Одного разу я побачив, як стоячи на підвіконні старенька жінка мила вікно. «Не дай Боже впаде» - подумав я. І мені одразу згадалось оповідання Даниїла Хармса «Випадки».
«Одна стара випала з вікна, бо їй було цікаво, впала та розбилася. Інша стара висунулася з вікна і почала дивитися на вивалену, але теж вивалилася з вікна, бо їй було цікаво, впала і розбилася. Потім випала третя стара, потім четверта, потім п'ята»...
Хто взагалі пам’ятає хто такий Хармс?
Його оповідання з’явилися після перестройки у 80-ті, а зникли після 90-х. І я тоді вперше подумав, що у нас, в українському культурному середовищі ще немає афоризмів на таку асоціацію. У нас ще немає такого великого культурного надбання, щоб закрити усі афористичні формування, тому у побуті ми часто цитуємо афоризми старих, частіше радянських фільмів. Тому що не маємо своїх. А якщо навіть цитуємо свої, українські, їх ніхто не впізнає. Чому? Бо кіно (особливо розважальне) у совку було масовим явищем, при відсутності будь-якої конкуренції. Оскільки цензура забороняла висловлюватись або критикувати владу, мова була відшліфована настільки, що мала подвійний сенс. А головне на мою думку, як саме, у якому контексті подавався вислів. Коли ти читаєш сценарій, фраза може звучати не дуже смішною, але з вуст героя, у відповідному контексті вона вже грає іншими барвами.
Якось сиділи ми утрьох з хлопцями на порожньому стадіоні. І одразу виникла асоціація-афоризм - «Сидимо тут як три тополі на Плющихі» з відомого совєтского фільма. А чи є якийсь замінник цій асоціації у нашому українському культурному просторі? «Ой у полі два дубки». Так там же два! Заліз в інтернет. Там тільки старі прислів’я, які майже забуті та не використовуються. «Як три козаки при дорозі». «Як три воли при возі». Таких побутових прикладів багато і на кожні є якісь жартівні афоризм-прислів’я. Лише одиниці українських фільмів дали такі афоризми. Перші, які приходять на думку «За двома зайцями», «Пропала грамота».
Є таке поняття як культурна пам'ять. Сукупність знань, уявлень, символів, традицій і практик, які передаються від покоління до покоління і формують ідентичність нації.
Зараз народжується покоління яке не читало Ільфа та Петрова з їх «12 стільцями», яке взагалі складалось з афоризмів. Молодому поколінню, якого оминув совок, важко поясніти хто такий лейтенант Шмітт, або таємний Союз меча та орала.
Покоління, яке не дивилось фільми «Іронія долі», «Кавказька полонянка», «Біле сонце пустелі», не розуміє гумору совка, про комісіонки, «Волги», про «білу гарячку» (зараз такий термін не використовується), про те, чому окупант, товариш Сухов, опинився у Середній Азії та відібрав у учасника антирадянського опору Абдули його дружин.
Ще збереглися у пам’яті афористичні формування 90-х у вигляді фраз мемів по типу – «аста ла віста бейбі», або «айл бі бек», «нехай буде з тобою сила», «обожнюю запах напалму зранку», «я зроблю йому пропозицію, від якої він не зможе відмовиться».
По мемах та афоризмах кіно можна визначити з якого ти покоління.
Водночас ми розуміємо, чому не зникають побутові совкові афоризми типу - «викликати на ковьор», «дати на лапу», «не подмажеш не поїдеш», «дати зелене світло». Бо ще залишились ситуації які їх тримають.
Але де нове покоління бере нові афоризми-прислів’я? На вибір у нас зараз не у кіно, ні у літературі - в інтернеті. Тому афоризми прислів’я приходять до нас звідти. І називаються вони зараз меми. І вони доволі часто цитуються у побуті. «Мама пусти його, нехай походить», «Боже, яке кончене», «Та не очкуй, я за кетчупом».
Але потреба закрити усі побутові випадки та асоціації саме українськими афоризмами, прислів’ями або мемами існує. Їх потрібно мати якомога більше. Їх треба створювати не тільки у інтернеті, а й серед пісень, літератури, кіно, мистецтва. Їх повинно бути настільки багато, щоб було вибрати з чого.
Як сказав мені один відомий український драматург, текстів повинно мати стільки, щоб театральний режисер свідомо міг відмовитись від них. Щоб було з чогось вибирати, потрібно мати щось, з чого вибрати.
Або молодь буде цитувати меми іншими мовами. І «донт пуш зе хорсес», буде на цьому фоні, виглядати ще більш-менш самим пристойним мемом.
