Глібу Калініну — 56 років. Він приватний підприємець з Чернігова. Більшу частину свого життя захоплюється рибальством, а саме - спортивним. "Це коли ви спіймали рибу і відпустили", — пояснює Гліб. Рибалити він почав ще з дитинства, згодом це стало частиною його життя. Рибалив майже на всіх водоймах України. Та найбільше до вподоби рідна непередбачувана Десна. Серед рибальських снастей Гліб має як звичайний спінінг за тисячу гривень, так і за 50 тисяч. "За майже 30 років точну суму, витрачену на своє хобі, не порахую. Проте точно знаю, що вона вимірюється в десятках тисяч доларів США", — каже Гліб.
Про спортивну риболовлю, хобі впродовж життя, трофеї, снасті, ситуацію із замором риби на Десні та у Сеймі, він розповів у цьому інтерв’ю.
"Не вважаю себе професійним рибалкою"
- Глібе, розкажіть, коли Ви захопилися риболовлею?
- Майже з дитинства. Батько був рибалкою, привчив мене до риболовлі. Але свідомо займатися спортивною риболовлею почав десь у 1995-96 роках. Мені просто подобалося. Це було захоплення, і воно не переросло у щось професійне. Я досі не вважаю себе професійним рибалкою. Бо професійна риболовля – це коли людина заробляє цим на життя, а в мене це просто хобі.
- Як саме можна заробляти на риболовлі та чому не вважаєте себе професіоналом?
- Наприклад, через риболовне блогерство можна бути причетним до риболовної індустрії. Працювати в риболовному магазині або в компанії, яка займається постачанням риболовних снастей. Для мене це просто захоплення. Якщо воно переросте у щось більш професійне, то це перестане бути хобі. Це буде робота. І, може, я вже не буду отримувати таке задоволення.
- Який найбільший трофей мали за весь час рибальства?
- Найбільші, мабуть, у нас на Десні — великі щуки, вагою до восьми кілограмів. Був ще жерех на п'ять-сім кілограмів. Це велика доволі рибина саме для жереха. Судак понад шість кілограмів. Це самі великі мої риби. Але я цілеспрямовано шукаю цю рибу і намагаюся її зловити.
- Як же Ви їх шукаєте?
- За допомогою пошукових приладів. Сучасні технології дозволяють досить точно шукати рибу у річці.
- Ви розповідали, що маєте основну роботу, а рибальство — це хобі. Чим заробляєте гроші та скільки часу йде на Ваше захоплення?
- У мене невелика будівельна фірма. Компанія "Промфасадкомплект". Ми займаємось оздобленням промислових фасадів. А скільки часу йде на хобі? Багато (сміється, — Авт.). Я ловлю цілий рік, але зимову риболовлю не дуже люблю. Наші зими зараз такі, що дозволяють ловити з човна. У мене багато було поїздок в грудні-січні. Коли вода відкрита, я виїжджаю завжди, попри сезон. Два-три рази на тиждень їздив. Зараз рідше, але немає такого тижня, щоб я не виїхав на водойму.
- Якщо говорити про розвиток бізнесу, що варто було би покращити в цій сфері в Чернігові?
Хотілося би, аби місто було більш привабливим для інвесторів, які вкладають гроші в нові виробництва: готельний, ресторанний бізнеси, будівництво. Як підприємець я хочу простого і прозорого податкового законодавства, без нескінченних змін і додатків. Спрощення системи дозволів для малого бізнесу. Можливо, трохи більше уваги зі сторони міської влади до малого бізнесу, коли б узгоджували потреби міста та підприємців - не знаю, в якому форматі, але це можливо.
"Своїм прикладом намагаюся переконати людей, що рибу треба відпускати"
- Ви доволі часто їздите на риболовлю. Що потім робите зі спійманою рибою?
- Я вже давно не забираю її собі. Мабуть, років 15. Це мій світогляд. Їм, але не часто і небагато. Відпускаю, бо хочу, щоб і наші діти, і внуки побачили цю рибу. Ресурси — не безмежні. Навантаження на водойми стає все більше і більше з кожним роком. Риболовів, як любителів, так і браконьєрів, які виловлюють сітками, стає все більше.
Чернігівський рибоохоронний патруль публікує статистику незаконного вилову риби та якими предметами лову це було зроблено. З останнього: 21 листопада житель Сумщини ловив рибу забороненим знаряддям лову – сіткою простою у Новгород-Сіверському районі. Він наловив шість кілограмів різних видів риби. Збитки, нанесені рибному господарству України, — понад 30 тисяч гривень.
Я своїм прикладом намагаюся переконати людей, що рибу треба відпускати. Треба забирати стільки, скільки тобі потрібно на їжу. Якщо потрібна одна рибка, забери одну. Не треба забирати все. На жаль, я часто це бачу на річці, коли ловлять рибу зовсім маленького розміру і забирають. Для мене це дуже неприємно.
- Відомо, що риби можуть травмуватися при вилові. Чи допомагаєте їм якось перед тим, як відпустити?
- Звичайно, якщо риба втомлена, травмована, треба зробити певні дії. Якщо щука була травмована, їй треба зупинити кров, залити перекис водню на рану. Її треба відпустити, дати постояти під човном, потримати в руках, щоб вона трохи прийшла до тями. І вона повинна сама вийти з рук і поплисти. Її не можна просто взяти та викинути.
"Це не бюджетно, але майже всі хобі дорогі"
- Розкажіть про свої рибальські снасті. Що треба мати, щоб бути спортивним рибалкою?
- Скажу так — це дуже дороговартісне хобі. І якщо плануєте займатися, то треба мати ось що: сучасний човен з достатньо міцним двигуном, як мінімум один ехолот сучасний (пристрій, який використовує звукові хвилі для вимірювання глибини водойми та виявлення об'єктів під водою, — Авт. ), різні снасті, котушки для спінінгу. Це не бюджетно, але майже всі хобі дорогі, бо ми отримуємо задоволення від цього, а задоволення не має вартості. Це точно.
- Яка у Вас найбільш дорога річ для риболовлі?
- Важко сказати. Наприклад, ехолот може коштувати три тисячі доларів. Човен з мотором у мене не дуже дорогі, але сучасний катер — до 100 тисяч доларів. Снасті, спінінги. Може бути спінінг самого початкового рівня — від тисячі гривень і до 40-50 тисяч гривень. У мене всі знаряддя зберігаються та доповнюються з 1990-х років, коли починав займатися. Поступово ціла колекція накопичувалася, щось докупав, щось продавав. Я багато речей купую в Японії та США.
Мені важко сказати, на яку суму я всього накупив, але цифри вимірюються в десятках тисяч доларів. Бо ти купуєш човен, користуєшся ним до шести років, продаєш, потім купуєш інший. Так само зі спінінгами - якийсь час користуєшся, щось залишається, щось продаєш.
Також потрібні приманки. Нормальна ціна для японського воблера (твердотіла об'ємна приманка для ловлі хижих видів риб зі спінінгів, — Ред.) близько 15-20 доларів США, це якщо ви користуєтесь снастями японського виробництва. Щось бюджетне, скажімо, китайське, може коштувати 150-200 гривень. Але я вважаю: краще мати десяток японських воблерів, які гарно працюють, і гарантовано ловляться на них рибки, ніж сотні китайських виробників.
З 2012 року практикую ловити рибу з каяка. Він у мене з електромотором. Це вже шостий за рахунком. Все обладнання замовляю і монтую сам.
- Ви самі їдете кудись обирати рибальські снасті?
- Ні. Але я чітко знаю, де це можна взяти. Відстежую риболовні сайти, всі виставки та, звісно, знаю, як привезти.
"Бачив, як риба буквально вилазила на берег, бо вода була отруєна"
- В яких водоймах і де, окрім Десни, ловили рибу?
- Я рибалив по всій Україні, майже по всій довжині Дніпра. На річках Чернігівської області: Десна, Снов, Сейм, Удай, Судость та інші. На ставках, озерах, всюди, де є риба. Наприклад, Десна дуже складна річка для риболовлі, бо вона непередбачувана. На Дніпрі мені простіше знайти рибу і простіше зрозуміти, чого вона хоче в цей момент. На Десні цього нема. Одного разу ти приїжджаєш і маєш чудовий результат. В інший день — в те ж місце і все по-іншому. Риба просто закриває рота і не хоче нічого. До речі, в мене була така ситуація на Десні: ловив нижче Чернігова, і дуже класна рибалка була, бо зловив там понад 12 рибин. А наступного дня у тому ж місці - чотири рибки тільки.
- Ви кажете, що Десна для вас найкраща річка, а як щодо Чернігова? Чи не думали переїжджати кудись, адже ви, певно, багато де побували? Що вам подобається/не подобається у нашому місті?
- Чернігів — моє рідне місто. Звісно, я вважаю його найкращим у світі. Мені подобаються затишні вулиці, гарні чистенькі парки, якими я майже щодня прогулююсь зі своєю сімʼєю. Подобаються люди. Я виріс і прожив все своє життя в Чернігові. Тож коли йдеш вулицею, часто не встигаєш вітатися зі знайомими в обидва боки. Купа людей знає мене, а я знаю їх, і це мені до вподоби. У великих містах все по іншому.
26 серпня 2024 року стало відомо про забруднення річки Сейм на Чернігівщині. В річці масово гинула риба, а сама вода стала чорного кольору. У воді виявили перевищення вмісту амонію та критично низький рівень кисню. 9 вересня мертва риба з'явилася у Десні в межах Чернігова. Сума збитків, завданих довкіллю, становить понад 338 мільйонів гривень за даними держекоінспекції в Чернігівській області. Загалом з річок Сейм і Десна на Чернігівщині зібрали та утилізували 28 тисяч 137 кілограмів мертвої риби.
- Яка Ваша думка як досвідченого рибалки щодо ситуації із забрудненням річок?
- Це велика трагедія для річки, адже загинуло дуже багато риби. Я це бачив на власні очі. Бачив, як риба буквально вилазила на берег, бо вода була отруєна. Я був упевнений, що річка буде відновлюватися багато років. Але ні, річка жива, риби достатньо. Так, велика кількість загинула, але дуже багато риби залишилось. І тому треба відпускати рибу, хоча б маленьку, яка заборонена за розміром до вилову. Коли беру друзів на риболовлю, всі вони також відпускають рибу.
"Радіють, коли я щось наловлю, і коли відпускаю - теж"
- Яке спорядження, окрім снастей, треба мати, щоб поїхати на риболовлю? Може, одяг чи взуття спеціальні?
- Для того, щоб ловити рибу у такий холодний час (розмова з Глібом відбулася наприкінці листопада 2024 року, — Авт.), треба мати хороший риболовний костюм. Це повинна бути мембранна тканина, бажано з утеплювачем. Бувають різні риболовні фірми. Я використовую Simms чи Shimano. Це ведучі світові виробники. Одяг повинен бути багатошаровий. Це буде полегшувати терморегуляцію. Ти можеш одягнути щось додаткове або зняти в процесі риболовлі. Виглянуло сонечко, спекотно - щось зняв. Подув вітерець, холодно - одягнувся. Не менше трьох шарів. Термобілизна, костюм, верхній одяг. Костюм має бути непродувним та водонепроникним. Обов'язково в човні використовувати рятувальний жилет.
Бувають різні випадки, тому це може зберегти життя. У мене була така пригода: на повному ходу, десь на швидкості під 50 кілометрів на годину, я вилетів із човна. І температура води була близько чотирьох градусів тепла. Жилет врятував мене. Це обов'язкова річ.
Щодо снастей — останній раз я рибалив з одним спінінгом на великі силіконові приманки розміром 20-23 сантиметри. Так, це не дешево, але необхідність. Бюджет такого спінінгу з котушкою на рівні тисячі доларів. Але це дозволяє контролювати приманку і достатньо вільно вивантажувати рибу, бо вона буває дуже велика та сильна. Це дозволяє, з однієї сторони, отримати задоволення від ловлі риби, а з іншої — дістати рибу без максимальних травм. Усі мої приманки націлені на те, щоб якнайменше травмувати рибу.
- Чи є спільнота, де збираються рибалки, діляться досвідом, проводять змагання?
- В Україні є Федерація риболовного спорту з каяка. До повномасштабної війни я декілька разів взяв участь у їх заходах.
- А як родина сприймає Ваше захоплення?
- Радіють, коли я щось наловлю. Коли відпускаю рибу, теж радіють. У мене ніколи не було такого, щоб сім'я сказала: «Ти повинен принести рибу сьогодні додому». Ні. Вони повністю розділяють моє хобі. Молодший син почав їздити зі мною. Для нього це ще не стиль життя, як для мене. Та все ж, сподіваюсь, він батькову справу розділить і продовжить.
