Азартні ігри багато століть і навіть тисячоліть приваблюють людей. Як правило, основний мотив цього – жага до швидкого збагачення. А чи були такі ігри в нашому місті? Коли ж у Чернігові з’явилося перше казино? Які розважальні заклади існували в нашому місті у 90-х роках XX століття? Про це нам розкаже історик, краєзнавець Данило Рига.
Перше «казино» в Чернігові не виправдало очікувань
Під час гри через азарт і пристрасті, як стверджують психологи, у величезних кількостях виділяється адреналін та інші гормони, що відповідають за насолоду й задоволення. Але на обличчях відвідувачів з’являється не тільки радість від виграшу, а й розчарування від програшу. В надії урвати великий куш у вир гри кидаються і старі, і молоді. Але зазвичай програють. Людина, котра серйозно захопилася грою й не може зупинитися, часто стає жертвою хвороби. Її так і називають – ігроманія. І перші «жертви» у нашому місті з’явилися разом із появою першого казино, яке відкрилося в Чернігові в часи так званого НЕПу.
У лютому 1923 р. перше і єдине офіційне «казино» (чому казино в лапках? воно було несправжнє чи не таке, як у кіно) в Чернігові відкрилося у колишньому Олександрівському готелі (нині це будівля сучасного інституту історії. – Авт.) та діяло фактично під контролем з боку держави. Тут дозволялося грати в азартні та неазартні ігри. Офіційна підстава для відкриття - нагальна необхідність поповнювати місцевий бюджет. Казино працювало з 7 години вечора до 2 години ночі. Існували спеціальні правила закладу: відвідувати «казино» заборонялось червоноармійцям, комсомольцям, неповнолітнім і безробітним. За один вечір заклад відвідували десятки людей. Гра в казино була платною. Тут існували різні гри, як-от: лото; більярд; гра в карти.
Загалом «казино» як заклад відпочинку проіснував всього декілька років. Досягти бажаного місцевій владі не вдалось. Як свідчать історичні дослідження, легалізована гра не приносила прибутків, так як ставки тут були вищими, ніж у підпільних будинках такого плану.
В «шалені 90-ті» люди шукали легких грошей
Розповсюдження азартних ігор у Чернігові вже в новітню історію збіглося з політичним хаосом і бідністю, що завжди призводить до зростання злочинності, і у 1991 р. вона практично захлеснула нашу країну. У політичних та економічних реаліях того часу, цей сплеск був врешті-решт закономірним.
У цей час тривав активний процес так званого «накопичення капіталу». Для того, щоб зайнятися комерцією, людям потрібен був стартовий капітал. У місті формується два основних організованих переступних угруповання, між якими велася боротьба за вплив, а її основною метою, звісно, було отримувати дохід. Жити легко та красиво хотілось всім і завжди.
Читачі середнього віку, мабуть, здогадалися, про кого мова. У 1991 р. на одній із так званих «сходок» злочинних груп міста відбувся умовний перерозподіл Чернігова за сферами впливу між злочинними угрупованнями, у яких вже тоді були зброя та великі суми грошей, що надходили переважно від рекету.
Злочинні групи контролювали фактично так чи інакше всі торгові точки Чернігова. Міліція тоді була неспроможна їм протидіяти. Легких грошей у той час теж шукали багато хто із жителів міста. Такі гроші можна було спробувати «заробити» під час азартних ігор. А вони так чи інакше були пов’язані з криміналом. «Сюрприз», який розчаровував
У 1991 р., процвітав особливий вид шахрайства, який був замаскований під невинну, на перший погляд, гру «Сюрприз». Постійне місце проведення цієї гри було навпроти будівлі колишнього агентства «Союздрук» (це неподалік від входу до Центрального ринку).
Правила гри булі прості: вгадати число, при випаданні якого можна було виграти один із цінних дефіцитних призів, які красувались на імпровізованій вітрині. Насправді гра була однією з варіацій «гри в наперстки», де були свої підставні люди, які й отримували «виграш», були і свої «охоронці» – каратисти та самбісти, які швидко втихомирювали незадоволених результатом гри учасників.
Рекет, пограбування, проституція
На початку 1990-х р. у Чернігові за прикладам великих міст і модою того часу відкриваються перші казино. Розміщувалися вони у колишньому будинку «Полісся» (це казино «Корона») та в готелі «Градецький» (казино «Градецьке», що відкрилося у 1993 р. на 14 поверсі). Цікаво, що обидва заклади розташувались на одній вулиці - тодішній вулиці Леніна (зараз Пр. Миру).
Інтер'єр розважального закладу «Корона» не сильно відрізнявся від аналогічних закладів у будь-якому іншому українському місті: чорно-червоні тони в інтер'єрі, підсвічування та блискучі келихи біля стійки. У залі були гральні рулетки, більярдні столи.
Фото: Чернігів, 2000 рік, казино "Корона"
У готелі «Градецький», згідно з тодішніми міліцейськими звітами, перебував, так би мовити, «осередок» одної із злочинних груп Чернігова. В ресторані було вар'єте та стриптиз. До готелю були приставлені відповідні «смотрящі». Відбувалися і розбірки між злочинцями через бізнес під прикриттям готелю. Ці банди займались і рекетом на центральному ринку, грабували квартири.
Фото: Чернігів, 1980 рік, готель "Градецький"
Поширена була і проституція, за неї відповідали спеціальні люди. Діяли вони як в ресторані, так і в кафе на першому поверсі. «Жриці кохання» мали фіксований прайс на свої послуги. В кінці 1990-х година з повією коштувала 200 грн. плюс вартість номеру (середня зарплата українців у січні 1998 р. становила 136,82 грн.).
Зважаючи на тогочасну економічну ситуацію, відвідувати такі розважальні заклади мали змогу тільки доволі забезпечені люди. Звісно, мова не йшла про так званий середній клас, бо вчителі та лікарі міркували, як їм виживати на копійчані зарплати (до речі, тоді їх місяцями не виплачували).
А забезпеченими людьми можна назвати невеликий прошарок суспільства – так званих «комерсів» або підприємців, які «піднімали» швидкі та великі гроші на перепродажах, або бандитів, які отримували «долю» від бізнесменів. Гроші, які швидко заробляли, так само швидко і витрачали. В ці буремні роки жили, як кажуть, «на повну». Як було зазначено вище, казино «Градецьке» контролювала та отримувала суттєвий дохід від його діяльності одна група криміналітету, а казино «Корона» – інша, відповідно до розподілу «сфер впливу».
Фото: Чернігів, 2000 рік, готель "Градецький"
Найбільші розважальні заклади 2000-х
На початку 2000-х років кількість розважальних закладів у Чернігові суттєво збільшується. Так, у 2002 р. у торгово-розважальному комплексі «Новий Чернігів», що розташувався в колишньому ресторані «Дружба» та суміжних приміщеннях, відрився перший у Чернігові боулінг-клуб «Світлофор». Він ставав улюбленим місцем відпочинку чернігівців.
З квітня 2008 р. у Чернігові почав працювати казино-клуб DIAMOND (у перекладі з англійської diamond – це діамант). Колись в цьому будинку було кафе «Морозиво», потім – «Корона», пізніше – «Брюсель». На першому поверсі розташовувалася зала з ігровими автоматами. На другому знаходилося, власне, саме казино. Кафе відвідувала переважно молодь, а казино – старші за віком люди.
Ігрові автомати як альтернатива закладам
У 2008 р. ігрові автомати в нашому місті стояли просто на вулицях, у місцях великого скупчення людей: на ринках, вокзалах тощо. Фактично вони були загальнодоступні, а їх кількість у Чернігові постійно зростала. Були ухвалені ліцензійні умови для організації діяльності з проведення азартних ігор. Встановлювати автомати на вулиці заборонили. На відміну від вуличних, зали з гральними автоматами, були дозволені законом і діяли легально. Їх діяльність перевіряли різні фіскальні органи, а порушників карали.
Того ж року провели опитування думки чернігівців щодо розміщення та функціонування ігрових автоматів у нашому місті. Адже, як показало дослідження 2008 р., грали не тільки підлітки та молодь, заможні і незаможні, розсудливі і не дуже, а майже усі. Виявилося, 52% чернігівців вважали, що ігрові автомати у місті треба заборонити взагалі. За зменшення кількості автоматів висловилось 39% мешканців міста. 98% чернігівців вважали, що ігрові автомати завдають шкоди. А 2% відповіли, що ігрові автомати приносять користь. 84% городян, які грали, зізналися, що частіше програвали, ніж вигравали.
Компромісний варіант вирішення проблеми запропонувала міська влада – винести гральні заклади за межі населених пунктів. Ідею створення умовного «Лас-Вегаса» за межами нашого міста тоді підтримали близько 80% чернігівців. Наскільки нам відомо, цим планам не судилося бути реалізованими.
