Якщо прагнете швидко зрозуміти країну, не поспішайте до музеїв чи галерей. Краще зазирніть у місцевий супермаркет або до прилавка з вуличною їжею – от де справжнє культурне надбання!
Боронь Боже, я жодним чином не хочу применшити значення Шекспіра чи Біг Бена – стовпів британської величі. Але вони радше історичні символи, а от сендвіч пульсує в житті острів’ян щодня.
Ця скромна страва з хліба та начинки – більше ніж їжа. Це соціокультурний феномен, який об’єднує королівське чаювання, офісну обідню перерву, студентський підвечірок та пікнік у парку. Сендвіч – це універсальна відповідь на вічне питання «що б з’їсти, щоб швидко і не за всі гроші світу?».
Здавалося б, бутерброд – і в Африці бутерброд, але ж ні! Паніні, бургер, донер-кебаб, канапка – всі вони ніби родичі, але водночас зовсім різні. І от я вирішила дослідити цей суто британський винахід – сендвіч. Він ідеальний? Чи, може, жахливий? Читай далі – буде смачно. Або ні. Це ж Британія!
За легендою Джон Монтегю, 4-й граф Сендвіч у XVIII столітті під час гри в карти не хотів перериватися на обід, і попросив слуг подати йому просто хліба з м’ясом. Так затятий картяр на прізвище Сендвіч смачно увійшов в історію і народився «сендвіч» – їжа, яка дозволяє робити щось важливе, не відволікаючись на обідній церемоніал! З того часу британці не зупинилися і створили десятки культових бутербродів, які для нас можуть бути трохи… дивними.
Адже український накладанець – то відкрита душа: все найкраще викладене на скибці хліба зверху – масло, ковбаска чи шинка, сир чи варення. А британський сендвіч – наче їжа інтроверта. Це завжди закрита конструкція: два шматки хліба, між ними – начинка, яку британці ніби соромляться показати. І не дарма! Бо всередині може бути що завгодно – від класичного бекону з куркою до найдивовижніших комбінацій. Тримайтеся міцніше, бо сендвіч – то лотерея смаків і начинок! Тож якщо у Сполученому Королівстві вас запитають "Fancy a butty?" і запропонують сендвіч із картоплею фрі, не дивуйтеся, а просто беріть та їжте – це смак самої Британії!
Так-так, вам не здалося! Chip Butty - це просто картопля фрі між двома скибками білого хліба. Трохи вершкового масла або кетчупу – і все. Українці на це дивляться з подивом, британці – з любов’ю. Крім того, існують ще Bacon Butty та Jam Butty – салохліб та скибка з варенням по простому. Але і тут у британців свої викрутаси: підсмажений бекон буде у булочці з маслом або «коричневим соусом». І тут не в кольорі справа, не регочіть! Хоча... може, й у кольорі. Бо коричневий – це завжди ризик!
А якщо без жартів, «коричневий соус» або HP Sauce – це не просто соус, це британська класика. Він з'явився ще в XIX столітті, і почали його подавати в їдальні Британського парламенту, тож назва HP означає "Houses of Parliament". Його готують з томатів, фініків, солоду, оцту і спецій. Ця дивна, як на нас суміш, балансує між солодким, кислим, гострим та пряним смаком – щось середнє між кетчупом і вустерським соусом з щедрим додаванням тамаринду, кориці та гвоздики. Уявили? Згодна, ковтати необов’язково.
Ще один іспит для перевірки наших нервів – Marmite Sandwich. Хліб, масло… і Мармайт – знаменита британська ДРІЖДЖОВА паста, яку або любиш, або ненавидиш. І ця фраза «LOVE it or HATE it !» – реальний слоган бренду, бо це справжній виклик для смакових рецепторів. Більшість людей, які вперше пробують Мармайт, вважають, що це схоже на соєвий соус, змішаний із солодом та … відчаєм (до речі, теж коричневий!). Його солоність і гіркота можуть шокувати. Але ті, хто на ньому виріс, кажуть, що це ідеальна комбінація смаку умамі. Цей особливий смак доповнює класичну четвірку (солодке, кисле, гірке, солоне), створюючи майже м'ясний насичений присмак без м'яса. Тож мазанець з Мармайтом – майже скибка зі здором, але повністю вегетаріанський і… дуже солоний!
Така, здавалося б, звичайна страва, як бутерброд із сиром, у Сполученому Королівстві теж набуває суто британського колориту. Головне тут не сам сир (хоча без зрілого чеддера, ясна річ, нікуди), а та сама загадкова намазка Branston Pickle. Щось солодкувато-кисле й підозріло темне. Точніше, коричневе. І хрумке на зубах. Британський «пікл» – це кисло-солодкий овочевий чатні зі шматочками моркви, ріпи, цибулі й маринованих корнішонів. Плюс оцет, томатна паста, яблучне пюре… й цілий букет спецій. Брррр... Не дарма один коментатор у The Guardian написав:
«Branston — це ПАНК серед приправ: зухвалий, гучний і безсоромно дивакуватий».
Типова їжа, якою малі британці ласують на обід, а потім залюбки їдять все життя, – Fish Finger Sandwich, тобто канапка з рибними паличками. Ця дитяча ностальгія складається із рибних напівфабрикатів, майонезу або тартару та білого хліба. Для хрусткості між скибками можуть ще підсипати чипсів. Якщо у нас крабові палички – бюджетний продукт, то у Британії – дитяче харчування! Дивина, та й годі!
Але, мабуть, найбільший гастрономічний парадокс британської кухні (не дуже поширений, але достатньо відомий) – Toast Sandwich, що кидає виклик будь-якій кулінарній логіці. Уявіть: між двома скибками м’якого білого хліба – ще один шматок хліба! Тільки підсмаженого… Авжеж, трохи масла, солі та перцю для смаку… але що це міняє? Цей найаскетичніший сендвіч ніби втілює британську стриманість у їжі. Проте для мене, українки, ця стриманість перетворилася на справжній гастрономічний виклик. Попри мою «хлібну душу», булки мені зараз - поперек горла, бо ніколи в житті я не споживала стільки хліба, як живучі в Сполученому Королівстві!
Пам’ятаю велику триденну наукову конференцію в Ексетері минулого року. Між сесіями годували щедро, сервірували вишукано. Але виключно сендвічами! І яких тільки різновидів там не подавали: з лососем, тунцем, беконом, огірком… З полуницею, фалафелем, хумусом… Веганські, безглютенові, цільнозернові… Трикутні, прямокутні, крихітні, розміром з мізинчик… На фінальному пленарному засіданні я вже не про академічні звершення мріяла, а про тарілочку супчику! Бо жити на сухом’ятці, запиваючи чаєм, кавою чи водою – знущання з українського шлунку! На фуршеті шампанське та вино лилися рікою, але навіть вишукане ігристе вже не тішило – так я натопталася того хліба, що навіть бульбашки не приносили полегшення…
Так, британці можуть зробити сендвіч із чого завгодно – картоплі, чипсів, грінок, дріжджової пасти… і жити на таких перекусках! А от українській душі миліше хрусткий окрайчик, политий запашною олійкою з дрібкою солі. Навіть шматок чорного хліба, натертий часником із салом, здатен підняти настрій. Звісно, ми теж не без гріха. Ніхто не скасовував «бутерів» та «бутиків» з маслом, сиром та ковбаскою на сніданок чи на бігу, але ж гарячі страви, «перше, друге, третє і компот» – то святе! Але врешті-решт, мабуть, у цьому й краса – кожен народ має свої гастрономічні особливості, ба навіть дивацтва, які інші або геть не розуміють, або … обожнюють.
Тож хай живе британський сендвіч – дивний і простий доказ того, що можна вижити і на мінімалізмі. Сендвіч – це культурний код, загорнутий у два шматки хліба. Тому наступного разу, коли вам запропонують Chip Butty чи Marmite Sandwich – не поспішайте з висновками. Можливо, це шанс відчути Британію на смак і закохатися… Ну, або ще раз переконатися, що борщ – то геніальний та найсмачніший з усіх наїдків!
Усі зображення використано виключно з ілюстративною метою з відкритих інтернет-ресурсів та архіву автора.
