Колись, у мене була ідея одного тексту, коли сепаратиста засуджують, наприклад, до чотирьох років музеїв. Перший рік - історичних, другий - художніх, третій – природніх, четвертий – музеїв заповідників та міст-музеїв.
Ідея такого перевиховання полягала у тому, щоб через зовнішню красоту народити красоту внутрішню. І тільки після складу іспитів, так би мовити, на зрілість, колишній сепаратист виходив у світ по УДО.
Цю ідею вже намагались розглядати у різних формах Ентоні Бьорджіс у «Заводному апельсині», Булгаков у «Собачому серці», Скурдж Діккенс через подорож у минуле, Бредбері у «451° за Фаренгейтом».
Але чи може зовнішня красота породити внутрішню?
У боса американської мафії вбивці Джона Готті була чарівна дружина, і в Аль Капоне також. А Чарльз Менсон, вбивця-сектант, взагалі оточував себе лише чарівними молодими дівчатами. Чи може взагалі мистецтво вплинути на людину так, щоб повністю змінився її внутрішній світ?
У 2015 я навіть написав Петру Павленському, відомому тоді художнику акціоністу, (це той, який прибив свою мошонку до червоної площі у москві), чи може вважатись мистецтвом - мистецтво війни? Він звичайно не відповів. Але відповів тоді мені Андрій Кудабеков, популяризатор «Мистецтва війни» Сунь-цзи, що у цьому контексті, слово мистецтво використовується у сенсі майстерності, професіоналізму та вмінь.
Тобто, подумав тоді я, слова теж можуть мати різні сенси. І вони також можуть трактуватись по різному, як потрібно у певній ситуації. Але тут важливо не підмінити сенси. Красота портрета Джоконди, звичайно виграє у портрета Ользі Хохлової Пабло Пікассо. Але тут вже справа у сприйнятті. Ми, коли дивимось, наприклад, на Вінеру Мілоську, теж не сприймаємо її як дівчину з подвійною ампутацією рук?
Чи впливає красота слова на людей? Чи може вона врятувати світ? Думаю все ж таки так. Бо не стали б німецькі нацисти палити книги, забороняти живопис, знищувати національно-культурну спадщину народів.
Я читав Достоєвського вже у свідомому віці, хоча коли я навчався він був у шкільній програмі. Мені завжди були цікаві моральні пастки героїв та роздуми автора про пошук виходів з цих пасток. Наприклад, пастка Родіона Раскольникова із «Злочин та кара» про «раціональну смерть». Він придумав теорію морального виправдання вбивства. Але його теорія зруйнувалась його ж муками совісті. Бо чоловіча мораль, що жила у ньому десь у середині, не витримала.
Князь Мишкін в «Ідіоті», напроти опікувався про моральну чистоту, намагався бути добрим, усіх прощати, але це призвело до його особистого краху. Краху особистості. У акторських колах існує байка, що коли Смоктуновський готувався до ролі князя Мишкіна в спектаклі, він три дні спробував прожити як його майбутній персонаж, чисто відверто без «білої брехні» казати усім одну лише правду. Він витримав лише день. Це ледь не поклало його у психіатричну лікарню.
Далі, хто там ще у їхнього всього, Достоєвського? Іван Карамазов, припустив що бога немає, тому все дозволено. Він сам не скоює злочину, але виправдовує його. І це приводить також до руйнувань його особистості. Ми це теж бачимо з чат рулетки з росіянами.
Далі, у «Бісах» ідеалізм, або віра у якусь ідею, наприклад, велику місію великої росії, та категоричне не прийняття іншої думки, призводить героїв до фанатизму, який стає дуже небезпечним. Ми впізнаємо сьогоднішніх героїв Достоєвського зараз, з їх «традиційними цінностями».
Але навіть красиві слова не врятують. Бо кожні красиві слова про кохання, про батьківщину, мову, націю, повинні підкріплятись діями. Без дій вони пусті, порожні. Їх можна наповнювати будь-якими сенсами, які тобі зараз потрібні. Наприклад, змінити слова «вбивство» на «самозахист» або «трагічний інцидент». Змістити акцент так, що підзахисний «так, вбив, але не хотів смерті, а лише відбивав напад».
А слово «війна» можна замінити на «конфлікт». Це все розмиває мораль, як вода акварель.
Що ж врятує світ? Співчуття? Справедливість? Знання? Культура, пам'ять? Мова? Нація? А може страх? Страх перед власним знищенням? Красота не врятує світ, але світ може врятувати красоту.
Якщо хтось врятує світ. А хто ці, хтось, як не ми зараз?
