Ти навчишся відчувати себе живою! Їдь додому, як тільки буде можна їхати і марно клястися, що ти залишаєшся до першого прильоту… Доречі, ти зможеш спати під звук сигналу повітряної тривоги, а як вже прокинешся - то будеш бігти не в калідор, а до вікна, дивитись, куди летить, і уяви собі, що в 2024- му не буде світломаскування, щоправда і світла періодично теж не буде.
Твій арсенал «поганих звуків», нажаль, значно розшириться, але й до такого важливого в 22-гому «це від нас» додасться «це наше ППО». Тож нормально спи (припини переживати, як ти будеш виглядати раптом шо) і, доречі, таки спробуй менше жерти, бо як «раптом шо» ти можеш виглядати дещо великуватою.
Просто багато ходи пішки і можеш сміливо казати «так» сніданкам з подругами, вечерям з рідними, посиденькам з усіма близькими, хто раптом заскоче в «мирне» життя з фронту чи буде «жити на дві країни». Взагалі максимально кажи людям «Так», це «Так» продовжуватиме лишатися неймовірним генератором людяності.
Ой, поки не забула: купи генератор, павербанки, зарядну станцію, термобілизу і, коли будеш в Одесі, то не жлобись замовити собі оте довгеньке картате платтячко…
А ще навчись без вагань, чітко і голосно посилати слідом за російським кораблем усіх, хто намагатиметься тебе знецінити, бо, нажаль, коло абсолютно некомпетентних людей в твоїй професії збільшиться в рази.
Відмовляйся від усього, що не твоє, ти будеш мати безліч нагод познайомитися і співпрацювати з крутими колегами. В твоєму житті з’явиться багато нових людей, які будуть надихати.
Тож донать, будь серед своїх, подорожуй за будь-якої нагоди! І припини класти пляшку рому в «ядерну валізку», бо тупо задовбаєшся перепаковувати.
