У процесах відбудови України маємо враховувати інтереси всіх. У цьому переконана Тетяна Шестаковська, докторка наук з державного управління, президентка закладу вищої освіти «Університет трансформації майбутнього», радниця голови Чернігівської ОДА з гендерних питань.
В інтервʼю Pechera.info вона розповіла про свої повноваження і діяльність в області, значення резолюції ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» у відбудові України, її довгострокові перспективи та чому важливо говорити про гендерну рівність у громадах.
Гендерна політика — це про рівні права і можливості жінок та чоловіків
Які повноваження у радниці голови ОДА з гендерних питань? І що зроблено за період вашої діяльності на посаді?
Посада позаштатна, тобто, я працюю на волонтерських засадах, не отримуючи зарплату. Моя професійна діяльність орієнтована на розвиток освіти, підтримку молоді в області, маю власний заклад вищої освіти — університет трансформації майбутнього.
З цих питань я тривалий час співпрацюю з департаментом сімʼї, молоді та спорту, і з часом вирішили, що я можу посилити напрям гендерної політики.
Будучи радницею голови ОДА, свої зусилля спрямовую на інформаційні кампанії та відвідування територіальних громад, щоб розуміти, як на місцях втілюється гендерна політика, чи враховуються ці питання при плануванні стратегії розвитку кожної з громад Чернігівщини.
Вже побувала в 18-ти територіальних громадах, поспілкувалася з представниками, які відповідають за гендерні питання та провела оцінювання. На міжвідомчій раді в ОДА періодично звітую, яка ситуація на сьогодні з реалізації гендерної політики в області.
Чи є розуміння в громадах тонкощів гендерної політики і навіщо вона потрібна?
На жаль, не завжди. Насамперед довелося мати справу з тим, що не завжди є розуміння, хто в громадах має займатися цими питаннями. Зазвичай це додаткове навантаження працівників, які координують соціальні питання.
Крім цього, дуже часто гендерні питання й проблеми асоціюються тільки з жінками. Я ж намагаюся скрізь акцентувати увагу, що гендерна політика – це не лише про жінок, це про рівність прав та можливостей жінок і чоловіків.
З моєї точки зору, вже існує стереотип, що якщо гендерна рівність, то це про жіночі рухи, хаби, які підтримують жінок у різних сферах і так далі. Але зараз у нас йде дисбаланс рівності, прав і можливостей і для чоловіків. Першочергово це повʼязано з війною.
Як в економіці має бути певний рівень безробіття, щоб ринок функціонував повноцінно, так і тут певні диспропорції будуть присутні, але останніми роками спостерігається динаміка в інший бік.
Тобто, коли підтримки потребують чоловіки. Водночас для жінок важливо розвивати лідерські якості, щоб вони не боялися рухатися вперед та брати відповідальність. Зараз жінки мають доступ до освіти, різних професій, але часто їм складно пробитись на керівні посади. І великий розрив в оплаті праці ми спостерігаємо теж.
Між тим, у ЗСУ на рівні з чоловіками служать багато жінок на різних посадах.
На основі яких індикаторів оцінюється рівень гендерної рівності?
Є низка індикаторів, що дозволяють це зробити. Насамперед, соціально-демографічні – це частка жінок і чоловіків у суспільстві, співвідношення статей за віковими групами, рівень освіти, очікувана тривалість життя тощо.
Економічні індикатори – рівень економічної активності, частка чоловіків і жінок у групі працездатного населення, доступ до ресурсів, у тому числі кредитування. Ми активно працюємо над тим, щоб підвищити лідерські якості жінок — через навчання, через участь у громадській діяльності. Адже одним із індикаторів є кількість жінок на керівних посадах не лише в системі управління, а й у сфері бізнесу. Якщо зараз подивитися на динаміку, навіть враховуючи військовий стан, то кількість жінок-підприємиць зростає щомісяця. Жінки активно отримують гранти на власну справу. Це різна діяльність на кшталт відкриття кав'ярні чи швейної майстерні.
Політичні індикатори проявляються через участь у прийнятті рішень – присутність жінок у виборних органах влади та державних структурах. На виборах до парламенту в Україні існують квоти. Хоча в законодавстві говориться про присутність кандидатів обох статей, але квоти розуміють всі, як включення до партійних списків саме жінок. І що відбувалося на минулих виборах? Просто формуючи списки, партійні боси формально додавали всіх, кого можна, але часто наближених до себе жінок. Це якраз і була проблема лідерства.
Водночас варто згадати про соціальні індикатори, насамперед розподіл домашньої і доглядової праці. Йдеться про час, витрачений жінками і чоловіками на домашню роботу. Ось тут жінки завжди попереду.
На рівні областей індекс гендерної рівності не вимірюється. Водночас у 2024 році Україна за індексом гендерної рівності посідала 20 місце із 27 серед європейських країн. Найбільший розрив від європейських сусідів спостерігався саме у розділі «Вплив» через недостатнє представництво жінок на керівних посадах.
Нам потрібно працювати в громадах
Працюючи радницею з гендерних питань вже рік, які висновки маєте і що нам потрібно кардинально змінювати?
Якщо в Чернігові ситуація краща і з поінформованістю, і з питаннями рівності, то в громадах часто відсутнє навіть розуміння, що таке гендерна рівність. Спрацьовують стереотипи. І як тільки звучить слово «гендер», всі відразу – «О, знову ці жінки». На жаль, таку реакцію я зустрічала під час своїх візитів у громади. Тому нам потрібно працювати із свідомістю людей, які забезпечують систему управління в громаді.
Ми звикли до культурно-масових заходів у мирний час як певних активностей із жителями, зараз додається робота з ВПО, постраждалими під час війни, і під час зустрічей, прийомів, теж варто побіжно враховувати питання рівних прав і можливостей для всіх. Питання гендерної рівності особливо важливі в процесах відбудови України. У цьому контексті слід говорити не про статистичну кількість жінок і чоловіків, а говорити про їхні потреби. Вже зараз зрозуміло: нам потрібна інклюзивна відбудова, що враховує потреби всіх груп населення.
Наприклад, чоловіки повертаються з фронту, чи можуть громади забезпечити підтримку їм та їхнім родинам, насамперед психологічну допомогу? І це власне не про гендер, а про наше сьогоднішнє життя, хоча і про гендер теж.
На жаль, у громадах ми бачимо картину недостатнього фінансування і відсутності мотивації до розгляду цього питання під час відновлення країни. Тому своє завдання вбачаю – продовжувати інформаційні кампанії у територіальних громадах. Враховуючи, що є членкинею коаліції «Чернігівщина 1325», ми зараз досить плідно працюємо над обласним планом дій щодо втілення резолюції ООН «Жінки, мир, безпека».
Наскільки обласний план дій враховує специфіку нашої області? Адже кожен із регіонів України є особливим зараз - окремі більше наближень до лінії фронту, інші - ніби в глибокому тилу, хоча безпечних місць взагалі немає, хтось був в окупації. Чи враховує цей документ специфіку Чернігівщини?
Обов'язково. Над планом кожного регіону працюють місцеві жителі, тому, звичайно, враховує. Є загальні стратегічні напрямки і конкретні заходи. Існує загальний концепт на рівні держави, а на рівні областей додається своя специфіка. Я вже згадувала за психологічну підтримку ветеранів і ветеранок, а ще є питання супроводу, безпосередньої адаптації на робочому місці. Я маю свої практичні кейси, як це зараз відбувається. Крім цього, важливо враховувати безпекові виклики і реагування на них. Потрібно максимально пропрацьовувати це питання, щоб забезпечити повноцінний навчальний процес дітям.
У вересні разом із представниками влади і громадськості беру участь у тренінгу, що збирає представників і представниць коаліцій 1325.
Це тренінг з адвокації щодо реалізації резолюції 1325. Ми очікуємо цікавого матеріалу і підходів, щоб максимально його адаптувати до обласної специфіки. Якраз одним із завдань цього тренінгу є підготувати й обговорити план дій своєї області.
Ми будемо якраз робити акцент на регіон, його особливості і потреби, враховуючи, що значна кількість територіальних громад є прикордонними та перебувають у небезпечних умовах.
Безпекою, миром, обʼєднанням жінок задля розвитку потрібно займатися завжди
А як ви оцінюєте діяльність коаліції «Чернігівщина 1325» на фоні інших областей?
Враження позитивні. Я не скажу, що ми лідери з реалізації обласного плану дій, але маємо стійкі середні позиції.
Коли ми зустрічалися для аналізу стратегічних заходів коаліцій у Києві, мені дуже імпонували результати, яких досягла Київщина. Не місто Київ, а саме Київська область з реалізації плану дій. Це колосальні результати, дуже багато проведено заходів і залучено коштів. Але ж ми розуміємо особливість області – це столичний регіон.
Коаліція «Чернігівщина 1325» наразі налічує 35 учасників. Вважаю, що важливо мотивувати людей і залучити громади до співпраці. Щоб в не лише в Чернігові функціонували жіночі громадські організації, а й невеликих містах та селах. На Чернігівщині 57 громад, якби вийшло залучити навіть 30-40 відсотків, то це було б чудово.
Нам, звісно, є над чим працювати. Враховуючи, що ми зустрічаємося з іншими областями, які реалізують цей план дій, то вивчаємо інструменти, що можемо адаптувати в себе. Тому не оцінюю максимально, але враховуючи наші безпекові умови і населення, якого залишилося не так багато – на жаль, чимало амбітних людей, із високим інтелектуальним потенціалом виїхали – маємо хороші стійкі результати.
Наступного року будемо намагатися більше заходів провести. Зараз, до речі, триває інформаційна кампанія щодо підвищення обізнаності з резолюцією ООН 1325.
Пані Тетяно, як вважаєте, чи є потенціал щодо розроблення планів дій щодо резолюції 1325 на рівні місцевих громад?
Так. У нас є кейси за підсумками проєктів від ООН Жінки та Українського Жіночого Фонду. Були пілотні проєкти щодо впровадження планів дій у територіальних громадах. Це була Іванівська територіальна громада. Йшлося також про гендерні паспорти громад. Тому цей досвід можна масштабувати і поширювати серед інших.
Для цього потрібно знайти активісток у кожній із громад, які будуть зацікавлені діяти, реалізовувати ці заходи. Звичайно, вони не будуть в такому масштабному форматі, як ми бачимо на рівні області. Але якщо кожна територіальна громада візьме з обласного плану дій по декілька заходів, то в підсумку ми отримаємо значно більший результат.
Цього року виповнюється 25 років відтоді, як резолюція 1325 працює на міжнародному рівні. Які її перспективи реалізації в Україні у повоєнний час? Чи ми до кінця розуміємо її значення сьогодні?
Україна долучилася до реалізації резолюції 1325 у 2016 році, коли вже тривала війна на Донбасі. Вона формує чітке переконання, що потрібно думати про безпеку, мир і рівність як основу участі жінок у процесах миротворення. Україна взяла на себе зобов’язання реалізовувати 1325 на державному рівні. За допомогою конкретних планів дій ці зобов'язання перетворюються на реальні зміни.
І з кожним роком відкриваємо для себе щось нове. Жінки мають бути включеними в процеси забезпечення миру, безпеки, об'єднуватися задля відбудови і розвитку України. Адже резолюція 1325 закликає до рівноправної участі жінок і чоловіків в ухваленні рішень, що стосуються системи безпеки.
Я сподіваюся, що завдяки інформаційній кампанії більше жителів Чернігівщини знатимуть про резолюцію 1325 і розумітимуть значення цього міжнародного документу. Адже спочатку маємо сприйняття - навіщо це нам? Бо маємо свої закони, але ми інтегруємося до ЄС і це є частиною співпраці з іншими країнами також. Як бачимо, це довгострокова перспектива, бо безпекою і миром, обʼєднанням жінок задля розвитку потрібно займатися постійно. Цього року Національний план дій буде оновлено, як і регіональні. А це означає, що попереду в нас багато роботи.
Матеріал підготовлений у межах інформаційної кампанії, що проводиться Українським Жіночим Фондом за підтримки урядів Великої Британії, Нідерландів та Канади, і за сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики.
