Я працюю в регіональній журналістиці з 2010 року, а за два тижні до повномасштабного вторгнення рф стала гіперлокальною кореспонденткою Суспільне Чернігів у Прилуцькому районі.
Мій перший документальний проєкт про оборону Прилук #Лютий#Опір#Прилуки, який набрав на ютубі 2,5 мільйони переглядів, був майже повністю знятий на мобільний телефон.
"Сенеж. Операція "Помста" - мій другий великий документальний проєкт.
Герої спецпроєкту «Сенеж. Операція «Помста» - військовослужбовці 54 окремого розвідувального батальйону та прикордонники 105 загону. Проєкт розповідає про проведення на прикордонні Чернігівщини першої в сучасній історії операції зі знищення шістьох російських спецпризначенців «Сенежа» та захоплення їхніх тіл.
Саме ДРГ «Сенежа» систематично заходять на прикордонні території Чернігівщини, здійснюють збройні нальоти на військових та вбивають цивільних. Разом з тілами вбитих російських спецпризначенців українські бійці затрофеїли гоу-про камери з відео за червень-липень 2023 року. Ці кадри вперше оприлюднені.
Про те, що українським захисникам вперше в історії вдалося ліквідувати групу російських спецпризначенців та захопити їхні тіла, я дізналася разом з усім світом у липні 2024 – після оприлюднення цієї інформації у Фейсбуці журналістом Юрієм Бутусовим. Що цю операцію провели бійці 54 розвідбату, я дізналася вже у листопаді – в той час саме допомагала Прилуцькій військовій адміністрації реалізовувати їхній проєкт з меморіалізації подій лютого-березня 2022 року (бійці 54 ОРБ зіграли ключову ролі в обороні Прилук та не пустили росіян до міста).
Тоді ж, у листопаді, я записала перше коротке інтервʼю з командиром 54 ОРБ Леонідом Іпатенком. Тоді він пообіцяв мені ціле «кіно» по ці події, але я ще не розуміла, про що йдеться. До слова, саме це інтервʼю Леоніда Іпатенка і увійшло до проєкту, бо ще раз вмовити його на запис мені так і не вдалося.
З тим і поїхала на день працівників радіо, телебачення та зв'язку до Чернігова, де про все розповіла шеф-редактору Суспільне Чернігів Андрію Тітку. У нього теж загорілися очі. Тоді ж ми вирішили робити повноцінний проєкт, бо історія заходів «Сенежа» на прикордоння Чернігівщини давня і трагічна як для українських військових, так і для цивільних жителів. Словом, розповідати було про що.
З ряду причин, які поки не можна озвучувати на загал, запис безпосередніх учасників операції почала проводити у квітні наступного року – за попередньою домовленістю зробила один дзвінок комбату, і він сказав: «Якщо хочеш, збирайся на завтра зі мною у бойове відрядження». Я погодилася одразу. Тут треба розуміти, що це бойовий батальйон, який і зараз продовжує виконувати завдання на фронті, тому для записів інтервʼю потрібно було їхати до них. Так я зі своїм оператором Дмитром Потіпакою здійснила пʼять виїздів у три прифронтові області – Донецьку, Харківську і Сумську. Паралельно з роботою над проєктом ми знімали інформаційні сюжети про підрозділ.
Курахівський напрямок. Донецька область. Березень 2025. Інтерв’ю з командиром снайперського підрозділу 54 ОРБ на псевдо «Тополь»
Бувало так, що на інтервʼю когось із героїв ми могли чекати і добу, бо вони або ще на бойових позиціях, або збираються на них заступати. Так ми проводили у прифронтових регіонах від трьох до пʼяти днів, і в цих проміжках між записами інтервʼю у мене зʼявилися унікальна можливість ділити побут з нашими захисниками, спостерігати за їхньою роботою, намагатися зрозуміти специфічний гумор, пройнятися життям, яке вони там проживають.
Сумська область. Квітень 2025. Броньований хамер, чий екіпаж прикриває розвідників та боронить небо від «шахедів». Позивний «Дєд»
Окремо треба відзначити роль командира 54 розвідбату Леоніда Іпатенка. Він не просто дав нам «зелене світло» на цю історію. Він забезпечив нас всім необхідним – логістикою, харчуванням, навіть подумав про спальники, без яких було б не те що складно, а взагалі неможливо. Це ті, здавалося б на перший погляд, деталі, без яких наша робота могла б просто не скластися. Але про це подумали за нас, зробили для нас, і це надзвичайно цінно. Леонід Іпатенко має позивний «Муза», і саме тоді я зрозуміла, чому.
Сумський напрямок. Червень 2025. Вогнева позиція. Гармата працює по позиціях в російському Тьоткіно.
Тоді ж мені дали затрофеєні матеріали з гоу-про камер російських спецпризначенців з годинами відеозаписів диверсійної роботи «Сенежа», відео та фото з самої операції. Ми також двічі знімали реконструкцію тих подій в лісах прикордоння. Загалом всі мої творчі побажання знаходили відгук, підтримувались і реалізовувались.
Сумський напрямок. Червень 2025. Селфі з екіпажем цієї гармати.
Окремо важливу роботу провів шеф-редактор Андрій Тіток. Він допоміг мені масштабувати цю історію – записав прикордонників, які також є ключовими героями цієї історії, журналіста Юрія Бутусова, домовився з корпунктом у Новгороді-Сіверському, аби вони зняли історію цивільної родини, яка втратили через «Сенеж» рідну людину. Тут на 100% якісно впорався редактор корпункту Олексій Коцебчук.
Чернігівська область. Червень 2025. Реконструкція подій для фільму з бійцями 54 ОРБ
Так ми змогли розповісти про те, як російські спецпризначенці тероризують прикордоння Чернігівщини – вбивають людей, знімають це все для своєї пропаганди, проводять «обряди кровʼю» в наших лісах. І, як будь-яке зло, отримують гідну відплату від сміливих та відважних українських воїнів.
