Радію, коли мої досягнення в сфері культурної діяльності помічають, вважають важливими, потрібними та надають майданчик для вираження думок. Це, могло б бути типовим початком романтично-рожевого тексту з певною долею інфантильності, бо, мовляв – хто б не радів? Проте, це стане зрозуміло з контексту.
Мене звати Єгор, останні 8 років я відповідаю за підтримку (саме таке формулювання, яке у світогляді чернігівського джазмена Максима Гапоненка означає "не дати пацієнту вмерти") та розвиток культури й музики, про яку ви не знаєте і не чули. По всій Україні та в Чернігові, зокрема. У мене чудова база роботи журналістом в найстарішому музичному виданні – neformat.com.ua, в ролі редактора, рецензента, інтерв’юера, критика та івент-менеджера. Останнє в списку – найважливіше, від цієї діяльності будемо відштовхуватись.
Пам’ятаєте 2012 рік? Ну звісно пам’ятаєте за купою причин, я ж його тримаю в пам’яті, як момент, коли яскрава зірка чернігівської сцени згасла. Гурт Димна Суміш, унікальне явище на музичному просторі світу, заявив про припинення існування: "через неможливість миритися з ситуацією в нашій країні — коли культура на останньому місці, а натомість панує суцільна політика, зомбування, соціальні експерименти і легкий тоталітаризм". Тільки через роки зрозумів справжню цінність втрати. Димна Суміш були та залишаються найвідомішим гітарним проєктом, який не цурався себе визначати "чернігівським" та не/свідомо прославляти місто і край.
8 років назад я почав робити концерти намагаючись закрити нереалізовану мрію бути на сцені. Потім, зрозумів – загальне сприйняття українського продукту серед споживача, м’яко кажучи – незадовільне. Нас порівнювали з сусіднім продуктом, в той час, як він – був калькований зі світового. Тренди із запізненням приходили в москву, потім в Київ і дуже (!) пощастить, якщо в Чернігів.
Я бачив, як ми втрачаємо смарагди, які б за обставин європейських/американських були вдалими комерційними продуктами. Бачив, як мізки і таланти тікають з міста, без можливості реалізації – кінцеве сприйняття це можливість показати себе на сцені фізичній, якої У ПОВНОЦІННОМУ СЕНСІ слова в Чернігові немає. Продовжую бачити, як владі та місту начхати на прогрес та розвиток – стагнація вже прирівнюється до кроків вперед, тої самої "підтримки". Бачив, як попри всі перепони, перешкоди, негаразди та проблеми цей "пацієнт" тримається. Значить тут щось приховано від очей, чогось я не розумію. Так і було.
Не хочу, щоб майбутня нова Димна Суміш померла не народившись, тому і роблю все від мене можливе та неможливе задля цього. Тільки за період травень-жовтень цього року я провів 30 різноманітних заходів: лекції, експериментальне авторське кіно, концерти важкої музики, не важкої музики, джазові заходи, запрошені гості з різних куточків світу і т.д.
Чернігів і Чернігівщина – унікальні соціокультурні об’єкти, для вивчення яких не вистачає декількох життів. Моє, поки ж, належить важкій та експериментальній музиці, бо ця замкнена в собі кузня породила не один талант:
– Timewaster, поп-панк гурт, який у 2012 році випустив альбом, звук якого став популярним у світі в 2015
– Sexnesc, вдало спіймали вайб ностальгії за нульовими адаптуючи його під українську лірику
– Blue Jay Way та The Tea Ship – легенди гаражного буму часів Cash Pub’у з типово британським звуком
– Remorse, невизнані легенди української панк-сцени неприйняті загальним слухачем через занадто "інтелектуальний" композиційний підхід
– Flying Super Pension – визнаний європейськими сквотами експериментальний електронний проєкт, кримінально мало відомий в Україні
– Nocturnal Dominium – наприкінці 90-х це був знаковий дез/дум із неповторною атмосферою зими та відчуженості актуальний для світової тематичної сцени
– Sleeping Flowers з Ніжина робили еталонний (на нинішній час) матеріал на стику авангардної музики, фолку та дарк-ембієнту. Світ захоплюється альбомом німців Depressive Silence "II" 1996 року, Україна має альбом "Find the Dream"
– Лівий Берег, Прилуки, 1993 рік. Хеві-метал зіграний та виконаний краще з усіх сторінк за найвідоміший радянський/пост-СНД тематичний всім відомий гурт, назву якого зазначати не буде
і це тільки перше, що приходить на думку. Весь цей неймдропінг тут задля банальної причини: я даю шанс такій музиці реалізувати себе для ширшого кола поціновувачів, знайти нових, зіграти наживо і, найголовніше – самим музикантам отримати відчуття необхідності. Чернігів дійсно має таланти, їх важко знайти і легко втратити, проте, вони здатні вивести рівень відомості регіону вперед і стати одним із маркерів впізнаваності. Люди кажуть, завдяки моїй роботі це вже сталося. Працюємо далі.
