Багато хто з чернігівців в теплу пору року обирає активний відпочинок на воді. Цікаво, де ж розташований найстаріший пляж нашого міста? Коли та як він формувався? Чи існує зараз? Про це нам розкаже історик, краєзнавець і дослідник історії міста Чернігів Данило Рига.
«Золотий» - нині єдиний офіційний...
Єдиний офіційний пляж нашого міста - «Золотий берег». Тільки там дотримуються вимог щодо благоустрою та безпеки, експлуатації. Щорічно цей пляж паспортизує управління житлово-комунального господарства ЧМР. Напередодні купального сезону комунальники привозять пісок, а водолази обстежують дно. Довжина цього пляжу – близько 300 метрів. Відкриття сезону зазвичай відбувається в середині червня.
Тут є спортивний майданчик, туалети, чергує команда рятувальників, медики, тут є лазня, торговельні намети, де продають воду, пиво та хот-доги, є колонки з проточною водою, роздягальні, лавочки з дахом, батут, тенісний стіл і навіть працюють велорикші. Однак цей пляж не є найбільш старим у Чернігові. Він активно формується у 60-70-х роках минулого століття. І тільки наприкінці 1970-х отримав назву «Золотого».
Найстаріший – на лівому березі
Звісно, ще є неофіційні місця для купання, тобто «відпочинку біля води». Одне з них – пляж за пішохідним мостом. Неофіційним нині він вважається тому, що коштів на його облаштування не виділяють. Старий пляж поступово, але впевнено заростає деревами та травою, стає все більш «диким».
А от у 1920-х роках саме пляж на лівому березі Десни вважався офіційним. Це місце було обрано дуже правильно, адже тут не було сильної течії. Дно - завжди пологе. Існувала на той час і переправа.
Ресторан, танці, спорт
У 1924 р. чернігівська газета «Красное знамя» в розділі «Реклама» повідомляла про відкриття ресторану на лівому березі Десни «в оборудованном павильоне с напитками (Вино и Пиво) и разными закусками», і мав він досить дивну назву - Г.К.П.Д.
Фотографій 1930-х років з місцевої преси та зроблених приватними особами дуже мало, втім, навіть на тих, що збереглися, можемо побачити, що життя все ж таки тут вирувало, особливо у вихідні та святкові дні...
Моторки, хвилі від них, дитячі голоси, пісок, лагідна деснянська водичка. Багато-багато літніх днів чернігівці провели саме на старому ще довоєнному пляжі.
А один з видів спорту, що активно розвивався, - плавання. За свідченням старожилів, плавців готувала до спортивних змагань Водна станція, що розташовувалася на одному з міських пляжів з протилежної сторони від Валу на лівому березі річки. Тут встановили вишку для стрибків у воду на базі водної станції спортивного товариства «Знання». Довоєнна Водна станція існувала неподалік сучасної веслувальної бази ЧОО ФСТ «Україна» на лівому березі Десни.
Палац піонерів та спортивні товариства
Тут, на лівому березі знаходився і новозбудований (станом на 1938 р.) Палац піонерів, де виховували дітей у відповідності до гасел того часу, як-от «У здоровому тілі – здоровий дух!», впроваджували програми фізкультурної підготовки. Цікаво, що Палац піонерів у Чернігові урочисто відкрили 31 січня 1936 р. Про існування на той час ще одного Палацу мало що відомо. Ймовірно, Палац піонерів на лівому березі був філіалом міського закладу.
У 1930-х р.р. загалом розвивали близько 30 видів спорту, створили українські школи гімнастики, легкої атлетики, боксу, боротьби, важкої атлетики, волейболу, плавання, метання, стрибків з жердиною. До кінця 1936 р. в Україні налічувалося близько 30 добровільних спортивних товариств, всі мали філії в інших містах країни, у тому числі - в Чернігові.
За буйки не запливати! Інакше - штраф
У післявоєнний час пляж на лівому березі відновлюється як улюблене місце відпочинку чернігівців. Впродовж 1950-70-х р.р. з’являється все більше світлин старого пляжу Чернігова, адже у людей стає все більше фотоапаратів. Як можемо побачити, на цих світлинах збережена літня атмосфера тієї доби: чернігівські церкви, тогочасні будиночки, водяні судна та, звичайно, жителі міста, які ніжаться на сонці.
Офіційний старий пляж тоді ще розташовувався на лівому березі навпроти річкового порту та рятувальної станції ОСВОДу. Весь його офіціоз зводився до того, що на піщаній косі встановили з пів десятка кабінок для перевдягання, пару дерев'яних щитів з картинками та гаслами, кілька стовпчиків з рятувальними колами.
Неподалік берега у районі пляжу стирчали з води сталеві буї з попереджувальними написами: «За буйки не запливати!» За виконанням цього правила суворо стежили рятувальники, які чергували біля буйків і курсували на катері. Порушників штрафували. Профілактичні заходи, що вживав ОСВОД, були досить дієві. Нещасних випадків на воді було тоді в рази менше, ніж зараз.
Кораблики на Десні: «Шайтер», «Ракета», «Піонер», «Багрицький»
На той час Десною активно ходили річкові судна. Потужність їх двигунів була така, що після проходу хвилі ще довго штурмували берег. Деякі пляжники навіть спеціально вивчали розклад і щоразу чекали на березі їхньої появи, щоб погойдатися на хвилях. «Ракета» спочатку справді здійснювала кілька рейсів за день, а наприкінці 1980-х йшла близько 17-ї години вечора. Хвилі були величезні.
В цей час на лівому березі Десни працювала виїзна міська торгівля, продавали холодні напої: квас, пиво, соки. Торгували улюбленими ласощами дітей і багатьох дорослих – морозивом у вафельних стаканчиках. Зважаючи на кількість відпочиваючих, особливо в літку та у вихідні дні, торгівля мала непоганий зиск.
У вихідні на переправі – по два катери
Була досить непогана налагоджена логістика: до старого пляжу можна було добратися міським автобусом, а далі – через «переправі». Від причалу біля рятувальної станції на той бік ходив катер-паром (у спекотні вихідні – два катери назустріч один одному, битком набиті відпочивальниками).
Перевагою цього пляжу було те, що сонце сяяло для його відвідувачів набагато довше, ніж на тінистому надвечір правому березі. Та коли всі відпочиваючі дружно збиралися додому, можемо собі явити, як штурмували ті невеликі катери. Тому багато хто надавав перевагу відпочинку на правому березі Десни.
Занепад найстарішого пляжу
У другій половині XX ст. на лівому березі р.Десни все ще активно працювали бази відпочинку спортивних товариств міста. Яскравий приклад - нові на той час водні бази «Спартак» і «Хімік». Окрім того, на лівому березі діяло спортивне товариство з підготовки байдарочників. Тут готували спортсменів та проводили численні змагання.
До будівництва пішохідного мосту (зведеного, нагадаємо, наприкінці 1980-х років) на старий пляж лівого берега можна було переправлятися на катері (зараз там, на жаль, все поросло деревами). Коштувало це задоволення 25 копійок для дорослих і 5 копійок для дітей.
У цей же час старий пляж Чернігова на лівому березі Десни вже не користувався колишньою популярністю. Причини на те були різні, однак серед головних – благоустрій нового пляжу «Золотий берег».
