Shmiska – музичний проєкт чернігівської виконавиці Ренати Товстенко, яка сьогодні живе між Україною та Францією. У перервах між заняттями із соціології в паризькій Сорбонні вона встигає писати музику, збирати мільйони стримів і навіть отримувати нагороди на Young Blood від Jäger Music Awards, пише «Віледж».
Псевдонім Shmiska з’явився випадково – за легендою, чашка впала на клавіатуру, залишивши випадковий набір літер. Трохи гри з буквами – і жартівливий Instagram-нік перетворився на сценічне ім’я, яке вже добре знайоме українському інді-попу.
Рената Товстенко почала музичну карʼєру з треку «Сліди» у співпраці з «Хейтспіч», а справжній прорив стався після виходу другого синґлу «Запальничка», що «запалив» TikTok і набрав понад 10 мільйонів стримів. У 2024 році вірусним став інший трек – DVD.
25 квітня світ побачив її перший EP «Мереживо» - чотири пісні про «соціум і виживання в ньому». За словами артистки, реліз має на меті обєднати всі її попередні роботи в єдиний концепт
Перший EP співачки під назвою «Мереживо» вийшов 25 квітня. Це чотири композиції про «соціум і виживання в ньому», які, за словами співачки, мають довести, що між її «тікток-синґлами є звʼязок і концепт»:
- «Люди» – це усвідомлення того, що саме індивіди є структурними частинками всього, що відбувається навколо.
- «Балкон» – процес диференціації особистостей, коли вже помічаєш етапі відмінності між поглядами та цінностями.
- «Мереживо» – ліричний герой розуміє, що він – одиниця антропологічної сітки.
- «Мило» – «відмивання» від суспільної думки й формуванням самостійної особистості.
Над мініальбомом працював композитор і музикант Антон Шитель (Sheetel). Презентація відбулася в київському барі «Хвильовий», де на лайві зібралося близько 70 людей, зокрема, Стас Корольов та Маша Кондратенко, яка з’являється у кліпі на трек «Люди». Вечір включав живе виконання, жарти, настільний теніс і навіть французькі пісні.
Попри географічну розділеність, Shmiska активно виступає і у Франції: у 2023 році вона зібрала 40 000 євро допомоги Україні під час виступу у Версальському палаці, а також перемогла у конкурсі Première Seine, що дало їй змогу виступити на фестивалі Rock en Seine на одній сцені з Біллі Айліш, Ланою Дель Рей, інді-фольк гуртом Foals і супергуртом Boygenius (Фібі Бріджерс, Люсі Дакус, Джулієн Бейкер).
Рената народилася і виросла в Чернігові, який називає своєю «Римською імперією». Там вона провела дитинство серед покинутих казарм і річкових пейзажів, які досі надихають її на тексти.
«Я виросла в районі льотного училища, бо мій дід був авіатором першого класу ще за часів СРСР. Усе дитинство з друзями лазили по закинутих казармах і шукали привидів у темних кутках, але найчастіше знаходили безхатченків, які кидалися в нас пляшками. Мене це сформувало [...] Вечорами я сиділа на річковому порту. Там тихо й безлюдно – ідеальне місце для написання текстів. У Чернігові можна побути наодинці із собою, ніхто не намагається від тебе відгризти шматок. Це те, чого мені часом не вистачає в Києві, хоча я його теж люблю», – розповідає Рената.
Shmiska живе в гуртожитку в Парижі на одну стипендію й постійно сидить у бібліотеці як звичайна студентка. Тому музику доводиться писати дистанційно: «Іноді це мені навіть подобається – твориш, коли хочеш. Але буває незручно. У фіті з «Хейтспічем» я не встигала встежити за всім через навчання, тому до останнього не знала, яким буде кліп». Зазвичай Рената пише інструментал, який іде на обробку до продюсерів, а потім уже записує вокал на студії. «Схема працює, але, якби я була в Україні, то це було б у 1000 разів швидше. Але я поки що не можу просто взяти й повернутися», – каже співачка.
Щодо майбутнього, Shmiska каже: «Не знаю, чи повернуся в Україну до завершення навчання. Франція, особливо Париж, уже стали для мене рідними, там я будувала свою особистість із 16 років. Не думаю, що зможу просто залишити це місто – але й Київ мене не відпускає. Схиляюся до того, щоб працювати на європейський ринок як українська артистка й приїжджати в Україну час від часу. Поїхати з Парижа назовсім? Навряд чи».
На питання про музичні вподобання співачка відповідає без шаблонів: її надихає Емі Вайнгауз, La Femme, L’Impératrice, The Neighbourhood, Crystal Castles і навіть 100 Gecs.
Відповідаючи на запитання про guilty pleasures у музиці, Рената Товстенко відповідає, що не згодна з цим концептом: «Якщо щось подобається – це автоматично позитив. Крінжа не існує [...] Мабуть, у мене немає нічого цікавого для людей, які хочуть почути, що я слухаю якийсь «поганий» поп. Хіба що мені подобається гіперпоп типу 100 Gecs, і багато хто цього не розуміє, бо там чувак співає голосом, ніби з «Губки Боба», біти жорстко луплять по вухах – а мені весело».
