У 30-х роках минулого століття, зважаючи на доволі швидкий розвиток міста, збільшення чисельності населення та території, виникла потреба у реконструкції Чернігова. Саме в цей час був розроблений проект реконструкції історичної частини - Валу. Що саме планували зробити? Хто втілював цей проект у життя? Що було зроблено? Про це нам розкаже краєзнавець, історик, дослідник забудови Чернігова Данило Рига.
«Проект соціалістичної реконструкції»
У 1935-1937 рр. новий генеральний проект реконструкції Чернігова розробив знаний український радянський архітектор Олександр Касьянов. Олександр Михайлович народився 1906 р. у Харкові. Після закінчення школи вступив на навчання до Харківського художнього інституту. Тут і отримав червоний диплом архітектора-художника.
У 1930 р. по завершенню навчання молодий архітектор почав роботу в новоутвореному республіканському інституті «Діпромісто» – спочатку на посаді архітектора, потім – керівника архітектурно-планувальної майстерні. Паралельно розпочав педагогічну діяльність як викладач Харківського будівельного інституту та технікуму, згодом – як керівник дипломного проектування та голова державної кваліфікаційної комісії.
Під час роботи в Інституті проектування міст України Олександр Касьянов розробив ряд проектів генеральних планів, зокрема, і Чернігова. Документ отримав назву «Проект соціалістичної реконструкції міста Чернігова».
На Валу – літня естрада та «Ведмедиця»
Отже, на початку 1935 р. за директивою Наркомату комунального господарства УСРР Державний інститут проектування міст («Діпромісто») розпочав розробку генерального плану реконструкції Чернігова (а завершив у 1938 р.), що був розрахований на 15-20 років. Значну увагу головний архітектор проекту О. Касьянов приділив першому етапу реконструкції та перебудови саме історичної частини Чернігова. Цей перший етап був розрахований на 5-7 років.
Сквер біля Валу
В жовтні 1935 р. ці пропозиції були затверджені на об’єднаному засіданні президії облвиконкому та міської ради Чернігова. План передбачав реконструкцію території історичного Валу. Так, окрім літнього театру, влітку 1935 р. тут облаштували літню естраду у формі мушлі, оглядову колонаду з видом на Десну, буфет і затишний ресторан, розбили красиві клумби.
Вхід на територію Валу оформили у вигляді великих кам’яних воріт. Далі встановили паркову скульптуру «Ведмедиця», яку можемо бачити на світлинах 1930-х років. Вона знаходилася там до 1941 р.
Фото 1: Скульптура "Ведмедиця" (1941 рік); фото 2: Танці на Валу (1930-ті роки)
Пропаганда здорового способу життя
З північно-східного боку Валу встановили парашутну вишку. У 1938 р. під Валом поряд з київською трасою розбили сквер з велетенською фігурою фізкультурника. Парашутна вишка та ця фігура мали би пропагувати здоровий спосіб життя, адже у 1930-х р. р. масового поширення в радянському суспільстві набули фізкультура та спорт.
Система фізичного виховання, як писали у місцевій пресі, мала забезпечити зміцнення здоров'я трудящих і всебічний розвиток фізичних здібностей молоді. В умовах військової небезпеки, що насувалася, це мало особливо важливе значення. Велику роль у розгортанні фізкультурного руху в країні відіграв фізкультурний комплекс «Готовий до праці та оборони» (ГПО), який став методичною основою фізичного виховання та спортивних тренувань.
"Фізкультурник" біля Валу
Про розмах цього руху свідчать такі цифри: лише за три роки (1938-1940) понад 3 млн осіб здали норми ГПО I ступеня та понад 100 тис. – II ступеня. Крім того, понад 1 млн школярів здали норми «Будь готовий до праці та оборони». Звісно, це впливало на розвиток фізкультури та спорту у нашій країні. Почали з’являтися добровільні спортивні товариства.
Особливо широкої популярності набув футбол. Значні успіхи були й у розвитку інших видів спорту: волейболу, баскетболу, боксу, класичної боротьби тощо. Тому спортивне життя візуалізували за допомогою різноманітних скульптур. Автором скульптури, яку встановили під Валом, був радянський вірменський скульптор Сурен Степанян.
Місце відпочинку, що стало улюбленим
На фотографіях того часу можна побачити арку на краю схилу Валу – навпроти місця, де зараз стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку. На поштовій картці 1939 р. побачимо ротонду білого кольору, встановлену на території стародавнього Валу. Ротонда (італ. rotonda або лат. rotunda – кругла) – кругла в плані споруда, зазвичай увінчана банею. По периметру ротонди стояли колони. Ця архітектурна споруда стала улюбленим місцем прогулянок у 1930-х роках. На поштових листівках і світлинах з місцевої преси можна побачити людей, які тут зупинилися й милуються природою та краєвидом р. Десна.
Ротонда на Валу (1930-ті роки)
У 1937 р. архітектор Олександр Касьянов вважався серед колег провідним містобудівником і був уведений до складу Архітектурно-технічної ради Харківської міської ради. Однак проект генерального плану реконструкції нашого міста він так і не втілив у життя повною мірою. Частково його план реалізували перед війною, частково, з урахуванням значних руйнувань, – після війни, а решта так і залишилась на папері.
У 1930-х роках Чернігів активно розвивався завдяки будівництву підприємств легкої та харчової промисловості. Значно розширена територія пристані на Десні з’єднувалась з усім містом зручними під’їздами. Громадський транспорт розширився за рахунок автобусного руху. Було частково завершено спорудження теплоелектроцентралі (ТЕЦ), яка мала обігріти місто з населенням 70 тис. осіб, давати електроенергію на потреби городян і промислових підприємств.
А от вищезгадана ротонда, як і ресторан, як і велетенська фігура фізкультурника, були зруйновані під час буремних подій Другої Світової війни. Після війни в Чернігові відбулася потужна відбудова, але це, як то кажуть, зовсім інша історія.
