В обідній час 10 березня 2022 року біля церкви у селі Лукашівка на Чернігівщині стався воєнний злочин. Російський військовий з напів обпаленим обличчям, одягнений у форму та шкіряну куртку, впритул розстріляв українського військовополоненого. Потім почав “допит” двох цивільних чоловіків та неповнолітнього. Методи допиту були однакові: побиття, погрози вбивством і автоматна черга над головою, що імітувала розстріл. Слідство встановило: ці злочини скоїв російський військовий – комбат 74-ї бригади майор Даніл Коблік з позивним “Магніт”. У 2024 році в Україні його заочно засудили до довічного позбавлення волі.
Авжеж, “Магніт” – не єдиний обвинувачений у злочинах, що сталися в Лукашівці під час окупації з 9 до 30 березня 2022 року. Справжній масштаб скоєного став відомим після звільнення села.
Скільки кримінальних проваджень відкрили за фактами порушень законів та звичаїв війни у Лукашівці? Які з них уже спрямували до суду? Як місцеві ставляться до заочного правосуддя? Що може бути зі справами, де за 3,5 роки не вдалося встановити виконавців? Розбиралася Наталія Найдюк.
Воєнні злочини в Лукашівці скоїли військові 74 бригади РФ
Село Лукашівка знаходиться майже за 20 км на південь від Чернігова. Воно починається за 10 км в бік від траси М01, яка сполучає Чернігів та Київ. Таке розташування давало хибну впевненість цивільним, що російських військових у селі не буде. Тому після 24 лютого 2022 року люди їхали сюди на дачі, до батьків та родичів. Крім того, селяни з розбитих будинків ішли жити до сусідів.
Надія Денисенко з подругою біля свого розбитого подвір’я навесні 2023 року. Фото Наталії Найдюк
Так, у місцевої мешканки Надії Денисенко під час окупації жило 17 людей – родичі, які приїхали з міста, та односельці, будинки яких були зруйновані. Щонайменше троє з них зазнали знущань від російських військових і проходили у кримінальних провадженнях як потерпілі.
Історик та учасник бою в Лукашівці Сергій Леп’явко розповів, що підрозділи ЗСУ зайшли в село на початку березня. А 9 березня російські військові розпочали наступ на Лукашівку із сусідніх сіл Слобода та Іванівка. Сергій Леп’явко наголошує: сили були нерівні.
Сергій Леп’явко на заходах із вшанування загиблих у Лукашівці. Березень 2022 року. Фото Наталії Найдюк
“На той час у Лукашівці знаходилося менше 120 українських військових. Російські окупанти заїхали трьома колонами з 60-80 машин: декілька танків, броньована і бортова техніка. Відтак, їх було від 600 до 800 людей”, – вважає історик.
У тому бою загинуло близько двадцяти українських військових. Частина – потрапили в полон. Щонайменше одного військовополоненого російські військові стратили в Лукашівці.
Очільник відділу протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Чернігівської обласної прокуратури Кирило Пугачов розповів, що в Лукашівці воєнні злочини об’єднані в 21 кримінальне провадження. Статус потерпілих мають майже 50 людей. Та практично кожного мешканця можна визнати постраждалим. За інформацією старости Володимира Ігнатенка, у 2022 році в Лукашівці жило 334 людини, ще майже 50 приїхали в село до родичів.
“По суті, кожен зруйнований чи пошкоджений будинок – це воєнний злочин. Але ми розуміємо, що під час однієї атаки пошкоджень зазнавали кілька будівель. У таких випадках ці злочини оформлені в одне кримінальне провадження”, – пояснює Кирило Пугачов.
Кирило Пугачов. Фото надане Кирилом Пугачовим
Правоохоронці зафіксували у Лукашівці вбивства, катування, поранення та незаконне утримання цивільних, розстріл військовополонених, пошкодження цивільних об’єктів, захоплення майна.
Слідство встановило, що на території Лукашівки перебували батальйонно-тактичні групи зі складу 74-ї окремої гвардійської Звенигородсько-Берлінської бригади. Також були військові 55-ї окремої мотострілецької бригади (гірської) – її основна частина базувалася в Ягідному. На підкріплення приходили й інші підрозділи, які важко встановити.
Затримання, побиття та знущання над цивільними: двоє воєнних злочинців з РФ заочно отримали по 12 років в’язниці
За інформацією Кирила Пугачова, до суду скеровано п’ять проваджень щодо воєнних злочинів у Лукашівці. Справи розглядає Чернігівський районний суд. По трьом із них уже є вироки. Усі троє обвинувачені – військові 74-ї окремої гвардійської Звенигородсько-Берлінської бригади, їх судили заочно.
Перша справа, яку слухали в суді, стосувалася Нікіти Бєлозьорова з Іркутської області Росії. Він тероризував родину з трьома дітьми. У вироку сказано, що він разом із іншими невстановленими солдатами РФ тричі приходив до помешкання родини. Бєлозьоров бив батька родини по голові та спині, погрожував розстріляти і відрубати пальці на руці: для цього поклав її на лавку і вдарив сокирою поруч. Також лякав, що кине гранату в погріб, де дружина переховувалася з дітьми. Потім – пограбував їхній будинок. Крім готівки, телефону та колекційного ножа, російський військовий, відповідно до даних слідства, забрав… дитячі речі.
Потерпілі та свідки впізнали Бєлозьорова серед фотографій, які надали слідчі. Крім того, його ім’я є в списку військових РФ, що згодом знайшли в Лукашівці. Аркуш зі списком російські окупанти використали, аби залишити господарям будинку записку: “Извините, что пришлось воспользоваться вашим домом! Не обижайте кота!”
Напис, що лишився після окупації. Лукашівка, березень 2023 року. Фото Наталії Найдюк
Суд визнав Бєлозьорова винним у порушенні законів та звичаїв війни, вчинене групою осіб: побиття, погрози та катуванні цивільних, а також пограбування. Його засудили до 12 років тримання під вартою. Вирок набув чинності 1 вересня 2023 року, за місяць після оголошення. Це означає, що адвокат Бєлозьорова апеляції не подавав.
А ось у двох інших справах апеляції були. Так, суд першої інстанції виніс вирок Олександру Дударєву з Алтайського краю Росії 28 серпня 2023 року. Його звинувачують у тому, що 14 березня 2022-го він разом з іншим військовим РФ прийшов до місцевого чоловіка. Окупанти хотіли отримати від нього інформацію про розташування позицій ЗСУ. Під час допиту чоловіка били ногами, стріляли під ноги, погрожували вбити. Потерпілий отримав переломи. Потім напарник Дударєва вистрілив селянину в праву ногу. Так вийшло, що цим самим пострілом він поранив і собе.
Потерпілий упізнав Дударєва на фотознімку, який надали правоохоронці. Чернігівський районний суд визнав його винним у порушенні законів та звичаїв війни – незаконне затримання, погроза вбивства та побиття цивільного. Російського військового засудили до 12 років позбавлення волі. У грудні 2023 року Чернігівський апеляційний суд залишив цей вирок без змін.
На жаль, потерпілий у цій справі селянин помер у 2025 році через погіршення стану здоров’я. Про це розповів староста Лукашівки Володимир Ігнатенко.
Комбат ЗС РФ отримав довічне ув’язнення, але, схоже, він уже загинув на війні
Третій вирок по Лукашівці винесли командиру батальйону тієї ж 74-ї бригади, майору Данілу Кобліку з Кемеровської області Росії. Він мав позивний “Магніт”. Його звинувачували в розстрілі українського військовополоненого та катуванні цивільних.
У матеріалах справи сказано, що 10 березня 2022 року в одній із садиб російські військові знайшли українського солдата, який не встиг вийти з села після бою, і взяли його в полон. Пізніше того ж дня Даніл Коблік розстріляв його у живіт та груди практично впритул. Це сталося біля церкви.
Зруйнована церква в Лукашівці. Біля неї тіло українського військовополоненого просто неба лежало впродовж трьох тижнів. Фото Наталії Найдюк
Також російські окупанти позбавили волі цивільного та його неповнолітнього сина. Люди приїхали з Чернігова до родичів, аби перечекати бойові дії. Причиною затримання стало повідомлення в телефоні хлопця: “У нас сепари”. Батько пішов із ним. Ще одного цивільного того дня затримали через те, що вдома побачили бушлат Нацгвардії, він належав його пасинку.
У всіх цивільних російські військові хотіли дізнатися про розташування позицій ЗСУ. Допити власноруч проводив комбат “Магніт”. Він бив потерпілих прикладом зброї, погрожував розстрілом. Зрештою, імітував його, стріляючи над головами цивільних або їм під ноги.
Кобліка прокуратура звинувачувала в порушенні законів та звичаїв війни: жорстокому поводженні з цивільним населенням та убивством військовополоненого.
Усі свідки та потерпілі практично однаково описували вигляд Кобліка – шкіряна куртка поверх військової форми, деякі зауважили про напів обпалене обличчя. Люди впізнали Кобліка по фотографії, яку надали правоохоронці.
Крім того, слідство встановило анкетні відомості Даніла Кобліка: місце народження, паспортні дані. Під час бойових дій у Лукашівці та її околицях цей майор для радіозв’язку використовував позивний “Магніт”. На момент проведення слідства Коблік перебував у Росії, в місті Юрга Кемеровської області.
Чернігівський районний суд засудив Даніла Кобліка до довічного позбавлення волі. Його адвокатка не погодилася з таким рішенням, тому подала апеляцію. В ухвалі сказано, що на суді вона не заперечувала доведеність вини російського комбата та кваліфікацію його дій. Захисниця не погоджувалася саме з призначенням Данілу Кобліку найсуворішого покарання за кожним із інкримінованих кримінальних правопорушень. На думку адвокатки, суспільний резонанс справи та фізична відсутність обвинуваченого не можуть бути підставою для призначення йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Проте Чернігівський апеляційний суд залишив рішення місцевого суду без змін.
Одна з місцевих жінок демонструє телефон, де в повідомленні вказано про загибель “Магніта” Даніла Кобліка. Фото Наталії Найдюк
Родичі потерпілих розповіли, що згодом отримали інформацію від правоохоронців про ймовірну загибель “Магніта” на війні в Україні ще в 2023 році.
Ідентифікувати російських військових допомагає громадський сектор
Решта 16 з 21-го провадження перебувають на стадії розслідування. Кирило Пугачов розповів про основну складність при розслідуванні цих злочинів:
“Самі факти нам відомі. Не думаю, що там ще щось відбувалося, про що ми не знаємо. Хіба, можливо, сексуальне насильство, про яке ще не заявили. Ми розуміємо, які підрозділи були на території Лукашівки, хто був командиром. Але хто вчиняв той чи інший злочин - поки що не по всім епізодам встановлено”.
Ідентифікувати російських військових, які безпосередньо вчиняли воєнні злочини, правоохоронцям допомагає громадський сектор. Прокурор зауважує: за роки повномасштабної війни вдалося налагодити плідну співпрацю з організаціями, які документують події війни та встановлюють особи російських військових. ГО “Освітній дім з прав людини – Чернігів” – одна з таких організацій. Її фахівці фіксували події, які сталися, зокрема, і в Лукашівці під час окупації.
Сергій Буров. Фото надане Сергієм Буровим
“Ми створили методологію документування, аби його результати були прийнятними для використання правоохоронцями України та Міжнародного кримінального суду. Вже тоді було зрозуміло: через масштаб воєнних злочинів у них не вистачить рук, аби зібрати всі докази”, – каже директор Освітнього дому Сергій Буров.
Вікторія Гламазда, яка є документаторкою воєнних злочинів, розповіла, що впродовж трьох років моніторингових місій у Лукашівці було дві: у серпні 2022 та в червні 2025 року.
Вікторія Гламазда. Фото надане Вікторією Гламаздою
“Ми опитали десятьох людей, зафіксували в селі 12 видів воєнних злочинів. Мене особисто найбільше вразила смерть родини: двоє дітей та дідусь із бабусею. Вони загинули через хаотичний обстріл. Це теж воєнний злочин, зброя має бути прицільною, якщо вже йде війна… Але ж так не відбувається”, – ділиться думками Вікторія.
Зібрані матеріали та складені звіти організації розміщені в закритій базі ініціатив “Коаліція 5-та ранку”, “Трибунал для Путіна”, “Архів війни” тощо. Цими архівами юристи та аналітики зможуть скористатися не тільки зараз, а і в майбутньому. Так само інформацію передають міжнародним юридичним групам, які займаються механізмами універсальної юрисдикції, – це механізм, за яким російських військових можуть судити в різних країнах світу за злочини, скоєні в Україні.
OSINT-аналітик Освітнього дому на псевдо Custos Clavis розповів, що за запитом правоохоронців працював, зокрема, над розширенням даних про нині засудженого до довічного ув’язнення майора Даніла Кобліка.
“Ми зібрали потрібну інформацію. Під час нашого OSINT-розслідування змогли також ідентифікувати понад 10 російських військових, які можуть бути причетні до воєнних злочинів у Лукашівці. Наприклад, це Голєв Алєксей та Волокітін Сєргєй. Інформацію щодо них ми передали правоохоронцям. Але загальна кількість воєнних злочинців значно більша. Ми робили окреме розслідування про військових 74-ї бригади, які окупували Лукашівку”, – ділиться інформацією OSINT-аналітик.
Він переконує, що поіменно ідентифікувати військових, які були в тому чи іншому населеному пункті під час окупації, – цілком реально. Авжеж, потрібно багато часу та фінансових ресурсів. Це можна було б зробити, якби на рівні держави створили глобальну всеукраїнську програму щодо цього. Однак питання ще й у тому – чи вистачить доказів, аби довести вину конкретних військових у скоєнні тих чи інших злочинів і притягнути їх до відповідальності.
Суди щодо катувань цивільних у Лукашівці тривають
Зараз у Чернігівському районному суді слухають ще дві справи по Лукашівці. Обвинувачені ті самі. В одному випадку – це Нікіта Бєлозьоров, в іншому – Даніл Коблік та ще один російський військовий Олександр Коркін. Попри те, що Коблік, ймовірно, загинув (інформація про це була в російському телеграм-каналі “Герои среди нас”), суд усе одно відбудеться. Кирило Пугачов каже: допис у соцмережах не є достатнім доказом загибелі. Іншого підтвердження його смерті наразі немає.
Під час судового засідання над Бєлозьоровим. Вересень 2025 року. Фото Наталії Найдюк
У справі Бєлозьорова 11 вересня відбулося підготовче засідання. Розглядати справу по суті почнуть у листопаді. Російського військового судитимуть за незаконне затримання та катування цивільного.
“Бєлозьорова обвинувачують у жорстокому поводженні з потерпілим. Він катував цивільну людину. Це моя не єдина справа в захисті російських військових, яких обвинувачують у скоєнні воєнних злочинів. По Лукашівці працюю вперше. Я виконую свої професійні обов’язки. Захищати людину, коли ти її не бачиш, важче. Я не знаю думки, позиції обвинуваченого, чи розкаюється він, чи визнає вину. Своїм завданням вважаю забезпечити дотримання вимог законодавства як під час досудового розслідування, так і під час розгляду справи в суді”, – каже Валентин Лєсков, адвокат Бєлозьорова, якого призначили з безоплатної правової допомоги.
Чи понесуть відповідальність командири за злочини своїх підлеглих
Наразі триває слідство та встановлення інших причетних до воєнних злочинів у Лукашівці. Поки важко сказати, чи вдасться ідентифікувати всіх виконавців.
У такому випадку виходом, імовірно, може стати застосування інституту командної відповідальності. Це коли командир відповідає за дії своїх підлеглих, за свою неналежну реакцію і неналежний контроль за їх вчинками та діями. При цьому він сам не віддає наказу вчиняти злочини. Проте в Україні за таке ще не засудили жодного командира. До 2025 року наявність такого інституту та можливість його застосування, з урахуванням положень нормативних документів міжнародного гуманітарного права, було спірним питанням. Як каже Кирило Пугачов, стаття 438 КК України прямо не передбачає відповідальності командирів за дії підлеглих. За нею покарати можна лише виконавця воєнного злочину або командира, який безпосередньо віддає наказ його вчинити – вбити, обстріляти, пограбувати тощо.
У січні 2025 року для України почав в повному обсязі діяти Римський статут Міжнародного кримінального суду. Цей документ включає командну відповідальність і дозволяє українським правоохоронцям застосувати її щодо командирів.
“Поки ми не маємо такої практики. Залишаються питання. Зокрема, якого рівня командирам висувати обвинувачення за воєнні злочини, вчинені в зоні їхньої відповідальності? Як бути, коли на території стоять кілька підрозділів, а отже – там є кілька командирів? На рівні Офісу Генпрокурора ми залучаємо міжнародних експертів, які працювали в Югославії, Руанді та інший місцях, де командирів притягали до відповідальності за бездіяльність. Ці експерти допомагають нам побудувати ключові справи, на досвіді яких ми будемо будувати інші провадження щодо цього. Це кропітка, складна робота, але вона триває. Ми вже на середніх етапах процесу”, – пояснив Кирило Пугачов.
Тому наразі правоохоронці максимально намагаються встановити саме виконавців воєнних злочинів. Кирило Пугачов переконує, що це складний, але можливий процес.
“Коли ж фактично запрацює інститут командної відповідальності, ми зможемо інкримінувати командирам воєнні злочини підлеглих. Наприклад, ми знаємо, що комбатом у Лукашівці був Даніл Коблік “Магніт”. У цей час у населеному пункті були скоєні воєнні злочини. Не всі вчинив він особисто. Але як командир він має за них відповідати також”, – резюмував прокурор.
* * *
Поки триває слідство та суди над російськими військовими, селяни у Лукашівці намагаються жити далі. Про масштаб руйнування села можна зрозуміти з таких даних. Всього тут 280 будинків. За час окупації зруйновано 30, пошкоджень зазнали ще 200 хат. Чимало осель уже відбудували, деяким людям встановили модульні будинки на подвір’ях, полагодили розбиті дахи, паркани. Біля зруйнованої церкви звели нову.
Біля зруйнованого храму – пам’ятки архітектури – місцевий фермер Григорій Ткаченко збудував нову церкву. Фото Наталії Найдюк
Проте є втрати, які не відновити, – це 9 загиблих та здоров’я багатьох мешканців. На його погіршення скаржиться чимало селян. Є люди, які вижили в окупації, але померли згодом від загострення хвороб. Навряд чи ці смерті та хвороби колись пов’яжуть із війною.
Надія Денисенко з сестрою Інною. Фото Наталія Найдюк
"Я без таблеток уже не можу жити. Багато людей хворіє: високий тиск, ноги болять після холодних ночей у погребах, з’явилися інші болячки. Таке, як ми пережили, не минає безслідно. Звісно, нам хочеться справедливості: щоб ті воєнні злочинці сіли до в’язниць. Але чи буде воно колись так... Зараз одне бажання – аби швидше настав мир і вбивства людей припинилися”, – розмірковує Надія Денисенко.
Цей журналістський матеріал створено в рамках проєкту «Важлива інформація для місцевих громад в Україні», реалізованого Fondation Hirondelle та IRMI за підтримки Swiss Solidarity. Висловлені думки належать винятково автору.
