Здається, всі чули про "синдром головного героя". Розповім про це, точніше — як він впливає на моє життя. І тут не все яскраво, як у фільмах. Цей вислів чула до людей, які здавалися нарцисичними або егоїстичними. Далі – власне бачення.
Кінематограф показує події, які розгортаються навколо головного героя, його думки, переживання та повсякденне життя. Певно, кожному, хоча б раз, хотілося побути цим героєм у реальності. В момент, коли уявляєш себе частинкою стрічки, коли вважаєш себе головною проблемою всіх і всього, коли розумієш — проблема в тобі. Коли стається негативний інцидент, навіть частково дотичний — шукаєш власну провину, починаються роздуми: "Я могла вчинити інакше", "Цього не мало статись, якщо саме я не була б тут", "Це все через мене", "Я у всьому винна".
На мою думку, це починається з дитинства — коли увагу акцентують на помилках. Натомість за щось хороше отримуєш "задовільну" реакцію. Це починається зі школи — коли помилка = погана оцінка = питання від батьків: "чому так сталось?". Не всім щастить на розмову з батьками з розумінням, з розв’язанням проблеми. Більшість ще більше піддається критиці.
Це відправна точка моєї тривожності, попри батьківське розуміння, завжди була присутня думка: "Якщо цього разу не пощастить і вони не розуміють мене?" Саме діти є дуже жорстокими й будь-яка відмінна риса, може спричинити приниження, булінг. Вони ще не розуміють — усі люди різні. Тому і виходить: маєш відмінність = на тебе звертають увагу, негативну. Я мала такі "відмінності", точніше – чула, що "не така".
І коли інші, як здавалось, не звертали уваги на таке, в мене виникали перші дзвіночки, починала шукати проблеми в собі. З дорослішанням все набуває інших сенсів. "Відмінності" стають перевагами, тільки відчуття "не такої", на жаль, залишається. Тому і продовжую пропрацьовувати цю проблему(?).
Посилаючись на минулий "Погляд" — навчаюсь жити з тривожністю. Це першоджерело такого роду потоку думок. Мій "синдром" працює в іншу сторону від типового тлумачення, він – "батько" тривоги. Неодноразово думала — люди можуть робити вчинки без мети принизити мене, висміяти. Проте, це обертається новим потоком думок. І так по колу.
