Таке «філософське» питання постає для багатьох під час свята Водохреща, Богоявлення або Йордану, яке в Україні вже другий рік поспіль відзначатимуть 6 січня. Цей день завершує цикл різдвяних свят і вшановує хрещення Ісуса Христа в річці Йордан, яке він прийняв від Іоана Хрестителя досягши 30-річного віку.
Відомо, що головна традиція Водохреща – освячувати воду, яка набуває цілющих властивостей. Водночас вважається за потрібне не лише умитися цією водою, а й скупатися в ополонці, озері або річці після завершення літургії, щоб нібито «змити» гріхи. Чи насправді це давня українська традиція, чи має вона якийсь глибокий сакральний зміст, що з цього приводу говорить церква та лікарі, – спробуємо розібратися далі.
«Христос хрещається!» – «У річці Йордані!»
На наших теренах назва свята вперше згадується у Літописі Руському в 1148 році: «У той же час Ростислав Мстиславич смоленський попросив дочку у Святослава в Ольговича (новгород-сіверського, потім – чернігівського князя) за Романа, сина свого, до Смоленська. І виведено її з Новгорода-Сіверського в неділю по Водохрещах, місяця січня в дев’ятий день».
Згідно з християнською традицією, головна подія Водохреща – це освячення води. В етнографічних джерелах
XIX ст. згадується, що напередодні свята на водоймах робили ополонку у формі хреста. Також з льоду вирубували хрест. Його обливали буряковим квасом або калиновим соком, від чого він став яскраво-червоним. Хрест могли обкладати ялинковими чи сосновими гілочками. Сьогоднішні приготування до свята в цілому виглядають так само, а відмінності пов’язані зі звичаями конкретної місцевості.
На Водохреще збиралася вся громада. Урочиста процесія прямувала до річки чи озера, де біля ополонки відбувалася урочиста літургія. Священик читав молитву і тричі занурював срібний хрест у воду, після чого вона вважалася освяченою. Також у небо випускали голубів, які символізували появу Божого Духа. Чому голубів? Бо з ними пов’язано свято Богоявлення. Під час Хрещення Ісуса відбулося особливе явлення всіх трьох ликів Бога: Бог Отець з небес свідчив про Сина, що хрестився, і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Ісуса, підтверджуючи таким чином Слово Отця.
Важлива традиція на Водохреще – вмитися свяченою водою, щоб зробити обличчя чистим, рум’яним, та забезпечити собі здоров’я на весь рік. Воду, набрану з ополонки чи біля церкви, вважали цілющою. Її зберігали впродовж року і вживали за потреби: пили від зурочення, лихоманки, вмивали дітей від переляку та кропили хворі місця. Свяченою водою лікували головний біль та хвороби очей. Нею окроплювали домівки, поля під час посіву та пасіки в деяких регіонах, щоб велися бджоли. Також цією водою кропили труну з небіжчиком перед похованням.
Набрану під час свята воду намагалися якнайшвидше принести додому. В деяких місцевостях це робили дівчата, бо вірили, що так зможуть забезпечити собі щасливу долю та швидко вийти заміж. І до сьогодні серед людей в селах та містах можна побачити своєрідне змагання – хто першим набере свяченої води. Вважається, що лише так можна стати багатим, здоровим, успішним, і саме перша набрана вода є найцілющішою.
А в давнину після завершення свята візники напували свяченою водою коней та худобу, щоб вберегти їх від хвороб. Для цього робили окрему ополонку. Цілий тиждень після Йордану жінки не прали в річці одяг, поки свячена вода не перетвориться на звичайну. Також після Водохреща починалися «оглядини» та «заручини», тобто перші етапи весільного періоду, який тривав до Великого посту.
Традиції купання в освяченій воді в Україні та за кордоном
З культом води в дохристиянському світі пов’язано багато ритуалів. Наші предки, які були язичниками, вважали воду першоосновою всього живого на Землі. Тому багато сучасних звичаїв та ритуалів – це відголоски язичницького світу. Один з них – купання в крижаній воді. До сьогодні в соціумі точаться дискусії, мовляв, наші пращури таким не займалися, а сучасні українці скалькували цей звичай в росіян. Навіть більше – пірнути в Йордан (ополонку у формі хреста) в давнину означало осквернення святині своїм тілом.
Однак в ополонках купалися, але це не було масовим явищем. Все залежало від традицій конкретної місцевості. Як правило, в крижану воду стрибали найбільш відчайдушні хлопці та чоловіки. Етнографи та історики XIX ст. зафіксували такі звичаї в різних історико-етнографічних регіонах України: Наддніпрянщині, Волині, Поділлі, Буковині, Закарпатті тощо.
Олександр Потебня у праці «О мифическом значении некоторых обрядов и поверий» (1856 р.) згадував про купання в ополонках дітей з метою зцілити їх від хвороб. Фольклорист Анатолій Свидницький та народознавець Володимир Ястребов писали про звичаї занурюватися у воду на Поділлі та Єлисаветградському повіті з метою лікування хвороб. Митрополит Іван Огієнко повідомляв, що в Києві на Водохреще «завжди кілька хлопців кидалися в Дніпро, щоб скупатися в освяченій воді». Також у деяких регіонах в ополонку пірнали молоді дівчата, які довго не могли вийти заміж. Натомість на Київщині середини
XIX ст., як повідомляв вчений і фольклорист Михайло Максимович, молодиці вмивалися в ополонці та витиралися червоними крайками.
Видатний історик українського козацтва Дмитро Яворницький, спираючись на спогади старих козаків, описував Водохреще на Запорозькій Січі як урочисту Божественну літургію, на яку козацьке товариство вбиралося в найкращий одяг, при повному озброєнні та під прапорами своїх куренів. Під час Божої служби вони стояли шеренгами, а кожне занурення хреста у воду супроводжувалося залпом з гармат та іншої зброї, щоб відлякати «нечисту силу».
Дослідники українських народних традицій і звичаїв не повідомляють про масовий характер купань. Найбільш розповсюдженим було вмивання та пиття освяченої води, яка вважалася універсальним засобом захисту.
Традиція купатися на Водохреще присутня й в інших країнах, передусім православних. В Греції, Болгарії, Румунії, окремих місцевостях Македонії, Сербії та Чорногорії чоловіки після літургії занурюються у воду, що може супроводжуватися й певними особливостями святкування. Наприклад, у Болгарії на свято Йордановден чоловіки, стоячи в крижаній воді, виконують традиційний танець-хоровод «горо». За народним повір’ям, кожному танцівнику додасться здоров’я у новому році.
«Купатися взимку означає вимагати від Бога чуда»
На сьогодні в Україні не існує жодного офіційного церковного припису щодо купання в ополонці. Те саме стосується паралелей, які хтось намагається проводити з хрещенням Ісуса. Вода в річці Йордан в цю пору року становить 12–16°С. Тож у крижану воду Христа не занурювали. Також, згідно з Біблією, Ісус зайшов у води Йордану не для очищення від свого гріха (він був безгрішний), а для того, щоб взяти на себе гріхи людства, дарувати людям через Хрещення можливість оновитися та врятуватися. Духовний письменник С.В. Булгаков в 1913 р. писав, що «купатися взимку означає вимагати від Бога чуда або ж абсолютно нехтувати своїм життям і здоров’ям».
Зрозуміло, що за радянських часів велелюдні зібрання на Водохреще були заборонені. Але 19 січня люди купалися, прикриваючись «моржуванням». Воду ж «високоосвічений» радянський люд святив, тобто заряджав біля телевізора під час «проповідей телевізійного цілителя» А. Чумака наприкінці існування СРСР. Але то інша історія.
Сучасна практика занурюватися на Водохреще набула популярності в Україні після розпаду Радянського Союзу. Це стало таким собі публічним проявом релігійності, способом повернутися нібито до старих традицій. Також певної популярності цей звичай набув серед політиків і можновладців як іміджевий хід, особливо напередодні виборів. Водночас до процесу т.зв. «очищення» свяченою водою додалося зігрівання спиртним (що небезпечно) та частуваннями біля ополонки. Все це не схвалюється церковною традицією, як і нецензурна лайка під час пірнання непідготовлених організмів у крижану воду. Не додає святості дійству й нібито обов’язковий ритуал тричі пірнути в ополонку та перед цим перехреститися.
До того ж, як кажуть лікарі, «гріхи не змиєш, а здоров’я підірвеш». Напевно, багато хто чув, що Леся Українка захворіла на туберкульоз кісток і суглобів, коли промочила ноги і застудилася на святкуванні Водохреща в 10-річному віці. Незагартована людина, яка лише раз на рік пірнає в крижану воду, робить справжній стрес своєму організму. Ще більший стрес чинить таке занурення дітям. Їхній організм лише формується, тож найбільшої шкоди зазнає імунна система дитини. Тому варто подумати про можливі наслідки для себе і, якщо дуже кортить пірнути, – готуватися заздалегідь, дотримуючись рекомендацій медиків.
Купання у крижаній воді категорично протипоказане людям, які мають хвороби серця, судин, легень, нирок, цукровий діабет та інші проблеми. Так само не можна йти в крижану воду з симптомами ГРВІ, запальними процесами, шкірно-венеричними захворюваннями, рубцями та іншими травмами.
Отже, ще раз наголошуємо, – жодних приписів щодо обов’язкового пірнання в ополонку на Водохреще не існує. Гріхи – це внутрішня проблема, яку не змити формальним дотриманням певних обрядів чи ритуалів. Питання в усвідомленні людиною своїх вчинків, свідомому прагненні ставати кращою, і справжня віра в Бога може бути одним з орієнтирів на шляху до цих змін.
Фото ілюстративні, з мережі інтернет, надані автором.
