Історія пристані та річкового порту в Чернігові – невід'ємна частина історії міста з моменту його заснування. Річкове сполучення завжди було надзвичайно важливе, воно є одним із найбільш давніх, доступних і дешевих. Відповідно, виникає чимало питань щодо становлення місцевого річкового порту, функціонування пристані у минулих століттях. Де була пристань міста? Хто здійснював вантажні та пасажирські перевезення? Скільки коштував квиток на пароплав? Коли були збудовані річкові вокзали та скільки їх було загалом? Про це розповідає історик і краєзнавець Данило Рига.
Річковий вокзал 1988 рік
Річкове судноплавство – це можливість торгувати та подорожувати
Колись територія, яку ми звикли називати річковим портом, мала зовсім інший вигляд та інфраструктуру. За твердженнями деяких дослідників, це місце використовували ще місцеві князі, воїни та бояри. На постійній основі чернігівська пристань починає обслуговувати вантажні та пасажирські перевезення орієнтовно з XII ст. Річкове судноплавство забезпечувало тоді можливість торгівлі, товарообміну та перевезень в теплу пору року.
Десна – головна водна дорога
Справжня річкова пристань почала функціонувати в Чернігові десь з кінця XVIII ст. Головною водною артерією тоді, як і сьогодні, була ріка Десна, довжина якої у межах Чернігівської губернії дорівнювала 1130 км. В означений час річковий транспорт посідав головне місце у вантажних і пасажирських сполученнях чернігівці з іншими містами. Перший пароплав з’являється на Десні у 1846 р., а регулярне судноплавство розпочалось дещо пізніше, з 1860-х років.
Навігація тривала 8 місяців – з кінця березня до початку листопада. Щоб добратися водним шляхом до Києва, доводилось подолати 204 версти, на що йшло 13 годин. Зворотній шлях (проти течії) тривав на 3 години довше. Ціна квитка станом на початок ХХ ст. становила 3 руб. для І-го класу, що в цілому було найдешевше з усіх видів транспорту. Від Чернігова до Києва на той час ходили два пароплави на добу – вдень і надвечір. Тоді на Десні працювало кілька різнотонажних суден брянського судновласника Мальцева.
У 1860 р. пристань була оновлена і значно розширена. Пристань Чернігова знаходилася біля підніжжя Валу, де згодом виникає річковий порт. Вона обслуговувала як пасажирські, так і товарні судна, баржі на гребному та вітрильному ходу. На раритетних світлинах можна побачити, якою була пристань на р.Десна близько ста років тому, можна побачити плавзасоби того часу та споруди на березі: будівлю Літнього театру на Валу, куполи церков Дитинця.
На поч. ХХ ст.. між містами курсували пароплави
З 1898 р. пароплави вийшли на регулярний маршрут Чернігів – Новгород-Сіверський – Чернігів. Курсував великий пароплав «Чикаго».
На початку ХХ століття пароплавне сполучення між Черніговом і Києвом значно покращилось. На маршруті влаштували 7 проміжних причалів, у тому числі - в Моровську та Острі. І хоча тривалість подорожі збільшилась на чотири години, невисока ціна та комфорт приваблювали пасажирів, які сплачували за квиток усього 3 руб., що було удвічі дешевше, ніж подорожувати залізницею.
Річковий вокзал 1980 рік
Небезпечний вантаж і контрабанда
Найбільш людною була, звісно, пристань. Тут зустрічали та проводжали пароплави, рідних і друзів. Пароплави, що тут швартувалися, належали як акціонерним товариствам, так і приватним особам. Скажімо, «Вороною» та «Пронею» володіли купці Заворотний і Мураєв.
Пасажирські судна часом завантажували небезпечним товаром. Курйозний випадок повідала у червні 1907 р. газета «Черниговское слово». До Чернігова з Києва прибув пароплав «Козак», на якому поліція виявила 30 пудів пороху, який привіз купець С.Давиденко як бакалійний товар. «Небезпечний вантаж міг вибухнути в дорозі, будь-якої хвилини вщент рознести пароплав, на якому перебувало 150 пасажирів», – констатувала місцева газета.
Вид на Десну, річний порт, 1970 рік
Дві окремі пристані Чернігова
На поч. ХХ ст. з появою регулярного поштово-пасажирського сполучення за напрямком Київ-Чернігів та рейсів до Новгорода-Сіверського пристані були розмежовані: пристань для пасажирського річкового транспорту - так звану пароплавну - було зміщено трохи вище за течією, перед гирлом р.Стрижень (район сучасної вул.Берегова). Ця пристань сполучалась з містом дорогою, яка перетинала Стрижень Гімназичним мостом і вливалася у вул.Підвальну, а далі узвозом – у вул.Шосейну.
Пристань для господарських і вантажних потреб традиційно лишалася нижче за течією, навпроти району «Кавказ». Тут швартувалися баржі з лісом і крамом. Дістатись сюди можна було бричкою вул.Бидлогонною (тепер це вул.Нова). Між пароплавною пасажирською пристанню та містом налагодили регулярний транспортний зв'язок: сюди можна було дістатись як від Олександрівської площі, так і від Красної площі.
Річной порт, 1980 рік
Паромна переправа теж діяла
На початку ХІХ ст. через р. Десну городяни переправлялись за допомогою паромів. Такий вид сполучення покращував роботу кур’єрів, державних службовців і ставав у нагоді мешканцям міста. Крім того, для переправи використовували човни. Аби потрапити на лівий берег р. Десна, чернігівці користувались єдиною у місті паромною переправою, яка знаходилась значно вище за течією від пароплавної пристані, та поєднувала стару Полтавську дорогу із Застриженням.
У 1920-х рр. вона також працювала, а ціна за її використання залежала від кількості бажаючих, вантажу та транспортного засобу. Найдешевше коштувала переправа однієї людини (2 коп.), найдорожче – парокінної підводи (18 коп.) та авто (40 коп.).
Перший річковий вокзал Чернігова
З розширенням території та кількості населення Чернігова, ростом господарських потреб і пасажиропотоку існуюча система пристаней і логістики між ними та містом перестала відповідати наявним потребам. Тому у 1935 р. до ладу став якісно новий об’єкт міжміської судноплавної логістики – Чернігівський річковий порт. Завдяки цьому Чернігів перетворився на значне портове місто в розгалуженій мережі річкового флоту України.
Це була двоповерхова споруда першого Чернігівського річкового вокзалу, де діяли також кафетерій, зала очікування та ресторан. Цікаво, що вже у 1938 р. був розроблений проект нового та більш сучасного річкового вокзалу у місті. Про це, зокрема, сповіщала чернігівська газета тих років. Але проект не був втілений у життя. Завадила війна…
Проект нового річкового вокзалу
Річковий вокзал у формі корабля
Після закінчення Другої Світової війни, на початку 1950-х р., на території річкової пристані збудували новий, другий за рахунком, річковий вокзал у формі корабля, і вже звідти ходив пасажирський теплохід «Чернігів-Київ», а пізніше регулярно курсували пасажирські теплоходи, зокрема, на підводних крилах. У середині 70-х їх змінили судна на підводних крилах «Ракета», ще пізніше з’явився теплохід «Зоря». Річковий порт у місті заснований за часів СРСР після Другої світової війни у серпні 1964 р.
Пристань та пляж 1937 рік
«Золотий час» у житті порту
1960-70-ті р.р. стали «золотим» часом і розквітом в історії річкового порту в нашому місті. Робітники порту транспортували будівельні матеріали (пісок, щебінь, галька) як на Десні, так і на Дніпрі, Дунаї. Чернігівський річковий порт за сумісництвом виконував судноремонтні роботи. Підприємство мало у своєму складі вантажний район і пасажирську ділянку, адже, крім надання класичних портових послуг, працювало як судноплавна компанія. Тривалість навігації була 240 днів - із квітня майже до грудня. Порт здійснював і пасажирські перевезення. Річковий порт у Чернігові був здатний приймати вантажні судна з осадкою до 1,6 м і завдовжки до 75 м. На території підприємства (загальна територія якого становила 20 га) працювали тоді 3 портальних і 4 плавучі крани. Потужність порту з перевалювання вантажів становила 0,5 млн тонн вантажів щороку.
Третій річковий вокзал Чернігова
На початку 1980-х років у Чернігові ухвалили рішення про будівництво нового річковий вокзалу у футуристичному стилі та в блакитному кольорі. Вокзал було збудовано. Його будівля має загальну площу 6766 кв. м. Зараз це одна з найцікавіших споруд річкового вокзалу серед тих, що збереглися в Україні.
За часів незалежності України в результаті приватизації державного підприємства 17 травня 1993 р. створено ВАТ «Чернігівський річковий порт». Однак на життя порту це кардинально не вплинуло, з огляду на складну економічну ситуацію, товарообіг постійно падав.
У середині 2000-х років 75% компанії володіла держава, 25% – ВАТ АСК «Укррічфлот». 2004-й фінансовий рік був завершений зі збитками, тому частину акцій ВАТ «Чернігівський річковий порт» (25%) придбала судноплавна компанія «Укррічфлот». З 2012 р. ВАТ «Чернігівський річковий порт» фактично припинив свою діяльність. Влітку інколи його використовують як причал для пароплава, що базується у Чернігові та здійснює водні прогулянки. Іншої діяльності наразі не ведеться.
