На початку війни українське суспільство пережило засилля нецензурної лексики принаймні на побутовому рівні. Складалося враження, що матюкалися всі: і ті, хто завжди додавав міцне слівце в розмову, і ті, хто не робив цього ніколи. Ми аж ніяк не моралізуємо, хоча вважаємо вживання цих слів при дітях і дітьми неприйнятним.
В перші дні великої війни це був ніби швидкий і дієвий спосіб висловити свій гнів та вивільнити негативну енергію – звісно, не найкращий. А фразу українського прикордонника з острова Зміїний про напрям руху для «російського воєнного корабля», з якої, власне, почала поширюватися інформація про повномасштабне вторгнення, навряд чи ми сьогодні назвемо лайкою. Це, швидше, про позицію, вибір та стійкість.
Після розмови про діалекти Чернігівщини нам стало цікаво, які маємо регіональні особливості місцевої лайки. Тому провели своє міні-дослідження й готові поділитися його результатами.
“Більше лайна, ніж сексу” – українська лайка схожа з європейською
З точки зору філологів, лайка – це слова та вислови, що виражають стан сильного емоційного збудження, як негативного, так і позитивного. Різновидами лайки можуть бути фразеологізми, прокльони та брутальщина (обсценна лексика, тобто матюки).
Між тим, добре відомо, що для українців не характерні матюки як лайка. Вони здебільшого тюркського походження і прийшли до нас через росію. Хоча це лише одна з версій їхнього походження. Адже непристойні слова, якими називають чоловічі та жіночі статеві органи, наші предки вживали здебільшого в сороміцькому фольклорі. До речі, у гуцульських коломийках цих слів достатньо, але навряд чи можемо простежити там російський вплив.
Дослідники традиційно цитують спогади турецького мандрівника Евлія Челебі, який у 17 столітті відвідував Україну. З лайливих слів українців Челебі назвав лише чотири: чорт, свиня, дідько і собака.
Авторка книги «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників», докторка філологічних наук Леся Ставицька (1962-2010) у своїх дослідженнях зазначала, що комунікативні аспекти непристойної лексики пов’язані передусім із тим, що вона вербалізує образу. І виконує основне завдання – знизити соціальний статус опонента та ствердити свою перевагу. Так реалізується агресія ворожості, адже лайка призначена для того, щоб завдати моральних збитків. Дослідниця зібрала й описала 5 тис. обсценних слів і висловів, зокрема, еротичної лексики, сексуального сленґу, зафіксованих у різних словниках, художній літературі, усному мовленні, сучасному фольклорі.
За висновками науковиці, російські матюки мають яскраво виражений відгенітальний і сексоцентричний характер. В їх основі найчастіше статевий акт, часто збочений, репродуктивні органи та особи, «нагороджені» різними сексуальними характеристиками. А ось українські матюки – більше «анального» спрямування та часто пов’язані з актом дефекації. У цьому вона вбачає схожість української лайки з європейською: більше лайна, аніж сексу.
Леся Ставицька звертала увагу, що традиційно для націй, які виділяються своєю фізичною охайністю, найстрашніше, що може бути, – це екскременти. Назвати когось так чи вжити взагалі це слово означає болісно нагадати про найгірше. Ще в одному з інтервʼю дослідниця назвала одну із «улюблених» гострих фраз «У людей пи*ди стоять (коштують) ізби, а я свою зносила – ні випила, ні закусила». Вислів походить з Чернігівщини.
Як сваряться літературні герої і не тільки
У Чернігівському обласному академічному театрі імені Т. Г. Шевченка наприкінці року творчий колектив представив виставу «Жіночі пристрасті». На матеріалах творів класика української літератури Івана Нечуя-Левицького шевченківці створили сучасну музичну комедію, що розповідає про юних дівчину і хлопця, котрі покохали одне одного, але змушені приховувати свої почуття. Вони мають спільну проблему – абсолютне заперечення свого вибору обома матерями, котрі завзято та вперто намагаються нав’язати молодятам власне бачення їхнього майбутнього.
А оскільки матері закоханих головних героїв ненавиділи одна одну, хоча й жили по сусідству, вони багато та смачно сваряться. Скорочений перелік їхніх висловів і побажань одна одній виглядає так:
- Щоб тебе чорти облили гарячою смолою!
- Закрий пельку!
- Гадюка ти підколодна!
- Щоб тебе підняло і перекинуло!
- Цур йому, пек!
- Хай показяться!
- Йди до нечистого в саме пекло!
- Щоб тебе чорти вхопили!
- Щоб тебе вдавило!
- Собачий ти син!
- Брешеш, як старий собака!
- Злидень, дурень!
- З глузду зʼїхав!!
- Де тебе нечистий носить?!
Звісно, це з літературних творів Нечуя-Левицького 19 століття, проте окремі вислови можна зустріти і нині в повсякденному спілкуванні на Чернігівщині.
Сваритися так, що заслухаєшся, – це мистецтво. І ним точно майстерно володіли жінки нашого регіону. Чоловіки, ймовірно, теж, але вони зазвичай небагатослівні. Класику чернігівської лайки знайдемо в автобіографічній повісті Олександра Довженка «Зачарована Десна» (1956). Епізод, коли баба сварить малого Сашка за те, що той, шукаючи смаколиків, вирвав і «посадив» назад рядок моркви, заслуговує на увагу. Територіально це Сосниця початку 20 століття.
«Мати Божа, Царице Небесна, – гукала баба в саме небо, – голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором! Як повисмикував він з сирої землі оту морковочку, повисмикуй йому, Царице милосердна, і повикручуй йому ручечки й ніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики. Царице небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за мої молитви, щоб ріс він не вгору, а вниз, і щоб не почув він ні зозулі святої, ні Божого грому. Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрію, святий Григорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєю десницею, щоб не їв він тієї морковочки, та бодай його пранці та болячки з'їли, та бодай його шашіль поточила...
Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтіла вся од хрестів».
Маємо яскравий приклад побутових прокльонів, що стосуються прохань до вищих сил – Богородиці і святих – покарати онука за непослух, наславши різні хвороби та каліцтва. Варто зауважити, що чимало бабиних онуків таки померли від різних хвороб у дитинстві. Невже її слова-прокльони таки справдилися?
«Срака собача» і «Шоб ти погиб» - фірмова лайка чернігівців
Ми також поцікавилися, як сваряться зараз жителі Чернігова і яку лайку вони вважають автентичною:
Анастасія Улюшева, громадська діячка:
- Я родом не з Чернігова, тому мені складно сказати, яку лайку слід вважати місцевою. Досить часто працюю в громадах області, але якщо й чула, то якісь одиничні речі й уваги на них не акцентувала. Важко щось характерне згадати. Та й моя робота мало пов'язана з таким спілкуванням, де люди дозволяють собі публічно так висловлюватися. Але у дуже критичних ситуаціях я можу вжити міцне слівце, хоча насправді більше емоцій передають мій погляд і моя міміка.
Василь Чепурний, журналіст, письменник, багатолітній голова Чернігівської обласної «Просвіти» імені Т.Г. Шевченка:
- Матюки в моєму рідному селі Авдіївка називають москалями. Тому природньо, що я не матюкаюся. Для мене найбільш зневажливим словом, яке я вживаю щодо негідників, є «воно» - тобто, коли людину називаю в середньому роді. Бабусина лайка з дитинства: «Щоб тебе пранці взяли!».
Вʼячеслав Голуб, заступник директора Департаменту сімʼї, молоді та спорту Чернігівської ОВА.
- У моєму лексиконі немає слів, які б вважалися лайкою. Максимум «блін», «капець»… Але навряд чи це може вважатися традиційною чернігівською лайкою.
До речі, про «блін» – пригадалася історія моєї знайомої, коли її донька пішла в дитячий садок. Молода жінка, готуючи щось на кухні кілька разів повторила слово «блін», а потім зрозуміла, що цього не слід робити при дитині, яка схоплює все просто на льоту, і зауважила, що це погане слово. А дівчинка подивилася допитливо на маму і спитала: «Таке ж погане, як і б…ть?».
Ірина Соломаха, депутатка Чернігівської міської ради, доцент НУ «Чернігівський колегіум імені Т. Г. Шевченка:
- Як людина з філософською освітою можу сказати, що лайка немає жодної естетичної складової, але часом є хорошим мотиватором. Є люди, яким звичайними словами треба довго і нудно пояснювати, що і як робити, а «чарівне» слово одразу спрямовує в правильному напрямі.
Викладач Національного університету "Чернігівськтий колегіум", кандидат біологічних наук Вячеслав Полетай пригадує дві нетипові лайки, які були «фірмовими» у його прадіда Петра з села Прохори, що на Борзнянщині.
- Якщо десь у дитинстві хтось з дітвори набідокурив, то можна було почути таке: «І-і-і не погиб ти був!". Важливий нюанс – оце перше «і» мало бути подовженим і мало не аби-яке значення, бо звучало осудливо і нищівно по відношенню до опонента. Лайка була універсальна, і застосовувалась і до домашньої худоби, і до будь-кого у принципі, хто вів себе, за розумінням прадіда, неправильно. Був також і скорочений варіант: "Шоб ти погиб!". Перший варіант використовувався при обговоренні процесу, як правило за участі винуватця дійства, а другий - у випадку констатації завершеного факту. Думаю, що буквальний сенс цих виразів прадід навряд чи вкладав у свої слова. Бо ж всі, слава Богу, полишались живі-здорові.
Владислав Савенок, журналіст, письменник:
- Дуже складне питання для мене. Я з 20 років , після повернення з армії, майже не лаюся. Принаймні не пригадую, коли востаннє лаявся. В інтернеті в коментарях чи в дискусіях вживаю найвищу для мене лайку - «нісенітниця». Буває колись про себе скажу у важкій ситуації, наприклад, коли рубаю дрова і щось відлетить у лоба, щось легке і цензурне, або у разі невдачі... До речі, мені і чужа публічна лайка страшенно ріже вухо. Колись у «Гарті» мало не побив відомого тобі журналіста з іншої газети і витурив його з кабінету, коли той зайшов і став матюкатися. Василь Чепурний був тому свідком. Правда не знаю, чи згадає він той випадок.
Чернігівець Олександр Сірик, з усмішкою згадує лайку своєї бабусі в селі Салтикова Дівиця:
- Баба Маня (Марія Митрофанівна) лаялася без злої енергії, без бажання завдати шкоду обʼєкту лайки, а лише констатацією прикрості, що сталася в маленькому сільському мікрокосмосі. Мій маленький хіт-парад цих висловів.
«Самовійне/анАХтемне» – це завжди про живих істот, які дурненькі, тупенькі, поводяться неправильно, або не так, як того хочеться. Це можуть бути «Анахтемні діти», які обнесли грушу в кінці городу, або молода телиця, що не хоче йти додому і біжить ще на пашу. «Куди ти преш, анахтемне?!» або сусід, що хильнув зайвого і завалив спільного тина «якесь самовійне, тина поваляло…».
«На вИхра?!» – це була вища ступінь не розуміння причинно-наслідкового звʼязку. В сучасному лексиконі це повна аналогія отого російського «нахіба», але без натяку на брудний, грубий, некультурній зміст словосполучення. Оце «на вихра, ти туди поліз?» я чув не раз коли приходив обдертий, бо впав з шовковиці/яблуні/сливи/горища.
«Срака собача» – це значить трохи більше, ніж нічого. Наприклад, у розмові з сусідкою: «А шо у вас, як картопля уродила?» «Та, яке там, срака собача…». Значить вродило не дуже. «Або, а що ви сіно накосили?» «Та, сраку собачу…». Значить чи ще не косили, чи не дуже сіно цього року. Ну й про гроші. Я часто від бабів та дідів по нашому кутку чув після візиту поштарки з пенсіями, «Ну шо, пенсію получив? Та сраку собачу…»
«Щоб тебе пранці зʼїли», «москальов накидав», дупа як аргумент
Бабуся Олександра Довженка серед інших «побажань» говорить – «щоб тебе пранці зʼїли».
Пранці (франці) – це народна назва сифілісу. Хвороба поширюється статевим шляхом, і здатна передаватися при народженні дітям. Навіть за сучасної медицини це захворювання є небезпечним і може мати тяжкі наслідки для здоровʼя. А до появи антибіотиків взагалі хвороба була невиліковною і, за описами, супроводжувалася поступовим руйнуванням тіла людини. Звідси – «щоб пранці зʼїли». Вважалося, що сифіліс поширився від французів ще з часу Наполеонівської війни проти росії, і тому отримав таку назву в народі.
За статистичними джерелами перших десятиліть 20 століття, в Чернігові офіційно налічувалося 4 борделі. До того ж неофіційно ще чимало жінок приймали чоловіків удома, а різними венеричними хворобами, в тому числі сифілісом, хворіли до 14% населення, які користувалися послугами повій. Тому вислів мав і пряме, і переносне значення. Пізніше став фразеологізмом, поширений у різних куточках Чернігівщини і не тільки. У коментарях до нашого допису про пранці білоруська журналістка написала, що теж у дитинстві чула цей вислів.
Головна редакторка газети «Новини Городнянщини» Світлана Томаш поділилася спогадами, що її покійна бабуся Марфа на Городнянщині часто вживала такий вираз, коли сердилася, у різних варіантах: «А хай йому пранці», «А шоб його пранці з'їли», «А пранці з ним». «Щоправда, скільки я не допитувалася у дитинстві, що то за страшні такі «пранці», бабуся не говорила. Думаю, що відповіді вона й сама не знала. Просто щось лайливе до непристойності! Це вже потім, через багато років, як баби не стало, я знайшла тлумачення тих «пранців». Тож, знала баба чи ні, що то народна назва сифілісу - так і залишилося таємницею», - розповіла наша колежанка.
Серед лайливих слів на Чернігівщині можна зустріти і слово «москаль». Як зазначає філологиня Людмила Зіневич, у Ріпкинській громаді вона вперше почула вислів «москальов накидав», і він був абсолютно не зрозумілим для неї.
«Пізніше зʼясувала, що це слово вжите в значенні матюків. Тобто місцева жінка обурювалася чоловіком, який матюкався. Загалом, слово «москаль» має кілька значень – солдат, північний вітер, власне визначення походження людини і матюки, що теж ніби вказує на країну їхнього походження», – говорить філологиня.
Серед місцевих лайливих слів, що характеризують людину, чернігівка Інна Олешко назвала «нечивель» – нікчемний, слабосилий, дрібний чоловік, найчастіше алкоголік; «профура» – жінка легкої поведінки.
А уродженка Борзнянської громади описала креативний формат жіночих сварок, що мав місце на хуторі Прачі. «Якщо місцеві жінки не могли зʼясувати, хто з них має рацію, і хто переміг у сварці, вони могли вийти на город, стати спинами одна навпроти одної, нагнутися, задрати одяг і так стояти. Хто довше вистоїть – та, вважалося, і взяла гору», – поділилася жінка. Часом вони могли стояти дві або три години. У цьому випадку теж маємо звернення до дупи як до аргументу під час сварки.
«Хай табі грець» і «Тіпун табі на єзик!» – колоритна менська лайка
Громадська організація «Спілка жінок Менщини» докладає зусиль до розвитку туризму в громаді, збереження та популяризації нематеріальної спадщини, насамперед, місцевої говірки. Представниця ГО Вікторія Неруш погодилася допомогти зібрати зразки місцевої лайки. «Провела дослідження серед старших родичів та маминих подруг і ось трохи назбирала. Пишу менською говіркою, як і лаялися», – поділилася вона.
- Шо ти баньки (очі) витріщила/в?!
- А шоб табі павилазило!
- Тіпун табі на єзик! (язика)
- Прикуси (припни) єзика!
- Хай табі грець!
- Іди ти к бісу!
- Іди к чертям сабачим!
- Триста лєт ти мені нада!
- Біс тебе знає!
- От, халєра!
- Дурний поп тебе хрестив!
- Да прапади ти пропадом!
- Тєгаєшся, як жидава (єврейська) карова…
- Ах ти, каналія!
- Дивись, накаркаєш!
- А шоб ти не даждав! (не дочекася. – Ред.)
- Шоб ви павиздихали (на худобу).
- А насрать тваєму батьку нехай!
На прохання Вікторії Неруш учасники групи в соцмережах «Менщина туристична» поділилися зразками лайки, що їм відомі. І от які доповнення маємо від читачів:
- Тобі тульки хвости каровам крутити.
- Шоб ти так попав, шо тульки ушами затіпав.
- Зараз так лупану, шо й в очах засвітить. (Інший варіант – макітра трісне, тобто голова лусне. – Ред.).
- Дусту тобі на лопаті!
- Хватить зелепіти (кричати).
- Дивись, бо паплески заробиш (покарання за шкоду).
- Шоб ти всрася у нові штани і води не було.
- Щоб ти за все життя три рази построївся (побудувався) і кожну неділю в тебе гості були.
- Не бзди!
- Поцілуй мене в сраку.
- Йди під три чорти.
- Хай тобі пірʼя з рота поросте.
- А щоб тобі заціпило.
- А щоб ти скис.
- А щоб тобі повилазило. Срали-мазали.
- Красіва, як свиня сива.
- Щє малако на губах не абсохло!
- Єка тебе муха вкусила?
- Триста лєт ти мені здався.
- Шо кричиш, начє тебе ріжуть?
- Хуже гУорькай редьки.
- Хто тебе за єзика тєнув?
- Іди к срані-мані.
- Куди поперед батька в пекло?
- Шо ти мчиш як на пажар?
- Шо вилупився?
- Де тебе черті носять?
- Пєтух в сраку клюнув.
- Раззява.
- Рот закрий, а то мухи залетять.
- Не раззєвляй рота.
- Стули пельку/писок.
- Шоб в тебе язик адсох!
- Не пхай свого носа.
- Шо, шо, куряче капшо!
- Сране-говняне.
- Сіро-буро-малиновий.
- Шо ти бігаєш як всрата/ий?
- Не сци.
- Трясця твоїй матері.
- Зарєкалась свиня гавна не їсти.
- Куди, куди.. на кудикіни гори!
- Ти шо сказився?
- Шо либишся?
- Будь здарова, як карова
- Не мели єрунди!
- Начє карова пажувала.
- Єйце курицу учить!
- Ти в мене в печьонках сидиш!
- Шоб тобі поперек горла встало!
- Ти шо не з тої наги встав?
- У тебе сім п'ятниць на неділю!
Цікаво, що в менській лайці згадуються й інші органи людини – голова (макітра), печінка, язик, очі. Однак головне завдання лайки – емоційно ствердитися та морально позбиткуватися над опонентом – виконується.
Як сваритися, і чи сваритися взагалі, кожен обирає самостійно. Та час від часу кожен з нас переживає моменти гніву й образи, а тому шукаємо можливість висловити свої емоції. Ми зібрали чималий перелік чернігівської лайки, якою можна й варто замінювати російські матюки. Українська мова надзвичайно лексично багата, і це простежується навіть у лайливих словах і виразах. Хоча принагідно зауважимо: варто шукати, знаходити й використовувати й інші способи випустити «пару» – висловити напругу, тривогу, страх та агресію.
