Свій свого завжди упізнає за приказками, локальними жартами, регіональними цитатами, відомими в окремих спільнотах мемами і рядками з пісень. З тих пісень, які звучали з кожної праски в часи вашого (нашого) дорослішання. І слова з яких настільки в'їлися в свідомість, що рядки вилітають з рота самі по собі - як природний рефлекс. Як реакція на певну репліку, яку мозок хоче продовжити.
«Нагадую, що сьогодні день бухгалтера...» - і миттєво кілька людей починають наспівувати пісеньку про «мілого бухгалтєра».
«Наказом командувача... звання молодшого лейтенанта присвоюється...» - і навіть якщо це дівчина - починають лунати рядки про «мальчіка молодого» і тих, хто бажає з ним потанцювати.
«Там на ваш особовий склад розпорядження про переміщення надійшло...» - і якщо в списку є дівчата, гарантовано почуєш: «ну что красівая, поєхалі кататься».
На мотив «Фантазьор ти мєня називала» взагалі десятки нібито жартів, де найчастіше використовується слово, схоже на «довбограй». А моя поява в місці для шикування або службовому кабінеті стабільно раз на тиждень супроводжується наспівуванням «Ой, Сєрьога, Сєрьога, ти нє стой у порога». Я був би готовий терпіти не менший несмак про «Сірожене пірожене», але ні.
І це я не згадую тотальні «ах, какая женщіна», «трєтьє сєнтября», «сім-сім, откройся» та іншу риганину.
Причому в абсолютній більшості випадків це виконують люди, які за віком не могли чути ці шлягери в часи їхньої популярності. Це вже відлуння - із соцмереж чи від старших колег або батьків.
При цьому в навіть переважно українськомовному середовищі відвертий дефіцит або відсутність пісенних рядків, які заслуговують на статус мемів. Готуючи вікторину для сайту pechera.info на знання українських пісень 90-х та 2000-х, натрапив на цілий пласт творів, яким не залишили шансів на життя російські шлягери, які звучали з усіх касет на усіх ринках, з усіх радіостанцій, на всіх дискотеках і з усіх сцен, заповнених гастролерами.
«Всяка iстота тiкає, налякана звуками пострiлу iз пiстолєта»; «шота мені руставелі»; «ляжем голі на городі будем загоряти», «мамо, дайте гроші на книжки», «і знов весна - цвітуть дрова», «робітники заморились працювати», «ні обіцянок, ні пробачень»... Готовий битися об заклад, дев'яносто зі ста (і це ще дуже занижена цифра) не знає звідки це. Хіба що вгадають «ВВ» чи Павліка, але чи використають в наступній неформальній розмові? Дак отож...
Що з цим робити? Для початку - слухати українську стару і нову музику, помічати вдалі фрази і активно використовувати їх, щойно випаде така нагода. Наприклад, під час переклички замість «запізнюється» підспівувати Івану Поповичу: «Їй пора вже прийти та чомусь припізнилася». Справляє чудовий ефект. Перевірено.
А ще, звісно, звертати увагу на те, що слухають діти. Бо інакше і через ікс років появу Оксани в компанії будуть зустрічати «юбочкою із плюша», а не, скажімо, рокашівським «Е-гей, Оксано, красна дівчино...»
Коротше: Ні про пачку цигарок, ні про групу крові не співайте пісеньок будете здорові. За цю квінтесенцію всього написаного дякую дуету «Забавка і Дмитрик». Послухайте. Вони чудові.
