Стародавній Чернігів має багату історію, а також велику кількість таємниць. Скільки серед них загалом культових споруд існувало в Чернігові в різні часи? Скільки з них дійшли до нашого часу – ми знаємо, а от скільки втрачено? Де вони розташовувалися? І чому зникали? Про це нам розкаже історик, краєзнавець, дослідник історії Чернігова Данило Рига.
Варто зазначити, що інтенсивне будівництво храмів культових у нашій країні почалося після прийняття християнства як панівної державної релігії князем Володимиром у 988 році. З ними тісно пов’язане життя жителів нашого міста. Досліджуючи розташування церков і соборів, можна краще зрозуміти структуру планування стародавнього міста.
Десятки церков та соборів на території Дитинця
За історичними та археологічними даними, на території Дитинця або Валу дослідники відзначають велику концентрацію культових споруд, зокрема, рештки фундаментів різних історичних періодів. Це й не дивно, адже століттями тут був центр міста. Серед храмів Дитинця є й давньоруський Благовіщенський собор (згаданий у літописі під 1186 р.), що достояв до середини ХVІІ ст.
Цей православний храм був збудований на новому княжому дворі Дитинця на замовленням київського князя Святослава Всеволодовича, котрий раніше правив у Чернігові. Храм значно постраждав під час монголо-татарської навали в середині XIII ст. і пізніше був розібраний, оскільки став непридатний для використання.
Церкви на Валу - відомі й невідомі
На місці Благовіщенського собору в XVII ст. була зведена дерев'яна Благовіщенська церква. Крім того, на території Дитинця існувала ще одна церква - Воскресенська.
А неподалік будівлі кооперативного технікуму у ХІІ ст. була збудована Михайлівська церква (трохи більша за розміром, ніж Іллінська церква, яка дожила до нашого часу).
Біля Борисоглібського собору згадується ще й кам'яна церква Всіх Святих.
На місці теперішнього архіву теж був храм, але який саме – невідомо.
На території Дитинця ще на початку XVІІІ ст. діяли ще дерев’яні церкви - Миколаївська та Хрестовоздвиженька.
Миколаевська церква. XІX ст.
На Третяку - Покровський храм
Історична частина міста Третяк виникла ще у давньоруські часи. На Третяку на місці нині існуючої церкви Св. Катерини стояв храм ХІІ ст. У XVІІ-XVІІІ ст. цей район не мав укріплень. Тут знаходилися переважно виробничі майстерні. Так, на території Третяка археологи зафіксували залишки гончарного виробництва XVІІ-XVІІІ ст. Саме на гроші місцевих гончарів у другій половині XVII ст. і звели Покровську церкву. Вона була майже у центрі як архітектурна домінанта Третяка. Це була невелика тридільна споруда, увінчана банями з маківками та хрестами. Вірогідно, навколо цієї церкви і ховали чернігівських гончарів, оскільки археологи зафіксували поряд цвинтар XVІІ-XVІІІ ст. Вже до середини XVІІІ ст., споруда Покровської церкви почала руйнуватись. Саме тому на її місці в 1764 р. збудували нову однойменну, також дерев’яну церкву.
У передмісті церкви також зводили
На перехресті сучасних вул. В.Стуса і Гончої, вірогідно, з початку XVIII ст., а, можливо, й з кінця XVII ст. існувала дерев’яна церква Вознесіння Господнього. За даними О. Шафонського, на її місці в 1773 р. збудували нову однойменну дерев’яну церкву.
Поряд із нею також у XVIII ст. була тепла дерев’яна Варваринська церква. Ці дві культові споруди розташовувалися над р. Стрижень у районі міста, який почали активно забудовувати вже наприкінці XVII ст.
Біля П'ятницької церкви діяв дерев'яний храм Різдва Іоанна Хрестителя, а в ньому – трапезна.
Однією з найперших на території Застриження була дерев’яна Стрітенська церква, зведена в 1751 р. Її збудував на тодішній околиці – Лоєвській дорозі (теперішня вул. Гонча) - чернігівський бургомістр Ф. Міляревський. Споруда була дерев’яна, при храмі діяли школа тк лікарня.
На плані Чернігова 1805 р. вперше позначено вул. Стрітенську, а на перетині цієї вулиці з вул. Гончою позначено Стрітенську церкву. Як вона виглядала - невідомо, є лише припущення, що розібрали її десь на початку XIX ст., бо вже на середину ХІХ ст. старий дерев'яний храм зник з планів міста. Сьогодні на місці давнього храму збудований у 1970-х роках перший чернігівський хмарочос. Стрітенський храм знаходився на розі сучасних вул. Гончої та пр. Перемоги.
Церква, що дала назву вулиці
Будівництво нових і перебудова вже існуючих храмів були зумовлені швидким зростанням чисельності населення. На межі ХІХ–ХХ ст. сучасна вул. Шевченка складалася з трьох окремих вулиць. Перша мала назву вул. Богоявленська й простягалася від сучасної вул. Княжа до Красного мосту. Друга, вул. Московська, починалась на лівому березі р. Стрижень й прямувала до перехрестя з сучасною вул. ім. О. Молодчого, де височіла зруйнована після Другої світової війни Вознесенська церква. Третя вулиця називалась Смоленською та пролягала вздовж сучасного міського парку до самої околиці.
Цей район мав назву Німецька слобода (за переказами, тут нібито ще за часів Петра І були розселені полонені шведи, яких через незнання мови чернігівці іменували німцями). Згодом храм дав назву найближчій вулиці – Вознесенській (нині це вулиця О. Міхнюка).
За однією з гіпотез, Вознесенську церкву побудував полковник П. Полуботок, за іншими даними, її зводили на пожертви містян. Будівництво було завершене в 1783 р. Ця церква з часом стала елітарною, адже поряд розташовувалися чимало дворянських садиб. Але час минав, дерев’яні церкви занепадали і, зрештою, їх розбирали.
Вознесенська церква. Поч. XX ст.
Втім, історія Вознесенської церкви не закінчилася
У 1870-1874 рр. на перетині вулиць Московської, Смоленської та Петербурзької (теперішнє перехрестя вул. Шевченка та вул. О. Молодчого) звели цегляний храм із дзвіницею. Відомо, що його побудували на місці однойменного дерев’яного. Тож констатуємо, що Вознесенська церква стояла на перехресті вулиць Московської та Петербурзької (нинішня - О.Молодчого). Архітектура культової споруди була вирішена в типових формах спрощеного класицизму, але через величезний півсферичний купол мала дуже цікавий вигляд. Поряд, звісно, діяв цвинтар, відомий похованнями державного діяча Іллі Шрага в 1919 р. та українського живописця Івана Рашевського в 1921-му. На жаль, цьому храму не судилось простояти довго: у 1941 р. пожежа знищила верхи будівлі. Вознесенська церква назавжди зникла у 1955-му р.
Вознесенська церква. На поч. XX ст.
Вознесенська церква. Фото 1950-х років.
Діючий храм на розі вулиць Богоявленської та Гончої
У 1862 р. на розі сучасних вулиць Шевченка (колишній вул. Богоявленській) та Гончої звели мурований храм на честь Св. Миколая. Відомо, що у 70-80-х рр. XIX ст. біля цього місця місцеві тримали городи. Потім цю територію взяла в оренду міська дума для будівництва Державного банку, а в серпні 1897 р. віддала під забудову приватній особі. Під час будівельних робіт у землі знайшли кістяки людей, мабуть, там було кладовище. Миколаївський храм зруйнований під час Другої світової війни.
Три дзвони у землі
У вересні 1881 р. городянин Терлецький, копаючи погріб, знайшов у землі три дзвони, скоріше за все, старої дерев’яної Хрестовоздвиженської церкви, яку збудували ще у 1759 р.
Як зазначав дослідник О. Шафонський: «Церковь Воздвижения до половины каменная, однопрестольная». Особливість нової церкви полягала в тому, що перший поверх її був мурованим, а другий з верхами – дерев’яним. На першому поверсі розташовувалась тепла зимова церква, на другому – холодна літня.
Проіснувала ця культова споруда аж до ХІХ ст., коли на її місці звели нову однойменну муровану церкву. Хрестовоздвиженська церква була знищена під час подій Другої світової війни та остаточно розібрана вже після 1944 р. Знаходилася вона біля радянського магазину «Янтар».
Стародавній монастир, про існування якого знають одиниці
Достовірно невідомо, коли сформувався історичний район нашого міста під назвою «Холодні яри», але за результатами археологічних досліджень і писемними джерелами можемо припустити, що саме тут колись знаходився Сіверський монастир – стародавній церковно-релігійний комплекс другої половини XІІ-XІІІ ст. Шукати його слід у південно-західній частині міста, на правобережній терасі р.Десна, на Болдиних горах, а саме – поміж Єлецьким і Троїцько-Іллінським монастирями.
На залишки церкви, яка належала саме до цього монастиря, випадково натрапив власник приватної садиби на початку вул.Сіверянської, а вперше обстежив відомий чернігівський краєзнавець Герард Кузнецов у 1982 р. Від споруди збереглися фундамент та частково – підлога з темно-зеленою та темно-червоною полив’яною плиткою у вівтарній частині.
Будівля була викладена з плінфи. На багатьох уламках плінфи збереглися рельєфні знаки. Своєю структурою, об’ємною композицією та декоративним оздобленням, подібністю будівельних матеріалів, ця пам’ятка нагадувала П’ятницьку церкву в Чернігові. Виявлені матеріали дозволяють датувати цей храм першою половиною ХІІІ ст. На підставі документів ХVІІ ст. є припущення, що монастир називався Сіверським, його згадують разом із Іллінським, Борисоглібським, Єлецьким і П’ятницьким.
Домова церква Св. Марії Магдалини
Після того як, у Чернігові в 1893 р. за сприяння імператриці Марії Олександрівни відкрилася школа для дітей з вадами зору, що знаходилася на перетині тогочасних вул. Воздвиженської та Святославської (сучасних вул. Князя Чорного та проспекту Миру), тут формується цілий комплекс споруд на площі майже 1 га.
Відомо, що в 1897 р. на території цього комплексу освятили церкву на честь святої мучениці Олександри Римської. Ця будівля збереглася до нашого часу, але у значно перебудованому вигляді.
Дослідники вважають, що тут знаходився притулок і церква Св. Марії Магдалини. Вірогідно, що до 1893 р. функції притулку цілком могла виконувати саме ця будівля, адже на деяких планах ХІХ ст. поблизу цього місця бачимо відмітку «Домъ слѣзъ».
Сьогодні одна із найхарактерніших рис цієї будівлі - невеликий трикутний мезонін з рештками ажурного дерев'яного різьблення. Існує версія, що цю конструкцію могли використовуватися для кріплення дзвону. Цей дзвін використовували для богослужінь і для подання сигналів сліпим дітям. Головна родзинка внутрішнього оздоблення колишньої домової церкви - підлога (до речі, серед найдавніших збережених підлог у культових спорудах міста), викладена метлаською плиткою. Донедавна у цій будівлі діяли дитячі творчі гуртки.
Придбали землю та збудували костел
В 1856 р. місцеві католики зібрали кошти та розі вулиць П’ятницька та Воскресенська (сучасна вул. В.Стуса) придбали земельну ділянку, на якій в 1858 р. збудували Римо-католицький костел, дерев’яний двоповерховий будинок ксьондза, дерев’яний флігель на кам’яному фундаменті, стайню та інші господарські споруди.
У 1931 р. атеїстична влада вирішила закрити цей костел. Зараз від цього комплексу залишилися лише перебудована споруда, в ній нині одне із фондосховищ Державного архіву Чернігівської області.
З життя синагог позаминулого століття
У Чернігові в ХІХ ст. існували й синагоги. Хоральна синагога - навпроти колишнього кафе «Чайка» (це сучасний магазин “Седам” і ресторан “Хуторок”). Синагога на Лісковиці (будинок напівдерев’яний, напівкам’яний) навпроти бакалійної крамниці (не зберігся). Маленька синагога в провулках навпроти міської лікарні (зруйнована в 1970-х рр.). Отже, як можемо побачити: у зв’язку з переплануванням міста в ХІХ ст. були розібрані Вознесенська та Стрітенська церкви, а в першій пол. ХХ ст., за часів Другої світової війни, були зруйновані Вознесенська, Миколаївська та Хрестовоздвиженська церкви.
Зважаючи на буремні події нашої історії, чимало храмів не збереглися. І сьогодні локалізувати точне місце розташування цих культових споруд доволі складно. Загалом до нашого часу не дожили більш ніж 30 культових споруд (соборів і церков), збудованих як у XІ ст, так і в XІX-му. Цікаво також, що деякі церкви будували в різний історичний час, на тому ж самому місці, тому й назви у них були однакові. Багато споруд зруйновані під час Другої світової - в тому числі, культові.
Руїни Воздвиженської церкви, 1943 р.
Вознесенська церква після війни, перед руйнуванням. 1950-ті роки.
