Ми весь час граємо. Граємо ролі у житті, граємо, наприклад, у футбол чи водне поло. А ще ми граємо в комп’ютерні ігри. Втім, щоб ми в них грали, потрібно, щоб комп’ютерні ігри хтось створював. Саме цим і займаються студенти-другокурсники НУ «Чернігівського колегіуму», до яких завітали наші журналісти.
«Зав’язав» з програмування у п’ятнадцять
«Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом», — писав… ну, ви знаєте, хто це писав, адже цитата відома. Це Шевченко - той, котрий Тарас.
Але у XXI сторіччі «розваги» 13-річних дещо інші. Роман Золотар з дитинства захоплювався програмуванням.

— З комп’ютерами я познайомився ще у 5-6 років – грав в ігри, які були на комп’ютері мого татка. Саме тоді з’явився інтерес до цієї справи. У шкільні роки почав самостійно розбиратися, як працюють ігри, зацікавився програмуванням. Тоді, десь у 4-5 класі, мене записали на курси, де я познайомився зі своєю першою мовою програмування – «Python». Коли закінчив курси, в мене була трохи інша діяльність. Тож я відклав програмування у далеку скриню. Десь у свої 15 років закинув програмування і років 5 цим не займався, — згадує автор однієї з ігор – студент-другокурсник НУ «Чернігівський колегіум» Роман Золотар.
Повернувся до програмування Роман вже в університеті, коли вступив на «Професійну освіту і цифрові технології» (по закінченню ВНЗ Роман отримає диплом викладача інформатики).
Химерна приставка

Хтось з читачів може пам’ятати радянську портативну гру «Електроніка» — ту, де вовк з «Ну, постривай!» збирав яйця.
Віддалено те, що створили студенти «Чернігівського колегіуму», схоже на ту гру. Адже це теж ігри, які працюють незалежно від комп’ютера – на енергії павербанка. Ось тільки виглядають вони значно химерніше: з макетної плати стирчить купа проводів, резисторів і процесор, а увінчує все маленька кнопка, за допомогою якою і грають, та малесенький (можна навіть сказати манюній) монітор в 1,3 дюйми (як кажуть творці ігор, такі монітори у нульових використовували в телефонах «Нокіа»):
— Коли стикнусь з більш складною технікою, мені буде легше розібратися і почати з нею працювати, — уточнює Роман Золотар.
Програмування тут відбувається за допомогою мікроконтролера «Arduino» на основі мови «С++».
Наразі студенти створили три гри: дві з них однотипні і за своїм вайбом нагадують легендарне «Маріо»: герою (за задумом це – студент) потрібно перестрибнути через перешкоди, аби прийти до, так би мовити, «здачі сесії». Третя гра – пінг-понг: потрібно переміщувати паличку-ракетку та відбивати м’ячик. І хоча ігри можуть здаватися легкими, воно не зовсім так. Фух, зізнаюсь: автор цього матеріалу спробував «погамати» і… програв.
Втім, ці ігри – тільки перші кроки. На наступний навчальний рік вже заплановане створення гри для смартфонів.

— В нас є задумка зробити гру на «Unity» (інструмент для створення ігор на основі мов «C Sharp» та «C++», — прим.) під мобільний пристрій: розробляти цю гру будуть старшокурсниками. Хочемо зробити концепцію гри такою, щоб вона надихала студентів вчитися. Перші левели будуть досі прості: спочатку - аркада – це переміщення кульки лабіринтом. Але згодом з кульок буде створений підшипник (цим ми показуємо, що складне формується з простого). З двомірної гри студенти переходитимуть у тривимірний простір, — ділиться планами доцент кафедри педагогіки, психології і методики технологічної освіти навчально-наукового інституту професійної освіти та технологій НУ «Чернігівський колегіум» Григорій Джевага.
Тож будемо слідкувати за новинками студентського геймдеву («геймдев» — це розробка відеоігор, — прим.). А у коментарях до цього матеріалу у наших соцмережах давайте згадаємо улюблені комп’ютерні ігри. Наприклад, на автора цього матеріалу у свій час справила враження «FIFA 08» — в ній ще можна було взяти у команду Роналдіньо, Людовика Жулі і навіть легендарного Олівера Кана.