Чернігів розташований на двох річках – це Десна (притока Дніпра) та Стрижень (притока Десни). Однак саме місто впродовж століть розташоване тільки на правому березі Десни. Чому так сталось? Чи існували проєкти розширення міста на лівий берег взагалі? Якщо так, то коли це було? Чому вони не були втіленні в життя? Про це нам розкаже історик, краєзнавець, дослідник історії міста Чернігова Данило Рига.
Головна окраса міста – його пам’ятки
Так історично склалось, що впродовж століть специфіка Чернігова як історичного міста визначається провідною роллю його історичних архітектурних ансамблів і комплексів у формуванні панорам стародавнього міста. Мальовничі краєвиди Чернігова розкриваються нам з боку правого берега р.Десна. В органічній єдності з природним ландшафтом пам'ятки формують яскравий образ, що добре запам’ятовується.
На початку 1980-х рр. відбувалося стрімке збільшення кількості населення Чернігова. Так, згідно зі статистичними даними, за десять років - з 1979-го до 1989-го років - населення міста збільшилось з 238 тис. до 296 тис. Саме тому гостро постало питання про дефіцит територій під міську забудову. Здавалося, місто вичерпало свої резерви, принаймні не було зручних нових локацій для міської забудови.
Генеральний план 1980 року визначив перспективи
Генеральний план забудови міста Чернігів був розроблений у 1980 р., а його коригування відбулось дещо пізніше — у 2002-му — з остаточним затвердженням у 2003 р. У 1980-х роках експерти проаналізували кілька різних стратегій щодо майбутнього розвитку міста. Тоді дійшли висновку, що цілком прийнятними з історико-містобудівної точки зору є варіанти будівництва в північному напрямку та виходу міської забудови на лівобережжя р.Десни.
Зважаючи на майбутню перспективу, у 1987 р. був збудований пішохідний міст через р.Десна. Будівельні роботи виконував Центральний науково-дослідницький і проєктний інститут будівельних металоконструкцій ім.Н.Мельникова. Адміністративно міст перебуває в межах міста та сполучає лівий і правий береги Десни. Він має спеціальні загородження, що не дає змоги проїхати автотранспорту. Міст став одним із найбільших Чернігівських мостів і єдиним пішохідним через Десну в самому Чернігові.
Фото: Чернігів. Пішохідний міст, 1987 рік
Новий житловий масив – на Лісковиці
Водночас існував альтернативний варіант, який відстоювала тодішня міська та обласна влада. Цей проєкт був пов'язаний із забудовою 9-16-поверховими панельними багатоповерхівками мікрорайону Лісковиця, тобто заплави біля підніжжя Болдиних гір. Тоді спеціально зробили декілька фотопанорам з різних видових напрямків, що показало: в разі забудови Лісковиці новий житловий район спотворить історично сформований архітектурно-ландшафтний комплекс.
Спільними зусиллями фахівців вдалося відстояти цей мікрорайон і не допустити зведення багатоповерхової забудови. Проте заплаву все-таки забудували й забудовують котеджами на 2-3 поверхи із білої силікатної цегли.
Тоді проблему міської забудови вирішили завдяки розширенню території Чернігова в північному напрямку, в бік с. Масани, де зведений великий житловий масив, та завдяки ущільненню з підвищенням висотності в історичній частині міста, зокрема, в кварталах забудови ХІХ – поч. ХХ ст. У цей же період Чернігів втратив доволі великий відсоток дерев'яної житлової забудови, яка створювала особливу атмосферу в нашому місті.
В нове століття зі старими тенденціями
З цими невирішеними містобудівними проблемами Чернігів увійшов у наступний етап розвитку, що розпочався у 1991 р. з проголошення незалежності України. Містобудівний розвиток на цьому етапі продовжив тенденції, що сформувалися ще за радянських часів, головним чином у повоєнну добу. З огляду на соціально-економічні складнощі вже після 1991-го, в плані територіального розвитку в Чернігові не сталось тих якісних змін, які прогнозували й очікували в 1980-х роках: місто так і «не перейшло» на лівий берег Десни на намивні території.
Фото: Чернігів. Кінець 1980 років. Будівництво пішохідного мосту
На початку 2000-х у Чернігові жваво обговорювали генеральний план розвитку міста на майбутні 20 років. У березні 2002-го, коли йшлося про сучасний стан Чернігова, у пресі зазначали, що наше місто відставало від найрозвиненіших міст України за багатьма чинниками. Наприклад, була недостатньо розвинена сфера послуг, особливо – в охороні здоров'я (забезпеченість лікарнями становила лише 40%). А такий великий житловий масив, як Масани, взагалі не мав поліклініки. Звернули тоді увагу на недостатньо розвинену сферу туризму та нестачу комфортних готелів для прийому туристів. Було висунуто пропозиції щодо реконструкції та подальшої забудови території Чернігова. Житлове будівництво, зокрема, передбачали на вільних територіях Масанів, Лісковиці, в інших частинах міста.
Тодішній генеральний план передбачав і будівництво сучасного спортивного центру на лівому березі Десни у районі пішохідного мосту. Він мав би створити розгалужену інфраструктуру: стадіон, комплекс спортивних майданчиків, аквапарк. Тут мали пролягти маршрути для кінного спорту, лижні, санні тощо.
Фото: Чернігів. Пішохідний міст. Кінець 1980 років
Генплан у цілому справив добре враження
Генеральний план оновлення Чернігова справив добре враження на присутніх на зустрічі з київськими архітекторами. Однак у багатьох виникли питання: «Де місто візьме гроші на виконання такої величезної роботи?», «Чи потрібно це зараз взагалі?» Більшість присутніх все-таки висловлювалася “за” поступове впровадження його у життя. Адже тоді вважали, що згодом у цьому будуть зацікавлені промислові підприємства, підприємці, банківські структури, кожен житель нашого міста. Адже Чернігів обов'язково матиме майбутнє... Щоправда, зараз можемо констатувати, що ці проєкти в цілому так і не були втілені в життя - передусім, через брак коштів на їх реалізацію.
Станом на сьогодні сучасна житлова забудова Чернігова, як і століття тому, тільки на правому березі р. Десна. Чернігів і далі розбудовується на правому березі у північно-східному та північно-західному напрямках, а лівий берег чекає на своїх інвесторів. Чи буде вирішене питання щодо розширення міської території на лівий берег Десни у майбутньому - поживемо й побачимо...
