Кінець ХІХ ст. ознаменувався в історії появою нових транспортних засобів. Упродовж багатьох століть люди використовували коней для пересування та доставлення різноманітних вантажів, але в цей час їх масово замінюють нові механічні винаходи сучасності: потяги, автівки та трамваї.
Коли мав з’явитися перший трамвай у нашому місті? Скільки трамвайних ліній мало бути? Чому все ж таки трамваї так і не виїхали на свої маршрути? Про це розповідає наш оглядач – історик і краєзнавець Данило Рига.
Трамвай – як засіб вирішення питання перевезень у містах
Трамвайний транспорт був досить популярним в Європі наприкінці XIX – поч. XX століття. У 1881 році перший трамвай, побудований компанією Siemens & Halske, пройшов залізницею між Берліном та Ліхтерфельдом, тим самим відкривши епоху трамвайного руху. У тому ж році компанія Siemens збудувала трамвайну лінію такого ж типу в Парижі.
Однак, вважається, що перший у світі омнібус з'явився у Нанті (Франція) у 1826 році. Проте правильніше буде сказати, що у цьому французькому місті вперше почали використовувати слово «омнібус». За свідченнями Блеза Паскаля, багатомісні пасажирські екіпажі поїхали Парижем ще за Людовіка XIV, у 1662 році.
Перший електричний трамвай у Російській імперії зʼявився у Києві
Історія київського електротранспорту почалась у 1890 році, коли було створено Акціонерне товариство «Київська міська залізниця», метою якого було будівництво та експлуатація міської залізниці. З 1891 року розпочалась експлуатація першого маршруту міської залізниці по Хрещатику на кінній тязі. Однак далі кінна тяга виявилась неспроможною долати стрімкі підйоми. Тоді у лютому 1892 року на вулицях міста з’явились паровики, але й вони не вирішували проблеми. Тому у червні 1892 року на найстрімкішому Олександрівському узвозі (нині вул. Володимирська) вперше у Східній Європі з’явився електричний трамвай. Лінія першого трамвая Києва була протяжністю 1,5 км.
У 1894 р. трамвайні маршрути з’явились у Львові, через три роки у м. Житомир та м. Єлисаветград (сьогодні це м. Кропивницький). У цей же час у Чернігові був розвинутий тільки гужовий транспорт, іншого транспорту у місті тоді ще не існувало.
Людська жадібність залишила Чернігів без трамвая
Трамвайний рух, зрозуміло, потребував електричного струму. Варто згадати, що міська електростанція була збудована у 1894 р. і розташовувалася вона в районі церкви Михайла та Федора на сучасній вул. Г. Полуботка. Щоправда її потужність була не достатньо великою – фактично вона забезпечувала електроенергією не більше ніж 70 об’єктів у місті. В цей же час депутати Чернігівської думи шукали приватного інвестора, який знайшовся, - це був місцевий підприємець Конфельд. Він погодився на пропозицію міської Думи викупити електростанцію і навіть зобов’язався після її реконструкції зробити в місті першу трамвайну лінію. Але Матвій Зюков, власник електростанції, бажав отримати доволі велику суму за своє підприємство, і така угода, на жаль, не була втілена тоді в життя.
Залізничники з Берліну мали побудувати в Чернігові три трамвайні лінії
Зважаючи на збільшення кількості населення у місті, яке до речі на той час становило приблизно 33 тисячі осіб, Чернігів потребував додатково вирішення питання транспортної розв'язки та перевезень.
Тому у квітні 1898 року міська Дума прийняла рішення передати в концесію Берлінському залізничному товариству міську електростанцію строком на 45 років. Берлінське залізничне товариство пообіцяло прокласти у місті кілька трамвайних ліній.
Перша лінія повинна була пройти по вул. Шосейній (сучасний проспект Миру) і з'єднати залізничний вокзал, який на той час був розташований на лівому березі р. Десни з сучасною міською лікарнею; друга трамвайна лінія мала б пройти від міської Думи через Театральну площу (сучасна Красна площа) по вул. Богоявленській (сучасний відрізок вул. Шевченка від вул. Кирпоноса до Красного мосту на р. Стрижень); а третя лінія мала з'єднати аптеку Маркельса (сучасне перехрестя вул. Шевченка і вул. Мстиславської) з кінцевою зупинкою, якою була пристань на р. Десна. Цікаво, що планувалось трамвайні вагони розділяти на два класи, і залежно від класу вагону впроваджувалась відповідна плата за проїзд. Але, як бачимо, ці довгострокові плани не були втілені в життя.
Берлінське залізничне товариство повинно було користуватись електростанціями впродовж 45 років, тобто до 1943 року. Зрозуміло, що це була довгострокова перспектива. Втім хід історії вніс кардинальні корективи. Трохи згодом, розпочнеться Перша світова війна, революційні події, а там вже було не до мирного облаштування міста.
Нова спроба «реанімувати» трамвайний рух у місті
Рівно 100 років тому, на шпальтах місцевої газети «Червоний стяг» вийшла стаття про те, що влада міста розглядає проєктостворення у місті трамвайної лінії. В цій статті описувались кошторис будівництва, вартість проїзду та утримання трамваїв. Губернський відділ місцевого господарства склав кошторис на будівництво трамвайної лінії в Чернігові. Проєкт відправили на узгодження в Харків.
Після попередніх розрахунків визначили, що у Чернігові буде 2 трамвайні лінії. Будівництво трамвайної лінії планували здійснити у дві черги – першу лінію планували побудувати за маршрутом Новоказарменна ділянка (завод «Жовтневий молот») – Вокзал. Друга лінія за маршрутом «Червона площа – Бобровиця» (вул. Шевченка – музей Тарновського).
Загальна протяжність ліній, якими мали рухатись 3 трамваї, становила — 8,5 км. Двигуни до мотовагонів мали зробити в цехах заводу «Жовтневого молота».
Підрахували тоді і вартість майбутніх трамвайних квитків. За проїзд від району «Кавказ» через Червону площу та вул. Старокиївську до заводу «Жовтневий молот» довелось б заплатити 5 копійок, а за проїзд від Вокзалу до «Кавказу» - 20 копійок. За багаж передбачалось брати додатково ще 4 копійки за пуд (16,4 кг).
До кінця 1924 р. було вже підраховано навіть кількість шпал та рейок і складено відповідний кошторис. Вартість всього будівництва тоді оцінили у суму 130 тис. руб. Річні витрати на утримання були також обраховані на рівні 52 тис. руб., а дохід – планували на рівні 62 тис. руб. У складений кошторис також були внесені витрати на прокладку рейок через р. Десну.
У березні наступного року місцева газета «Червоний стяг» повідомляла, що питання будівництва трамвайних ліній та запуск трамвайного руху у місті «відкладено на невизначений час».
Таким чином, проєкт організації трамвайного руху на вулицях Чернігова все ж таки не був втілений у життя. Як можна побачити з історії цього питання, на це були різні обєктивні та субєктивні чинники.
Довідково
Цікаво, що винахід принципу руху трамвая на електричній тязі належить українцю, уродженцю Херсонської губернії, Федору Пироцькому. Спочатку трамвай був на кінній тязі (конка), а з кінця XIX ст. вже на електричній.
