
Коли чернігівка Інна Шульга розповідає про своє захоплення, в її очах можна побачити справжнє сяйво. Жінка власноруч шиє шопери та малює на них домашніх улюбленців, передаючи не лише зовнішність, а й характер тварини. Як звичайна кухня стала арт-студією, хто надихає майстриню та як її творчість допомагає військовим – розповідаємо у цій статті.
Мистецтво супроводжує пані Інну більшу частину життя. Жінка зауважує: «Скільки себе пам’ятаю, я малюю». Спочатку чернігівка навчалася в місцевій художній школі, а потім здобула художньо-педагогічну освіту в НУ «Чернігівський колегіум». Жінка 10 років працювала вчителем образотворчого мистецтва, а згодом змінила роботу, однак любов до творчості не зникла.
Замість арт-студії та майстерні – кухня
Своє теперішнє захоплення пані Інна відкрила в період карантину, коли, як і більшість українців, «помирала» вдома від нудьги.

Перший шопер – це була зшита мною сумка, на якій я намалювала свого пса, рудого кокер-спаніеля Теді, – згадує Інна Шульга. – Потім я зробила шопер для своєї доньки. В неї була дівчинка лабрадор, вона, на жаль, померла, але сумка ця залишилась. Потім моя знайома побачила ці роботи й сказала, що хоче замовити для своєї подруги в Одесу. Їй теж малювала собачку. Після цього інша знайома замовила для своєї невістки, яка мешкає за кордоном, робота поїхала в Італію. Так пішло, як сарафанне радіо.
Жінка зізнається, що обожнює сумки, тому й не дивно, що її вибір впав саме на шопери. За словами пані Інни це не просто красивий виріб, який може доповнити образ, а ще й практична річ. До того ж чернігівка намагається підбирати тканину та принт відповідно до сезону: якщо зима, то це може бути й теплий драп, а влітку – щось світле та легеньке.
Робоче місце пані Інни – звичайний кухонний стіл. Коли жінка шиє сумки, її кухня стає швейною майстернею, а коли розмальовує їх – арт-студією.




Для шиття я використовую різні цупкі тканини, бо перш за все, це утилітарна річ, яка має бути міцною та довговічною. Я обираю котон, джинс, льон, також в мене була тканина типу брезенту. Її, звичайно, важко шити, але вона дуже міцна і довго служить. Для оздоблення використовую спеціальні акрилові фарби для тканини від українського виробника. При правильному використанні вони не витираються й не змиваються. Тобто шопер можна прати, але не в пральній машинці, а обережно вручну, – розповідає майстриня.
Жінка зізнається, що таке захоплення б’є по здоров’ю – страждає спина та зір. Втім, відмовитися від виготовлення шоперів не може, адже творчість – це її залежність. На питання «Чи допомагає вам хтось?» пані Інна жартома відповідає: «Так, чоловік. Варить борщ поки я малюю». Проте жінка має в родині власного критика. Вона говорить:
Моя донька робить зауваження не як спеціаліст, не як професіонал, а просто як людина зі сторони. Інколи ці зауваження дуже слушні, я прислухаюсь до них.
Важливо зобразити не лише зовнішність, а й характер улюбленця
Моделями для виробів пані Інни зазвичай стають домашні улюбленці. Люди замовляють сумки з чотирилапими не лише для себе, а й на подарунки рідним.
Зайдіть в будь-який зоомагазин і побачите, скільки там різних речей для тварин. І одяг, яким зараз вже нікого не здивуєш, і панами від сонця, і шкарпетки та черевички від холоду. Якщо воно продається, то є попит, бо люди люблять своїх тварин. Так само і з шоперами, – пояснює Інна Шульга.





Фото 1: спаніель Теді; Фото 2-5: шопери з котами доньки Інни
Жінка й сама полюбляє тваринок. Пані Інна має вже третього рудого спанієля. Однак наразі в неї лише один пес, який не готовий приймати іншого хвостика на власній території. Такий вже в нього характер. А от у доньки пані Інни тваринок більше – четверо врятованих з вулиці котів, і всі вони вже зображені на шоперах.
Для чернігівки важливо передати не лише зовнішність тварини, а й якісь риси характеру. Тому перед початком роботи жінка дізнається якнайбільше про пухнастика. Іноді це тваринки, яких взяли з вулиці, чиї очі попри гарненьку мордочку відображають складну долю.

Якісь подробиці з життя тваринок дуже важливі. Наприклад, про цього пса замовниця каже, що він маніпулятор, – вказує на свою роботу пані Інна. – Ви не скажете, що він маніпулятор, бо він такий милий. Але за цією милою мордочкою ховається такий характер.
Отримала кошти – задонатила
Для Інни Шульги шопери – це не лише хобі, а й спосіб допомогти військовим. Усі виручені кошти майстриня перераховує на збори чернігівських волонтерів, не залишає собі навіть на матеріали. Вона наголошує: всі повинні донатити.
Член нашої родини, чоловік доньки воює. Він вже рік на Донбасі. Цього року ми його бачили тільки два рази, коли він приїжджав у відпустку. Але ми теж не повинні сидіти склавши руки. Я вважаю, що треба або на фронті, або для фронту, або і на фронті, і для фронту. У нас саме цей третій випадок.
Майстриня донатить переважно чернігівським волонтерам БФ «Північний Янгол». Зазвичай жінка перераховує кошти з продажу шоперів на термінові збори. Отримала гроші – одразу задонатила. Пані Інна зауважує:
Потреб дуже багато. Якщо кожна людина матиме за необхідність зробити якийсь внесок, то буде користь. Моя особиста мотивація – це рідна людина на фронті, та й взагалі все, що відбувається з 2022-го.
Також вироби жінки неодноразово розігрувалися в благодійних лотереях. Наприклад, минулого року шопери пані Інни допомогли зі збором на дрони БФ «Північні янголи», а ще два навіть потрапили на аукціон в Данію. Приятелька жінки замовила дві сумки, кошти з розіграшу яких українська діаспора відправила на потреби наших військових.


Треба було зробити шопер на патріотичну тематику, – розповідає Інна Шульга. – Взагалі цих принтів багато, але хотілося чогось не банального. Одну сумку я зробила на льоні, з сояшниками, а на другій мені хотілося зобразити українку в цікавому вінку, теж не банальному. Я взяла для цієї роботи фотопортрет своєї доньки, який робила, ще коли вона навчалася у ВНЗ.
Надихають пухнастики та емоції людей
Чернігівська майстриня зауважує, що улюблені роботи ті, які видалися найскладнішими. Часто такими є групові портрети, адже з окремих фото необхідно створити композицію так, ніби ці тваринки позують разом.



У мене була робота, яку замовила моя знайома. В неї на той момент було вдома п'ятеро тварин, і треба було всіх намалювати на шопері. Я з окремих фото робила композицію. Це найскладніша моя робота, мабуть, я її найбільше люблю, – ділиться жінка.
Окрім процесу роботи чернігівка отримує величезне задоволення і від радощів замовників.
Оці перші емоції, які я бачу, коли власник забирає свою роботу, коли просто незнайома людина може тебе обійняти, або розчулитися та заплакати – це, мабуть, найцінніше.
Проте в роботі жінки трапляються й сумні історії. Одного разу в неї замовили шопер із зображенням йоркширського тер'єра, якій було понад 12 років. Робота поїхала до власниці в Одесу, а через тиждень тваринка померла. Хазяйка чотирилапої була надзвичайно вдячна майстрині за таку пам’ять про свого улюбленця.




Саме емоції людей надихають чернігівську майстриню. А ще чотирилапі моделі. Пані Інна зауважує, що під час роботи отримує багато позитивної енергетики.
Ну як вони можуть не надихати? – Говорить про тваринок чернігівка. – Коли я малюю цих персонажів, відчуваю ніби якийсь обмін енергіями.
Інна Шульга вкладає у виготовлення шоперів не лише багато сил та часу, а й свою душу. А те, з яким захопленням вона розповідає про власні роботи та хвостатих моделей, лише надихає інших. Вироби жінки це приклад того, як творчість може приносити не лише задоволення та радість, а й велику користь для наших захисників.