День рибалки в Україні святкують у другу неділю липня. Цьогоріч він припадає на 13-те число. І кожен з нас бодай раз у житті чув байку від рибалова, як він «голими руками» спіймав тигрову акулу на ставку чи витягнув вудкою 200-кілограмового сома з Десни. Ну, люблять пофантазувати. І ми надали їм таку можливість!
Ми поспілкувалися з чернігівськими рибалками про їхні найбільші рибні трофеї, але одна з історій тут вигадана. Здогадаєтеся, яка саме? Пишіть нам у коментарях в соцмережах під дописом з цим матеріалом.
ЮРІЙ СЕЛІВОН ЛОВИВ ЩУКУ, А ВИТЯГНУВ ЖІНКУ
— Мені 45 років. З них 41 — займаюся риболовлею. Батько з дитинства закохав у цю справу. Я живу біля Десни в Чернігові, полюбляю ловити щуку біля будинку. Одного дня вийшов з вудочкою та спіймав три щуки. Думав, або вудочка зламається, або ліска порветься.
Юрій Селівон рибалить 41 рік
І тут бачу: Десною пливе жіноча поясниця (ймовірно, Юрій запримітив задню частину спини. - Ред.) й капці. А глибина там — метри 3-4. Вздовж берега вудили десь з шість рибалок, але всі просто спостерігали. Було холодно, та я купаюся весь рік, тож без вагань роздягнувся, швидко пірнув і витягнув жінку з води. Їй було років 60, очі «скляні». Двічі вдарив її по спині, поклав собі на коліно. Вона виплюнула воду й ожила. Я викликав швидку, поліцію.
А тепер найцікавіше: коли жінка прийшла до тями, то спитала, хто її витягнув. Поліція вказала на мене, а вона мені: «Навіщо ти це зробив?!» Я відповів як у кіно: «Не під час моєї зміни». Унікальна жінка. Перед тим, як топитися, вона поклала документи й 200 грн в кульочок і сховала собі в бюстгальтер. Навіщо? Мовляв, раптом не вийде втопитися, щоб були гроші на проїзд додому.
Отак я і щук, і жінку спіймав. Це рибальство запам’ятав на все життя.
ОЛЕКСАНДР ЧОРНИЙ ЗА 5 ГОДИН ЗЛОВИВ 19 КГ РИБИ
— Мені 34 роки. На риболовлю ходжу з 6-ти. Батько водив на місцевий ставок в парку «Ювілейний», що в Краматорську, на Донеччині. А коли виріс — на одній із дамб там за 5 годин спіймав 19 кг 105 г риби. Це мій найбільший улов.
В селі Гороховатка на Харківщині якось влаштовували змагання між хлопцями. Там ловили рибу майже по 16 кг, але всю випускали.
В 2022 році, приїхавши в Чернігів, відвідав Десну. З третього разу таки “підібрав ключик” до місцевого ляща. Гарно «прикормив» точку ловлі й засів на пів ночі чекати. Спершу приплив судак на 1350 г, а потім розпочалася справжня «роздача»! Припливли вони — бронзові деснянські красені. Найбільший заважив 2005 г. Ваги маю завжди в сумці, аби розвіяти рибальські міфи про «око з кулак» і т. д.
Олександр Чорний завжди возить з собою ваги
Але брати риби треба стільки, скільки можете зʼїсти. Краще відпустити і наступного разу річка вам знов подарує трофей. Риба — це товариш, який може подарувати незабутні емоції. Для мене вона як подарунок на день народження.
СЕРГІЙ ПЕТРИКЕЙ ЗЛОВИВ 20-КГ ТОВСТОЛОБА ЗА ГУБУ
— Мені 46, і з раннього дитинства я всі канікули проводив у воді. Шукав рибу в кожній калюжі. Найкрутіше відчуття для мене — коли ловиш там, де всі кажуть, що не ловиться, а ти витягаєш такі гарні трофеї, що ніхто не вірить. Це для мене виклик. Так було на Стрижні та Земснаряді.
Сергій Петрикей полюбляє вудити там, де в інших риба не клює
Та найбільшим моїм трофеєм і найкурйознішим уловом був товстолоб. Я не знав, що він у Десні водиться. Ще й таких розмірів! Я зловив його по-чесному, за губу. Тобто, не зачепив за плавник, коли він повз пропливав чи ще щось, а він насправді зацікавився приманкою і клюнув. Не всі рибалки зі стажем навіть у 20-30 років можуть похизуватися таким трофеєм.
Я спочатку подумав, що це судак, бо приманка впала на саме дно і удар був такий, що спінінг дьоргнуло. Я підсік, він одразу почав давити вниз. Це так судак давить. Але з тою силою, якою він попер, я думав, що там судак просто величезний.
Потім він почав головою мотиляти. Це так робить щука, щоб перетерти повідець і звільнитися. Думаю: нічого собі крокодил!
Витягнути його було дуже складно. Він мене мучив хвилин 40. Я водив його, будучи в човні, як собаку на повідку. Шнур витримує 6,5 кілограмів, а товстолоб заважив 20! Тому його треба було втомити, щоб він здався. Підплили ми з ним до берега.
А він мене вліво-вправо, вправо-вліво. Я до нього, а він — тікати. Коли таки здався — я його сфотографував і відпустив.
ЩУКА ГРИГОРІЯ МИРОНЕНКА СЯГНУЛА 2 М
— Як чоловіку мені 61 рік, а як рибалці — 50. Моє знайомство з рибою розпочалося в селі Надинівка, за Черніговом. Там, на Десні, я зустрів чимало світанків. Ранки, як з листівок: туман і вода, мов дзеркало.
Григорій Мироненко найбільше любить рибалити на Десні
Два роки тому уночі сів до човна і поплив полювати. Близько 5-ї ранку відчув такий «смик», що аж вудка зігнулася. Почав тягнути, а риба як акула якась — пірнає, виривається. Боровся я з нею хвилин 20. Аж руки затремтіли. Якби був хто поруч — кликав би на допомогу. Але в селі рибалок небагато, більше вудить молодь, яка вихідними приїздить сюди.
Таки витягнув! Щука. Але яка! Десь під два метри, з пащею як у крокодила, а очі - жовті-жовті. Красуня. Вага — під 20 кілограмів, не менше. В пащі — мій воблер і ще п’ять старих гачків з розірваними повідцями! Це значить, що її вже ловили, але вона всіх перехитрила. А мені здалася. Я її відпустив до наступної зустрічі, але відтоді ми не бачилися.
Я завжди всю рибу відпускаю й онука так вчу. Хіба немає, що їсти? Хай живе!
ГЛІБА КАЛІНІНА ЗЛЯКАЛА ЙОГО ПЕРША ЩУКА
— Мені 56 років, а рибу ловлю з 6-ти. До риболовлі мене привчив тато. Йшли до річки, він давав вудку, і я рибалив, як міг. У 12 зловив свою першу щуку на 3 кіло. Це було на озері Земснаряд, яке тоді щойно викопали.
І ось в моїх руках з’явився спінінг. Та всі мої думки були, як не втратити єдину дорогоцінну блешню «Норич», яку мені видав батько. Йшла друга година моїх страждань зі спінінгом, я ніяк не міг опанувати правильний закид без «борід», і займався більшу частину риболовлі розплутуванням. Раптом на черговому закиді я відчув, що на другому кінці жилки щось з’явилось. Це «щось» спочатку зупинилось, а потім почало розмотувати жилку з котушки з шаленою швидкістю. Сказати, що я цього не чекав - це нічого не сказати! Я ЗЛЯКАВСЯ!
Зрозумів, що це немаленька щука. Але як її витягнути? На щастя, щука втомилась достатньо швидко. Боже! Я майже біг додому зі своїм трофеєм. Сусіди перепитували: «Це ти сам спіймав?» Яка вона була на смак — я вже не пам’ятаю, та це й неважливо. Бо то був смак моєї першої перемоги, смак мого трофею!
Багато часу минуло з того літнього дня, були значно більші рибини, але ту я запам’ятав назавжди. На сьогодні моя найбільща щука — 7,5 кіло, судак — 6,25 кг, жерех — 5,75 кг.
Але я не беру рибу вже років 20. Ловлю за принципом «спіймав-відпустив» і популяризую цю концепцію риболовлі серед інших рибалок.
Гліб Калінін вже 20 років випускає рибу назад у воду, а не забирає додому
