У вівторок 12 листопада в чернігівському історичному музеї ім. В. В. Тарновського відбулася зустріч з талановитою майстринею, яка не тільки освоїла, а і продовжує розвивати і відновлювати традиції ковальства.
Отже, знайомимося з майстринею та спочатку дізнаємося, як до неї прийшло це вже доволі рідке ремесло.
«Я, Марія Кобець, – коваль, вимушений коваль (Сміється – ред.). Вимушений тому, що в 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, і мій чоловік пішов на захист нашої країни. Кузня – це сімейна справа».
Марія сумнівається, що взялася б за ковку, якщо б не було такої потреби. Саме в такий спосіб вона вирішила підтримати свого чоловіка і спробувати зберегти, на скільки це вдасться, родинну ковальську справу. І чоловік підтримав ініціативу дружини.
«Він мене в цьому підтримав. Спочатку в мене дійсно що не виходило, так як я навчалася з нуля, і мені треба було повторити повністю його вироби. Ось уже два роки я займаюся ковальською справою, але досі всі вироби я не можу повторити. Це такі, наприклад, як голови різни тварин. В нього дуже гарний звіриний стиль. І він більш широкопрофільний коваль».
Марія розповідає, що за ці два роки ковальського досвіду намагається знайти свій власний стиль, а не просто копіювати вже вироблені раніше речі.
«Я зупинилась на більш вузькому. Я обрала для себе ті вироби, що фізично, як жінка, можу зробити. Це у нас ковані шампури, прикраси для волосся, кільця для серветок, набори (приладдя) для гриля. І створили вже свою лінійку, можна сказати. Це садові прикраси прикраси почала робити теж і сокири з гравіюванням».
Але на цьому майстриня не планує зупинятися. Хоче і надалі розвиватися у ковальському ремеслі та відкривати для себе нові його грані. Наступний етап, розповідає Марія, це – гравіювання.
«Це технологія, з якою я ніколи не стикалася, не було розуміння. Але я сама купувала програми і вивчала».
Під час зустрічі на стенді, під склом представлені роботи майстрині. Наш кореспондент сфотографував їх, щоб і ви змогли побачити вироби Марії на цих світлинах.
