Літні дні у вересні цього року були справді незвичайними. Теплий вересень і жовтень — справжній подарунок для рестораторів. Це період, коли місто ще живе літньою енергією, але вже без метушні й спеки. Тераси залишаються відкритими, гості з радістю проводять час на свіжому повітрі, насолоджуючись золотими барвами осені.
Тепла осінь дарує можливість ще трохи продовжити літній сезон, коли робота стає не лише рутинною, але й по-справжньому душевною та натхненною. Бабине літо в жовтні — найкрасивіша пора осені, як на мене. Вдень холодний напій, ввечері — чай та настоянка. У цей період ми запроваджуємо теплі салати, страви з гарбуза, прянощі та гарячі напої, щоб створити затишок для наших гостей.
Проте за цією атмосферою приховані й складнощі, які ресторанний бізнес долає щодня. Ми помітили, що скарг на новий персонал стало менше: гості стали терпимішими до працівників-новачків, більше розуміють і підтримують. Війна змінює не лише буденність, а й цінності наших гостей. Люди вже рідше виносять невдоволення на загальний осуд, а частіше намагаються вирішити питання особисто. Так, бувають поодинокі випадки, коли негатив виплескується в соцмережі, але таких стало менше. Можливо, з’явилося розуміння, що на тлі глобальних викликів війни є речі важливіші за дрібні непорозуміння.
Однак, одна з найболючіших реальностей — це стрімке зростання цін на електроенергію та продукти. Підвищити ціни на страви на 5-10 гривень вже не вистачає для стабілізації ситуації, але різке зростання може відлякати гостей. Щодня шукаємо баланс між підтримкою доступних цін для клієнтів і реальними витратами, відчуваючи, як тонка ця грань. Видихаєш, думаєш, аналізуєш і робиш усе можливе.
Тому, як ніколи, хочеться, щоб місто, гордяни більше підтримували місцевий бізнес. Кожна куплена кава, обід, солодощі чи маленька річ — це не просто товар, а внесок у збереження тієї атмосфери, яка робить наш Чернігів живим і затишним. Адже іноді місяць закінчується з мінімальним прибутком, або й у мінус, і власники вкладають із власної кишені, щоб продовжувати цю справу. Кухар і офіціант отримують заслужене, а власник бізнесу часто залишає на своїх плечах усі ризики та фінансові виклики.
Недавно я мала розмову з колегами, які керують кав’ярнями — ситуація знайома й для них. Після завершення літнього сезону стало трохи легше з персоналом, але загальні виклики залишаються. Та все ж ми продовжуємо, працюємо і прагнемо зберегти ту гостинність, яка тримає наш бізнес і додає тепла нашому місту.
