеться писати в "місті брехні". Загалом, я пам'ятаю, той процес з наданням слогана, що подавався, як щось мега нове та креативне. Причому це робилося людиною, що позиціонувала себе фаховим істориком. Утім, історик знає, що цей процес, ніщо інше як реінкарнація старої доброї ще середньовічної традиції надання місту геральдичних символів: герба та девізу.
З гербом Чернігова простіше. Замість радянської не геральдичної емблеми у 1992 році повернули один з історичних гербів – чорного орла. З девізом, по новому слоганом, ситуація набагато складніша. Я не впевнений, що автори, які придумували слоган "місто легенд", знали взагалі про його існування. Проте до початку XVIIІ століття він існував. І був навіть записаний поряд з гербом на одному із зображень останнього. Це була цитата з Одкровення Іоана Богослова написана церковнослов’янською та в перекладі на сучасну українську звучав приблизно так: "Достойний перемагати - успадкує все!".
Десь з 2017 до початку 2022 року, я усіляко намагався звернути увагу на існування даного історичного девізу, часом мені це вдавалося. Великі надії я покладав на березень 2024 року, коли б мало відбутися святкування 400-річчя наданням місту магдебургії. Утім тоді "легенди" завжди перемагали усі мої потуги. Потім почалося вторгнення, що додало нових легенд, а я зайнявся зовсім іншими справами.
P.S.: Якось, вночі, років 10 тому, коли я писав дисертацію присвячену безпосередньо історії Чернігова, в голові майнула фраза: "тут починається історія". Я її одразу записав, поставивши попереду назву міст. Вийшло "Чернігів – тут починається історія!". Історія не лише в прямому глобальному значенні як науки, накшталт історія країни, історія міста, а історія персональна: історія кохання, історія родини, історія подорожі, історія беззмістовної вечірньої прогулянки, історія випадкової зустрічі, що змінила чиєсь життя і ще мільйони інших людських історій. Лише потім, можливо, якась з них, з плином часу, стане "легендою", але це не точно…
