За минулі два тижні (22 вересня – 5 жовтня 2025 року) тема України знову перебувала на головних сторінках світових видань. Зокрема, обговорювалося питання про посилення російських ударів по енергетичних об’єктах України. Також активно говорили про вербування росіянами жителів країн Азії та Африки для участі у війні в Україні в складі російської армії. Іноземні медійники відвідували прифронтові міста українського Донбасу та вивчали життя їх мешканців в умовах наближення бойових дій. Один з найбільш цікавих матеріалів стосувався важких буднів дітей Херсону в умовах постійних російських атак на місто. Про ці та інші важливі матеріали читайте у нашому традиційному огляді іноземних медіа.
Українська енергетика під ворожими ударами
Про посилення російських повітряних атак на газові мережі та електростанції України пише відоме американське видання «The Washington Post». Втім, за словами журналістів, українці не залишають російські атаки без відповіді, вражаючи роями дронів нафтогазову інфраструктуру в середині росії.
Українські чиновники стверджують, що мають достатньо запасів газу, щоб пережити зиму, особливо, якщо вона буде м’якою, як минулого року, і достатній досвід протидії попереднім повітряним кампаніям росії, щоб забезпечити функціонування систем опалення та електропостачання країни. Але вони стурбовані тим, що російські авіаудари можуть зрештою подолати українську ППО, завдавши такої шкоди, щоб знищити значні частини енергетичної інфраструктури. Зараз ворог використовує сотні безпілотників і десятки ракет у своїх атаках.
Генеральний директор енергетичної компанії ДТЕК Максим Тимченко каже: «Якщо росіянам вдасться запустити 600, 700, 800 безпілотників, тоді ніхто нічого не зможе гарантувати. Ми всі повинні хвилюватися, але хвилюватися розумно. Не панікувати, не говорити, що все буде погано, але й не бути надмірно оптимістичними. Просто виконувати свою роботу, як ми робили це вже три зими».
Водночас представники української влади кажуть про успішні удари дронів по російських нафтопереробних заводах (НПЗ). І хоча офіційні спікери росії заявляють, що українські атаки начебто не мають жодного впливу на нафтогазову промисловість, оцінки незалежних експертів спростовують ці твердження. Зокрема, відомо, що російський монополіст «Транснєфть» попередив виробників, що йому доведеться скоротити видобуток через українські атаки.
Експерт з нафти та газу Центру Карнегі «Росія-Євразія» Сергій Вакуленко сказав у коментарі WP, що зараз поки важко оцінити загальну шкоду російським НПЗ. «Питання в тому, чи зможуть українці підтримувати темпи, масштаби, серйозність, – наголошує він. - Якщо вони зможуть, а росіяни не зможуть посилити свою ППО, баланс може бути не на їхньому боці». Поки ж ціни на бензин у росії зросли більш ніж на 20% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Колишня українська парламентарка Вікторія Войціцька каже, що найвразливішою частиною української енергетичної системи є газова інфраструктура. Складність, за її словами, полягає в тому, що газова система складається з низки різних етапів — виробництва, переробки, зберігання, а потім розподілу — всі вони розкидані по країні та їх важко захистити.
Важкі будні херсонських дітей
Британське видання «The Guardian» вивчає життя дітей у небезпечних умовах Херсона, який піддається постійним російським атакам. Херсонські діти пропустили майже чотири роки навчання, живучи в ізоляції або під землею, щоб сховатися від ворожих дронів.
У прифронтових районах, де школи були пошкоджені внаслідок обстрілів, дітям доводиться навчатися переважно онлайн. Але, виростаючи в ізоляції вдома або в бомбосховищах, діти відстають у своїй освіті та розвитку. Вони дедалі більше розчаровуються. «Мій син запитує мене, чому він не може вийти на вулицю, бо каже, що його можуть вбити вдома чи на вулиці, – різниці немає», – каже 37-річна жителька Херсона Валентина.
Ризик смерті або поранення для всіх цивільних осіб високий. У Херсоні росія проводить систематичну кампанію з використанням дронів для поширення терору серед мешканців, яку назвали «людським сафарі», і яка може бути кваліфікована як воєнний злочин. Нарміна Стрішенець, консультантка з конфліктів британської благодійної організації «Save the Children», каже: «Замість того, щоб зосереджуватися на грі, спілкуванні та інтересах, діти зосереджені на фізичному виживанні. Багато хто зараз відстає на один-два роки з основних предметів. Дитинство перебуває під загрозою, і вони втрачають надію».
Минулого року голова місцевої житлової асоціації Олег Турчинський створив у Херсоні підземний ігровий центр, місцезнаходження якого не розкривається з міркувань безпеки. Відкрите у будні дні, це місце зустрічей для дітей віком від одного року до кінця підліткового віку. Молодші діти співають, малюють і грають у ігри, поки старші дивляться телевізор або спілкуються з друзями. Психологи намагаються полегшити тривожність і проблеми зі сном у дітей, а також такі стани, як аутизм, які, за їхніми словами, можуть стати важчими через війну. Незважаючи на нещодавнє поранення (у серпні ворожий дрон врізався прямо в кухню квартири пана Турчинського), той залишається у Херсоні, оскільки відчуває свій обов’язок перед громадою та дітьми. «Я просто не можу залишити цих людей самих», - каже він.
Українські заправки як ще один символ війни
Американське видання «The New York Times» розмістило цікавий матеріал про українські заправки та їх персонал, назвавши АЗС ще одним символом російсько-української війни та буквальним форпостом цивілізації неподалік лінії фронту. Колись просто банальні заправки стали символами стійкості під час виснажливого конфлікту та завоювали місце в серцях українців. Вони пропонують трохи звичайного життя солдатам, які живуть на пайках і під постійним російським вогнем. 25-річний командир підрозділу безпілотних систем Дмитро зараз зупиняється на жвавій АЗС поблизу дороги до лінії фронту у Павлограді, щоб перекусити курячими нагетсами. Проте улюблена заправка, за його словами, була в місті Костянтинівка. Це місце стало культовим серед солдатів, адже залишалося відкритим навіть тоді, коли поблизу вирували бої.
«Заправні станції є метафорою сучасного українського суспільства», – сказала в телефонному інтерв'ю Катерина Зарембо, політологиня, котра зараз служить медиком в армії. Вона каже, що російські війська поступово просуваються вперед, захоплюючи все більше української території, і заправні станції є важливими орієнтирами. «Поки заправна станція стоїть - це означає, що вона все ще перебуває під контролем України, – сказала жінка. - Це свого роду стовп надії».
В умовах війни великі мережі АЗС запустили кампанії зі збору коштів на армію. Зокрема, мережа «ОККО» заявляє, що жертвує армії одну гривню з кожного літру проданого пального. Компанія стверджує, що наразі зібрала близько 34 мільйонів доларів, допомагаючи, серед іншого, фінансувати зброю проти дронів. Також мережа пропонує безкоштовну каву, чай і хот-доги військовослужбовцям на всіх своїх заправках поблизу фронту.
38-річна Тетяна Сікан, яка понад десять років пропрацювала на заправці у Костянтинівці, згадує, як деякі наші солдати замовляли там каву та хот-доги для цілих підрозділів та везли їх прямо на передову. Заправка була настільки популярною серед солдатів, що Президент Володимир Зеленський кілька разів відвідував її, спілкувався з військовими та підписував український прапор, який потім там вивісили. Коли лінія фронту наблизилася до міста на відстань 10 км, Тетяна була змушена виїхати з Костянтинівки, а сама заправка була знищена ударом російського безпілотника наприкінці травня цього року.
Покарання за постачання найманців для війни проти України
Катарський телеканал «Al Jazeera» повідомляє про цікавий судовий прецедент в Іраку. Зовсім нещодавно кримінальним судом міста Наджаф був засуджений до довічного ув'язнення житель Іраку, котрий вербував своїх співвітчизників і формував групи для відправки на війни на боці росії проти України.
«Засуджений разом з іншими обвинуваченими формували групи та відправляли їх воювати в іноземні країни в обмін на фінансові суми», – йдеться в короткій заяві суду. Опитані «Al Jazeera» іракський судовий чиновник та високопоставлений посадовець служби безпеки, які говорили на умовах анонімності, кажуть, що засудженого чоловіка звати Рісан Фалах Камель. Поки жодних додаткових імен не оголошено, а офіційний текст обвинувального акту не оприлюднений.
На початку вересня цього року Комітет із закордонних справ парламенту Іраку визнав присутність громадян Іраку на полі бою в Україні – ці люди воюють у складі російської армії. Представники Комітету також заявили, що парламент здійснить заходи для подальшого розслідування деталей та спроби зупинити це явище. Деякі місцеві іракські медіа повідомили, що кілька тисяч громадян Іраку воюють на боці росії. Їх приваблюють або гроші, або можливість використовувати росію як стартовий майданчик для переїзду до європейської країни. Також «Al Jazeera» відзначає участь північнокорейських і китайських військових у війні на боці російської федерації.
Африканців заманюють на війну в Україні
Тему вербування росіянами громадян країн так званого «Глобального Півдня» для участі у війні на території України продовжує розвивати британська новинна служба BBC. Цього разу мова про жителів Африки. Нещодавно кенійська поліція викрила мережу, яка займалася вербуванням жителів Кенії для участі в бойових діях на боці росії. Після оперативного рейду в квартирі на околиці столиці Кенії Найробі офіцери виявили понад 20 людей, яких обманом заманили для участі у війні та готували до переправлення на територію рф. Також вилучено матеріали для вербування, проїзні документи та листи з пропозиціями роботи. Одного підозрюваного звинувачують у координації поїздок до росії у вересні та жовтні, його заарештували.
Наразі в цій африканській країні зростає занепокоєння щодо кількості кенійців, яких перевозять за кордон з фальшивими обіцянками роботи. Зокрема, молодого кенійського спортсмена нещодавно взяли в полон на території України, де він повідомив, що його обманом змусили вступити до російської армії. Поліція Кенії заявила, що «таємничий синдикат торгівлі людьми» заманював кенійців пропозиціями роботи в москві, а потім відправляв їх воювати за російську армію в Україні. Жертви розповіли детективам, що підписали контракти з неназваним агентством з працевлаштування за кордоном і зобов'язалися сплатити до 18000 доларів США за візи, проїзд, проживання та інші логістичні послуги. Деякі жертви також зазначили, що вони вже внесли аванс в розмірі 1500 доларів.
Громадяни Сомалі, Сьєрра-Леоне, Того, Куби та Шрі-Ланки серед інших наразі утримуються в українських таборах для військовополонених, - нещодавно повідомив BBC речник України з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко. Однак, говорячи про інших військовополонених, він додав, що «більшість африканських держав мало зацікавлені в поверненні таких громадян і не бажають приймати їх назад».
Як волонтери допомагали постраждалим від ракетного удару під Києвом
Про це у репортажі пише відоме американське видання «Associated Press». Ракета росіян розтрощила групу таунхаусів на одній з околиць столиці України, попутно пошкодивши фасади та вікна навколишніх багатоквартирних будинків. На допомогу постраждалим прийшли їх сусіди, вони знайшли притулок у підвалі, де базується кафе з багатообіцяючою назвою «Ти теж», яке одночасно слугує і бомбосховищем, і прихистком для сусідів.
Власниця кафе 38-річна Світлана Штанько розкладала матраци на підлогу, пропонувала плюшевих ведмедів як ліжка для дітей і роздавала млинці, ковбасу, солодощі мешканцям - у деяких з них були перев’язані порізи від битого скла. «Це було жахливо, дуже голосно, дуже страшно, – сказала жінка. - Слава Богу, люди тут спустилися вниз. Якби вони залишилися у своїх квартирах, вони б не вижили».
Її волонтерська робота стартувала з початку повномасштабного вторгнення росії в лютому 2022 року. «Коли лунає тривога, одні панікують, інші діють, – сказала пані Світлана. - Ті, хто діє, допомагають тим, хто панікує. Разом вони проходять через це». Для подружжя літніх людей - Оксани та Миколи Пастухів - ворожий обстріл став великою трагедією – вони втратили будинок, який купили за тиждень до удару.
«У нас більше немає будинку, — сказала Оксана. - У нас є борги перед банком, і це лякає». Вони з вдячністю говорили про сусідів і незнайомців, які пропонували їжу, допомогу та притулок. Сусідка Альона Кілярова теж з острахом згадує нічну атаку і вдячна всім небайдужим, які прийшли допомогти.
Як живуть прифронтові міста Донеччини
Журналісти британської новинної агенції Reuters відвідали два прифронтові міста підконтрольної Україні частини Донецької області - Краматорськ і Слов’янськ, де поспілкувалися з їх мешканцями. Одразу після приїзду до Краматорська британські медійники спостерігали три атаки російських безпілотників-камікадзе на місто впродовж часу менше ніж в годину. “Такі атаки вже стали звичними для жителів”, – каже Reuters 29-річний власник магазину одягу Максим Лисенко.
Поки російські війська невпинно атакують на захід від Донецька, Краматорськ перебуває у напрузі. Деякі райони міста знаходяться менше ніж за 20 км від російських позицій, і десятки тисяч людей, які все ще живуть там, повинні вирішити, чи хочуть вони залишитися. Для пана Лисенка питання про від'їзд не постає. Він відкрив свій магазин «Забой» на тихій зеленій вулиці Краматорська у червні цього року, до нього часто йдуть солдати та цивільні купувати футболки та спортивний одяг, а також просто попити кави.
25-річна Дарка Гарник, яка приїхала потягом з Києва до Краматорська, каже, що повернулася до місць, де пройшло її дитинство. Дівчина працює над планом з енергетичної безпеки для України, метою якого є залучення інвестицій в енергетичну інфраструктуру нашої країни. «Я почала відчувати, що мушу бути тут, бо не пробачу собі, якщо не побачу це місце, якщо його колись окупують, — каже вона. - Щойно я вийшла з поїзда, як почулися вибухи, буквально з вокзалу. Це нова реальність». Дарка розповідає, стоячи біля забитої дошками «Вільної хати» — громадського центру, де вона волонтерила у 16 років.
61-річний Сергій Курінний, директор сільськогосподарської групи «КрамАгроСвіт», до складу якої входять молокозавод та ферма великої рогатої худоби, як і попередні співрозмовники Reuters категорично відкидає жодні територіальні поступки росії. Він впевнений, що ворог не зупиниться, навіть якщо отримає частини Донецької та Луганської областей, і з часом піде далі – під загрозою Харківщина, Херсон і Запоріжжя, а в перспективі - Миколаїв та Одеса.
Насамкінець журналісти зазначають, що через засилля у повітрі ворожих FPV-дронів під загрозою опинився головний в’їзд до Слов’янська. І тепер водіям задля їх особистої безпеки радять обирати альтернативні маршрути.
