Торгові відносини існували завжди. Повсякденне життя Чернігова в будь-який історичний час було пов'язане з торгівлею. Кожен житель міста так чи інакше як сьогодні, так і раніше щось купував чи продавав. Сьогодні ми купуємо продукти, товари в магазині або на ринку. А ж коли з'явився та як формувався головний ринок міста? Чим зазвичай там торгували в різний історичний час? Про це нам розкаже історик і краєзнавець Данило Рига.
На Торговій площі торгували навіть з возів
Станом на середину ХІХ ст. перебудову Чернігова в цілому було завершено відповідно до плану 1834 р. У ХІХ ст. місто мало три площі. Найдавнішою була «Торгова» або «Красна» площа в центрі міста біля П’ятницької церкви. Тут традиційно проходили торги, базари та ярмарки. Товари розміщували на столах і лавах навколо церкви, і це було зручне місце торгівлі, оскільки саме там проходила значна частина жителів. Хтось приходив за покупками, хто - подивитися, що нового пропонували торговці й ремісники, а дехто хотів побачити знайомих і дізнатися новини.
Окрім торгових рядів, на площі велася й торгівля з возів, які займали практично все вільне місце. Існували певні обмеження в часі для торгівлі. Так, у святкові дні торгувати дозволяли з 12-ї години дня до 6-ї години вечора, а в дні великих свят торгувати не можна було взагалі.
Новий базар не одразу здобув популярність
У 1804-1805 рр. під час перепланування міста на пустирі за міським цвинтарем і Воскресенською церквою розбили нову площу. Регулярної забудови вона не мала, однак поступово тут почали проводити постійні торги.
З півночі до Олександрівської площі прилягав комплекс споруд так званих богоугодних закладів і фельдшерської школи. Формування архітектурних комплексів навколо площі відноситься до початку ХІХ ст., це відбувалося поступово, впродовж ХІХ та ХХ ст. вже був певний ансамбль, який складався з одно- та двоповерхових корпусів, збудованих у різних архітектурних стилях. Втім, у ХХ ст. більшість цих споруд втратили оздоблення та були перебудовані.
У 1871 р. всю торгівлю офіційно перенесли на Олександрівську або «Новобазарну» площу. Вона стала найбільшою площею міста. Для неї відвели поле поміж сучасними проспектами Перемоги, проспекту Миру і вул. І.Мазепи (це частина території сучасного Центрального ринку) , і туди перемістили частину торгівлі з возів. Торгували лісом, сіном, худобою, а також проводили ярмарки. Сучасник писав, що на ній можна було проводити військові навчання двох батальйонів солдат, однак тут вели мирну торгівлю. Новий базар не одразу почав користуватися попитом у населення й продавців. Велику прилеглу територію забудовували впродовж всієї другої половини XIX ст.
Фото: Початок XX століття, Олександрівська площа з правого боку
Під час війн і революцій торгівля тривала
У 20-ті роки XX ст., а саме у 1927 р., Олександрівська площа отримала нову назву «25 Жовтня» на честь дати жовтневого перевороту більшовиків. У північній частині площі «25 Жовтня» збудували спортивний майданчик – так званий стадіон «Соколка». Свою основну функцію – торгову, площа не втратила і в цей час, продовжувала її виконувати до початку Другої Світової війни. Тим паче, що кількість населення міста збільшувалось, ріс попит на різноманітні товари. Згідно перепису населення, станом на 1939 р. в Чернігові проживали вже 67356 чоловіків, жінок і дітей.
У червні 1941 р. нацистська Німеччина напала на Радянський Союз, а 23 серпня 1941 р. німецька авіація здійснила масоване бомбардування Чернігова. Центральна частина міста була спалена та зруйнована, більшість магазинів було зруйновано. 10 вересня зайшли гітлерівці та встановилася нова влада. Однак торгівля тривала!
Виникла величезна проблема із забезпеченням населення продовольством. Були відсутні споживчі товари. Окрім хліба та овочів, майже нічого не можна було купити. Під час окупації ринок на колишній Олександрівській площі став фактично єдиною можливістю купувати та продавати необхідні товари, в першу чергу, продукти харчування.
Відповідно до наказу Чернігівського міського старости Євгенія Азарова від 11 вересня 1941 р., 1 німецька марка відповідала 10 радянським рублям, 1 німецькій пфеніг – 10 радянським копійкам. Простий робітник отримував 30 руб. на день. Добовий раціон на трьох членів сім'ї складав 62 руб.
З 31 грудня 1941 р. німці встановили такі ціни: 10 яєць коштували – 6 рейхсмарок, 1 кг картоплі – 0,50, 1 л молока – 3, 1 кг олії – 15, курка – 10, пара галош – 40, пара чобіт – 200 рейхсмарок відповідно. Зменшилась чисельність населення в місті. Станом на 1 січня 1942 р. в Чернігові було зареєстровано 30 тис. жителів.
Фото: Торгівля в Чернігові у 1941-43 роках
Базар як центр життя та виживання
Після Другої Світової війни частина колишньої площі у північно-західному напрямку була забудована житловим масивом, а інша частина сформувалася як центральний базар міста, що почав активно розвиватись у 60-80-ті рр. XX ст. На його території будують нові торговельні павільйони: молочний та м’ясний. Встановлюють залізні столи для торгівлі переважно продуктовими товарами.
Початок 90-х років XX ст. на пострадянському просторі - це час тотального дефіциту. Торгівля в нових економічних реаліях стає головним способом виживання для багатьох людей. Для боротьби з дефіцитом у листопаді 1990 р. в Україні вводять талони та купони, які мали були стабілізувати споживання товарів першої необхідності, а без купонів товари не відпускали. Купони видавали тільки на суму офіційної зарплати або пенсії.
Ціни на продукти в той час росли швидше, ніж зарплати, про що свідчать ціни продуктів на Центральному ринку, який мав продуктову спеціалізацію. Товар тут був, відпускався без талонів і купонів, але ціни, звичайно, були набагато вищі, ніж у магазинах. Наприклад, у державних магазинах кілограм свинини на початку 1991 р. коштував трохи більше 2 руб., на ринку – близько 10 руб.
Розмір середньої заробітної плати в 1991 р. через зростаючу інфляцію змінювався кожного місяця: від 308 руб. на початку року до 839 руб. до листопада 1991 р. В липні 1991 р. рядовий працівник або службовець на зарплату в 540 руб. мало що міг дозволити собі купити на Центральному ринку Чернігова.
Ціни на продукти, як то кажуть, «кусались», а ціни на одяг і взуття взагалі були «захмарні». Наприклад, модні на той час «варьонки» (сині джинси) коштували 400 руб. Цей рік тотального дефіциту врешті-решт закінчився масовою бійкою у м'ясному павільйоні Центрального ринку та зникненням цукру із продуктових магазинів напередодні Нового 1992 р.
Новий 1992 рік приніс економічні проблеми
На початку січня 1992 р. скасовано державний контроль за цінами на всі групи товарів. Навіть на товари першого споживання, як-от цукор, мило та олію, які відпускали за талонами. Ціни одразу підскочили в 2-3 рази. Все, що до цього коштувало копійки, стало коштувати рублі, а рублі перетворились на десятки та сотні.
З нового року кожен виробник, посередник і продавець отримував право самостійно виставляти вартість свого товару або послуги. Зарплата в грудні 1991 р. складала в середньому 500 крб., а хліб в січні 1992 р. коштував вже 1,50 крб.
Разом з лібералізацією цін 10 січня 1992 р. в Україні введено в обіг нову грошову одиницю – «купоно-карбованець» або просто купон. Спершу купони ходили паралельно з радянськими рублями, а вже через пару місяців повністю їх замінили.
Зростання цін і доходів призвели до гіперінфляції навесні 1992 р. Влітку середня зарплата виросла до 5000 крб., в обіг введено купюри номіналом 500 і 1000 карбованців.
1 липня 1992 р. відбувся черговий крок «шокової» цінової реформи – уряд «відпустив» ціни на хліб, і його вартість зросла в 3 рази. Однак проблему його дефіциту це не розв’язало, якийсь час купити хліб у Чернігові, не відстоявши кілька годин в черзі, було неможливо.
Після підняття цін ситуація з продовольством у Чернігові не змінилася, прилавки були порожні, люди стояли в чергах, а продавці на ринках губились, за які гроші – нові чи старі – відпускати товар.
Фото: Чернігів. Центральний ринок. 1990-ті роки.
«Гривня» – єдиний законний засіб платежу
З 2 до 16 вересня 1996 р. в Україні відбулася грошова реформа, внаслідок якої національною валютою стала гривня. Український карбованець підлягав обміну на гривні за курсом: 100000 крб. = 1 грн. та був вилучений з обігу. Єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня.
Фото: Вхід на центральний ринок 1970-ті роки.
На Центральному ринку Чернігова товари купували та продавали вже за гривні. У 2000-ті роки торгівля тут велася доволі жваво. Окрім продуктових товарів, у нових кіосках та павільйонах активно торгували промисловими виробами широкого вжитку, одягом та взуттям. Також на ринку обмінювали валюту.
Ти життя знову внесло свої корективи. Під час повномасштабної російсько-української війни, наприкінці березня 2022 р. в ході нічного обстрілу Чернігова російськими військами декілька снарядів влучили у павільйони на Центральному ринку, виникла пожежа. Вогонь пошкодив доволі значну площу, було знищено чимало товарів місцевих підприємців.
Втім, сьогодні Центральний ринок Чернігова, як і багато років тому, залишається центром торговельного життя міста й пропонує покупцям різноманітні товари на будь-який смак і розмір гаманця.
