У дні пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні хочу згадати не тільки німецьку окупацію, їхні вчинки на нашій землі, зокрема і на Чернігівщині, а й багатьма забуті угорські воєнні злочини.
Місцеві їх називали — «мадярами». Зі свідчень, які я читала, можна ствердно сказати, що вони були гірші за німців. Та що там говорити, коли у німецьких згадках також є слова про те, що «8-й угорський корпус поводитися з цивільними гірше, ніж німці». Це саме той корпус, який перебував на території нашої області.
Для себе я відкрила суд у Чернігові над угорськими військовими у 1947 році. Він проходив у Чернігові всього вісім днів. Це дуже мало для опрацювання всього об’єму доказів, слухання свідків, і загалом досудового процесу. До цього, я не знала, що вони так багато лиха робили в Україні. Останні думки про них — нетовариська політика Віктора Орбана та сучасної Угорщини щодо України у нашій боротьбі за Незалежність.
Мені вдалося поговорити з живим свідком діянь угорців під час Другої світової війни — 89-річною Лідією Лаєвською.
Їй у 1943 році було сім років. Тоді маленька дівчинка на свої очі бачила, як мадяри розстрілювали чоловіків із сусідніх сіл. На щастя, жінок та дітей відпустили, тож вона з мамою залишилась жива.
Історії, які читала і чула — пронизували моє серце. Та в моменти «куди вже гірше», угорські військові переходили цю межу. Людей спалювали живцем, палили домівки, розстрілювали просто, бо так захотілось. Нічого не нагадує? Коли ми зі школи чули «ніколи знову», то історія повторюється, тільки тепер в ролі катів — російські військові.
Мадяри ж могли проколювати щоки чоловікам колючими дротами та прив’язувати їх до коней і тягати по полю. Серед історій колишніх українських військовополонених, я чула, що росіяни до геніталій під’єднували дроти та пускали електричний струм. Історія циклічна, відрізняються лише методи катувань.
Точну кількість спалених сіл угорцями, я не знаю. Знаю, що вони вбили майже 40 тисяч цивільних. А особливо шкода ті села, які спалені вдруге, такі як Єліне. То як тут не провести паралелі? Та ще й коли тобі самі ж живі свідки тих подій кажуть: «Любонька, тоді було страшно, а зараз ще страшніше».
Також на мене справило враження те, що угорських військових майже не покарали. Як мені стало відомо, до 1944-го у документах окупація тодішньої УРСР згадувалася як німецько-угорська, а ось після 1945 року вона чомусь стала просто німецькою. Таких випадковостей не буває. На мою думку, це чітка політика тодішнього поділу світу — визнати Угорщину жертвою, і в усьому звинувати Німеччину. Так, з нацистів ніхто не знімає вини, та й треба пам’ятати їх союзників. Таких, як і Донські козаки, які перейшли на бік Вермахту.
Ми знаємо, що термін «геноцид» і «злочини проти людяності» вперше прозвучали під час Нюрнберзького процесу над нацистами. Проте керівник прогітлерівської Угорщини Міклош Хорті, який відповідав за численні злочини проти людяності, виступив у Нюрнберзі лише як свідок. Йому не висунули звинувачень і звільнили. Так, як і підозрюваних у Чернігові. Всіх їх згодом відпустили. А самі угорські офіцери поводитися, як під час слідства, так і на судовому процесі «як рівні». А зі слів одного з перекладачів, який працював у камері з угорським генерал-майором, після допитів у камеру угорцям заносили столик з вином та червоною ікрою.
Повернусь до початку, чому я нічого не знала і не чула про угорців під час Другої світової війни. Все просто. Тому що вона визнала себе жертвою Німеччини й так жила і живе досі. Зараз же ми бачимо сучасний уряд Угорщини на чолі з Орбаном, який чітко підтримує Росію в її війні з Україною. Цікаво, чи будуть угорці після цієї війни також робити із себе жертву? Подивимось, час покаже…
Сьогодні 9 травня, та Україна цей день тепер не святкує. Вона вже четвертий рік чинить опір повномасштабній російській агресії. Ціну свободи тепер знає кожен з нас і відчуває її особливо гостро. Ми кожного дня дякуємо тим, хто боронить нашу землю зараз. Особливо, у так зване «Путінське триденне перемир’я».
