Я прийшов у музичну журналістику аматором, з базою онлайн-дігерства — шукав, завантажував, просив зацифровувати, сидів на тематичних форумах і т.і. Готовий матеріал не подавали, не рекомендували. Читав, перекладав, слухав. Все, що потрапляло під руку.
Так, на одному величезному трекері (засуджую піратство) мені надали модераторську посаду — за пів року розділ був у топах, новинки за популярністю тягалися із грандами, коментарі досягали тризначних цифр. Проте, момент монетизації я влучно проґавив — на архівах для завантаження можна було залишати реферальні посилання, завдяки яким заробляти.
Робота була з російським доменом, акцентом на російську музику, свідоме "не просування" української та заангажоване, власне бачення. Потім з’явився Neformat.com.ua. Було б дивно писати про українську музику без поваги до неї, не кажучи про любов. Цей дисонанс штовхнув мене на авантюрну дію — переслухати усю важку музику, яка була доступна на metal archives. Впорався, зрозумів наскільки помилявся, знайшов продукт, який за світовим рівнем був конкурентоспроможним і найголовніше — позбувся кайданів упередження в голові.
Потім були концерти, усвідомлення наживо, занурення ще глибше й дослідницька робота — "чому ж так сталося, що українська музика сконцентрована не в Україні та не виконується, у переважній більшості, українською?".
Часто в таких випадках відповідь на поверхні. Людина за своєю природою все намагається автоматизувати, позбутися зайвих рухів. У доінтернетні часи пошук музики був адвентурою — задля нового альбому треба було вийти з дому, знайти тематичний магазин, аргументовано (!) і вкрай точно (!) пояснити продавцеві, що саме ти хочеш і задоволеним (або ні, але постфактум) йти додому, годинами слухаючи придбаний альбом.
Зараз це робиться в декілька кліків і секунд, алгоритми самі вирішать, що тобі слухати. Ентузіазм помер, не народившись. На такому маленькому прикладі можна масштабувати проблему до найбільших розмірів — якщо ти не зацікавлений у фільтрації контенту, то який крок далі? Їжа, партнери, коло, країна, життя.
Звісно, це ототожнення і людина, яка не займається пошуком музики автоматично не дорівнює «зрадник країни», проте, якщо ти не намагаєшся вдосконалити себе на початкових етапах, як можна це робити на щаблях вище? Питання риторичне, з подвійним дном, контекстом, відсиланнями.
Я себе навчив фільтрувати контент. Гордий цим, намагаюсь власним прикладом стимулювати інших. Наче виходить.
