banner

Завдяки брукуванню вулиць Чернігова у XІX - на початку XX ст. якість життя городян значно покращилася

Облаштування дорожнього покриття та вуличної мережі в місті Чернігів - актуальне питання як зараз, так і в минулому. Так, на початку ХІХ ст. в Чернігові було тільки дві вулиці, пристосовані для проїзду двох зустрічних екіпажів – вул. Олександрівська (сучасна вул. Княжа) та вул. Гонча. Така ситуація зберігалася і на початку 70-х рр. ХІХ ст.

В середині ХІХ ст. наше місто мало 3 площі, 38 вулиць і провулків. Звісно, не всі були ґрунтові. Тож виникає питання, а коли ж почали процес забруковування вулиць? Які отримали покриття першими? Скільки часу та коштів на це було витрачено?  Про це нашим читачам розкаже історик, краєзнавець, дослідник забудови Чернігова Данило Рига.

Першою зробили дорогу біля Єлецького

Проєкт брукування міських вулиць почав, так би мовити, «набирати оберти», коли на чолі міського громадського управління став В.Хижняков. У 1875 р. лише тільки почали обговорювати можливість збирання коштів на такі необхідні роботи, а вже наступного 1876 р. був створений проєкт вимощування вулиць штучним бутом з цегли. Щоправда, для його отримання необхідно було спочатку побудувати цегельний завод з гофманською піччю, яка коштувала 1200 руб. У листопаді 1876 р. розпочався ремонт спуску на Лісковицю біля Єлецького монастиря. З міського бюджету  на цю справу виділили 769 руб., хоч її так і не завершили, бо виникла нагальна потреба відремонтувати під’їзну дорогу до р. Десна.


Фото: Чернігів, загальний вигляд. Кін. XІX ст.

Як свідчать історичні джерела, за декілька років, а саме 12 вересня 1878 р., міська дума створила депутатську комісію, яка розробила план мощення Базарної площі (сучасна Красна площа), вул. Богоявленської (сучасна вул. Шевченка), вул. Богуславської (нинішня Гетьмана Полуботка) і  П’ятницької. Згідно з розрахунками, витрати мали становити 45 тис. руб.


Фото: Красна площа. Кін. XІX ст.

Тендер на поставку каміння провела спеціальна комісія

Міська управа оголосила тендер на поставку необхідного каміння – бруківки або так званого валунного каменю, булижнику чи іншої схожої за структурою породи. Потенційним постачальникам треба було надати зразки каміння для оцінки спеціалістами, найнятими управою. Переможцю тендерної процедури видавали офіційний документ – квитанція, за якою він міг отримати гроші впродовж 7 днів після укладання угоди. Визначався остаточний термін надання зразків матеріалу – 15 серпня 1879 р. В результаті проведеної комісією оцінки представлених зразків визначили кращого постачальника -  підприємця Френкеля з Новгорода-Сіверського. Саме у нього й закупили врешті-решт каміння для брукування вулиць і площі.

У березні 1879 р. міська дума затвердила план робіт щодо упорядкування дорожнього полотна вулиць. Визначили першочергові заходи - підготувати ґрунтову основу для брукування. Робітники мали вирівняти дорогу, засипати всі виїмки, зрівняти підвищення, зробити розмітку ширини та висоти вимощування вулиць, нанести піщану масу, на яку потім викладати камінь.

Крім того, під час впорядкування дорожнього полотна треба було зробити спеціальні лотки для стоку води. Городяни ж мали стежити за їх чистотою, очищаючи від снігу та льоду у зимовий час. По обидва боки дороги запланували тротуари для руху пішоходів.

Базарну (Красну) площу повністю забрукували в 1880-му

Будівельні роботи розпочались, однак вже в липні їх довелося призупинити на декілька днів, оскільки підприємець Френкель не встигав із постачанням необхідного каменю. Вимушена зупинка не лише загальмувала роботи, а й змусила управу заплатити робітникам та підряднику, як і було передбачено у контракті, 1 руб. за кожен день простою.

Згодом робітників залучили до розмітки ширини та висоти дорожнього полотна на вулицях, які планували брукувати. Після вимушеного перепочинку роботи відновили. Замостили частину Базарної площі та Богоявленську вулицю, а до кінця 1879 р. також замостили частину дороги до Красного мосту.

У 1880 р. повністю забруковали Базарну площу, частину вулиць Богуславської, Борисоглібської та П’ятницької, що коштувало міському бюджету 20.104 руб. 90 коп.

Крім цього, підготували до вимощування дорожнє полотно частково на вул. Воздвиженській, провели попередні роботи для упорядкування тротуарів на вулицях Богоявленській,  Богуславській, Борисоглібській і П’ятницькій, а також на Базарній площі. На ці роботи міська дума асигнувала 859 руб.

Надалі активність щодо упорядкування дорожнього полотна вулиць і площ Чернігова загальмувалась. Це можна пояснити головним чинником – фінансовим. Всі зусилля в цей час були направлені на будівництво першого міського водогону. Крім того, значна частка бюджету поглиналась обов’язковими видатками - в першу чергу, витратами на утримання поліції, розквартирування військових частин, що дислокувались у Чернігові тощо.

Гроші знайшли, і процес мощення вулиць продовжили

Щоб відновити вимощування ґрунтовки, у 1887 р. чернігівський губернатор О. Анастасьєв навіть підняв питання про оподаткування населення. До речі, до 1879 р. в Чернігові взагалі не було кам’яних мостових. Лише вул. Преображенську упорядкували коштом Міністерства шляхів сполучення, адже вона була невід'ємною частиною Київо-Московського шосе, що пролягало через все місто.

Висували також ідею ввести натуральну повинність щодо ремонту та утримання бруківки городянами, але вона не знайшла підтримки. Міська влада зрозуміла, що краще вимостити транспортні комунікації централізованим способом, найнявши фахівців, ніж це будуть робити жителі Чернігова самостійно. Зрештою, у 1888 р. гроші були знайдені, і процес мощення вулиць міста продовжили.

Так, упродовж року упорядкували частину вулиць П’ятницької, Стрітенської (нині це проспект Перемоги),  Сіверянської, Мстиславської, Воздвиженської. Будівельні матеріали купували у Новгороді-Сіверському. Бюджет, закладений на 1889 р., дозволив вимостити по одному кварталу на вул. Олександрівській (сучасна вул. Княжа) і вул. Стрітенській.


Фото: Вул. Олександрівська (сучасна вул. Княжа). Кін. XІX ст.

До благоустрою вулиць залучили спонсорів і містян

Будівельні роботи щодо облаштування дорожнього покриття міста тривали і у 90-х рр. ХІХ ст. Так, у 1891-му забрукували вул. Московську (частина сучасної вул. Шевченка), а впродовж 1894-1899-го – вулиці Сіверянську, Богуславську, Олександрівську, вул. Всеволодську (нині це частина вул. Княжої), частково - Святославську (район Лісковиці).


Фото: Вул. Московська (сучасна вул. Шевченка). Кін. XІX ст.


Фото: Вул. Московська (сучасна вул. Шевченка). Кін. XІX ст.

Також активно в цей час використовували і спонсорські кошти. Наприклад, Товариство пароплавства профінансувало брукування спуску повз будинок чоловічої гімназії на Валу до пароплавної станції. Коштом прихожан Спаського собору була вимощена частина Соборної площі.

Залучалися до такої важливої справи й жителі вулиць, що потребували покращення. За рахунок добровільно зібраних коштів із жителів вул. Воздвиженської і вул. Бульварної (зараз це вул. Преображенська) ґрунтову основу замінили на тверде покриття. У 1900 р. відремонтували мостові на головних вулицях міста Чернігова, дорогу через Лісковицю до Троїцького монастиря, частину Олександрівської площі (нині це територія Центрального ринку). 


Фото: Вул. Шосейна (сучасний пр. Миру). Поч. XX ст.

Впродовж останньої третини ХІХ ст. забрукували 8 вулиць із 29 наявних, а на 18 вулицях зробили мостові. Грошовий еквівалент цих робіт становив величеньку суму –  близько 90 тис. руб. В цей історичний час Чернігівська міська дума розробила чимало проектів щодо міського благоустрою. Ці заходи призвели до того, що умови життя чернігівців значно покращилися.

Однак все ж таки і на початку ХХ ст. вулиці нашого Чернігова не могли похизуватись належним рівнем впорядкованості. Навіть центр міста, як свідчать історичні документи того часу, навесні та восени під час дощів потопав в багнюці. Іноді вона була настільки глибокою, що зв’язок з іншими вулицями та мікрорайонами Чернігова був неможливий.


Фото: Алея на залізничний вокзал. Поч. XX ст.

Подобаються тексти на PECHERA.info? Долучайтеся до спільноти сайту!

приєднатись

Проєкт здійснюється за підтримки European Endowment for Democracy (EED)

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Foreningen Ukrainian Media Fund Nordic в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа.

Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми.