За кордоном ці магазини називають вінтажними. В Україні іменують секонд-хендами. У перекладі з англійської second hand дослівно означає «друга рука», тобто йдеться про речі повторного вжитку. І поки одні соромляться носити речі після когось, інші заробляють на цьому чималі гроші. Перешивають базовий одяг або шукають брендовий, перепродають знайдене в Україні або за кордон. Ми зібрали історії трьох хлопців, які полюють на речі в секонд-хендах. Але кожен з них має різну мету.
Стиль цього молодика “хапається” за погляди перехожих. Реакція різна, але жодна — не байдужа. Тож з нього і почнемо.
Унікальні шорти, пошиті з трьох пар штанів. Вінтажний лонгслів Jean Paul Gaultier з подіуму 90-х років. Колекційні сумки, капелюхи, взуття, окуляри… Цей стильний чоловік із Запоріжжя. З дитинства він мріяв одягатися, як зірки в телевізорі. Але ні грошей, ні можливостей у хлопця не було. Все змінилося на шкільних уроках трудового навчання: Андрія навчили шити. Нарешті мода повернулася до юного стиліста обличчям! Але де брати тканину? Тоді 9-класник вперше переступив поріг секонд-хенду.
«Почав зі штанів. Купував у секонді звичайні джинси й перешивав на ті, які хотів. В останній день завозу їх вартість може бути й 20 гривень. Так я зрозумів, що можна виглядати круто, не витрачаючи багато коштів», — розповідає Андрій Богуславський.
Нині Андрію 31 рік. І вже понад 15 він шиє речі, яких не знайти в магазинах, колекціонує вінтажні сумки й захоплення перехожих. В цьому чоловік вбачає важливу місію.
«Не треба цуратися секонд-хендів. Давати речам друге життя і використовувати матеріали, випробувані часом, — це кайф. По-перше, ми зберігаємо екосистему. А по-друге, це можливість знайти свій стиль і вирізнятися в натовпі».
До речі, багато українських брендів, які вже знані у світі, купували одяг саме на “секондах”, перешивали його і патентували стиль бірками.
Штани та сукні, в яких моделі позували на світових подіумах, брендові аксесуари, гроші і навіть телефон — усе це Андрій знаходив у купах поношених речей.
«У задній кишені штанів Polo Ralph Lauren знаходив 250 фунтів стерлінгів. Нині це майже 14 тисяч гривень. В куртці знаходив старенький iPhone. Знайомий — брошку з золота і зубів оленя, яку продав потім за 500 доларів. Іншому знайомому пощастило придбати годинник Rolex за 180 гривень».
Фактично секонд-хенди для Андрія — це можливість придбати гарну тканину за низьким цінником, перешити її у стильний одяг та доповнити образ вінтажними аксесуарами.
ЯК ХИТРУЄ І СКІЛЬКИ ЗАРОБЛЯЄ ЧЕРНІГІВСЬКА МОЛОДЬ, ПЕРЕПРОДУЮЧИ ВЖИВАНІ РЕЧІ
А це Данііл. Йому 17, і вже два роки він заробляє на чернігівських секонд-хендах. Як? Ночами за гроші займає чергу на новий завоз або перепродає речі на OLX. Якщо пощастить, “урвати” брендову річ можна й за 50 грн, а от продати — за півтори-дві тисячі грн.
«Якось в один день у двох секондах були завози. Ми з друзями зайняли чергу близько опівночі. А вже зранку, наприклад, за пів години до відкриття, приїжджали люди, платили гроші, й ми їх пропускали. Але бувало, бабусі кричали, виганяли нас за те, що пропускаємо людей у чергу», — розповідає про спосіб підробітку на секонд-хенді Данііл Петличний.
Якщо ціна на, наприклад, футболку не влаштовує — ховає її в будь-які штани і чекає дня, коли ціна знизиться до оптимальної. Ще один лайфхак — продати річ дорогою до каси.
«Буває, знайшов гарну річ, а хтось теж на неї задивився. Можна запропонувати, щоб людина її викупила в тебе ще до того, як ти за неї заплатив. Але є правило: якщо ти схопив оберемок речей і сидиш перебираєш їх — ніхто не має права його чіпати».
Головне — швидкість і вміння відрізняти оригінал бренду від копії.
«Мій друг знайшов 5 сорочок дорогого бренду. А йому якісь хлопці там сказали, що вони “пальоні”. Друг не купив, а ці забрали собі й перепродали потім по 150 чи 200 доларів за одну. Мені вдалося купити куртку за 600 гривень, а перепродати за 3000 грн».
Данііл говорить, що його юне оточення залежне від того, яка бірка пришита до їхнього одягу. Економлять, накопичують кошти і купують на платформах вживаний одяг відомих брендів за десятки тисяч гривень.
А ЯКЩО ПРОДАВАТИ ЗА КОРДОН?
На відміну від Данііла, Руслан вже 11 років продає речі з чернігівських секонд-хендів іноземцям. Фактично купує зворотній квиток вживаним речам, які привозять до України з-за кордону.
Свої перші вживані джинси,тодішній школяр, купив у 2014-му. В одній із соціальних мереж перекуп взяв за них 150 грн. Відтоді Руслан почав спати біля міських секонд-хендів і чекати 12 годин у черзі на відкриття, щоб встигнути вхопити речі, які на іноземних майданчиках куплять за сотні або й тисячі доларів.
«Якось мені вдалося взяти 3 куртки і 1 брюки від всесвітньо-відомого люкс бренду Loro Piano за 1000 грн. А за кілька місяців за ці 4 речі я вторгував 1,5 тисячі доларів», — розповідає про прибуток від продажу вживаних речей за кордон Руслан.
В Україні хлопцю торгувати не цікаво. Зиск — мінімальний.
«Я обираю платформи eBay i Grailed. Там і попит більший, і ціни вищі. Але це не про стабільність. В середньому вдається заробляти 1000$ в місяць. Все залежить від удачі: з одного завозу можна вийти без нічого, а з іншого - винести товару на кілька сотень доларів».
Найбільша складність — чекатися покупця. Є речі, які “розмітають” за день, а є такі, що продаються роками. Будь-який матеріал він вміє розрізняти на дотик, далі звертає увагу на фасон і бірку з брендом.
Нині у “гардеробному арсеналі” Руслана наявні близько 500 унікальних знахідок. Від швейцарського військового бушлату 1943 року до відомих брендів з останніх колекцій. Таке захоплення дає змогу непогано заробляти, але у хлопця є головне правило:
«Треба завжди залишатися людиною. Я бачив багато бійок, зрад, але жодна ганчірка і потенційний прибуток не вартують людських стосунків!»
Фото з особистого архіву героїв матеріалу
