Якось у відрядженні я багато працювала з людьми, було багато щирості, болю і вразливості…багато обійм… Надихаючись виконаною місією, приїхала додому на давно забутому «андреналіновому» драйві.
. Наступного ранку, на залишках ентузіазму збиралась на офіційний захід. Мозок усіляко натякає, що це не прикордоння і в приміщенні буде тепло та і на вулиці вже плюс 10, проте Тіло обирає максимально теплий светрик. Мозок офігіває і прикрашає то всьо зверху бусіками, Тіло рясно поливає красу парфумами (светрик простіше тепер викинути, ніж відіпрати). У приміщенні жарко, Мозок бубнить про можливість зняти светрик, Тіло демонстративно накидає шарф на плечі і тхне парфумами так, шо люди намагаються триматись подалі та ввічливо запитують: «ви не проти, якщо я відчиню вікно?». Емоцій нема, таке враження, що вони вийшли в домашніх капцях по хліб і не повернулись.
Може бути так, що в постійному стресі ми перестаємо відчувати себе, наше тіло наче відокремлюється від думок та емоцій, адже саме воно у нас завжди «на передовій», у постійній готовності підхопитися посеред ночі, падати ніц, ховатися та відбиватися. Тіло вибрикує з їжею: жере шкідливе, може зловживати алкоголем. Тіло намагається «заземлитись» зайвою вагою, або худне, щоб «сховатися». У Тіла поламана сенсорна система: кожна будівля без вікон то – приліт, грюкіт дверей у під’їзді то – приліт, запах бензину – приліт у заправку…. Тіло іноді забуває як орієнтуватись у знайомому просторі, пре не туди, про терморегуляцію, особисто я, краще промовчу.
Як же хоч трохи допомогти нашому тілу?
Важливі банальні й такі недосяжні для багатьох: сон, прогулянки, помірні фізичні навантаження, вправи на напруження та розслаблення м’язів, йога, масаж, ванна, душ, басейн. Влаштовуйте лікувальні процедури поломаним сенсорам. Можна дивитися на красиве, блимати очима, можна підморгувати перехожим, жмуритися на сонці, слухати приємні звуки, улюблену музику, бути в тиші, робити масажик вушкам, насолоджуватись улюбленими запахами. Я обожнюю як пахнуть нові книжки, асфальт після дощу, свіжоспечений хліб. Смакувати (саме смакувати) нові смаки та смаки улюблені з дитинства, пити водичку маленьким ковточками, бути біля води, вдягатися в яскраве, комфортне і фактурне, ходити в тому на прогулянку… Ви самі можете продовжити, або написати свій список піклування про тіло, адже саме воно своїми інстинктивними реакціями не раз вже врятувало нас і, судячи з новин, хотілось би, аби ще максимально довго рятувало.
