У часи, коли прогрес, як то кажуть, не стоїть на місці, а крокує тільки вперед, в самісінькому центрі Чернігова, виявляється, існує дивний і доволі затишний район, у якому час ніби зупинився. Тут відсутня навіть звичайна міська інфраструктура, як-то громадський транспорт. Чому ж так склалось, і що ж це за район? Про це нам розкаже краєзнавець, історик, дослідник міської історії Данило Рига.
Мова про житловий район центральної частини міста під назвою «Холодні яри». Він розташований у південно-західній частині Чернігова – між сучасними вулицями Мацієвського (колишня – Попудренка) та Довженка (донедавна – Толстого). Це все у межах «комплексної охоронної зони пам'яток історичного центру міста» та «охоронної зони з обмеженням висоти забудови». Тож тут не було великих підприємств. А вуличками не прокладений жоден маршрут громадського транспорту.
Стародавній монастир, про існування якого знають одиниці
Достовірно не відомо, коли сформувався цей історичний район нашого міста, але за результатами археологічних досліджень і писемними джерелами, саме тут колись знаходився Сіверський монастир - стародавній церковно-релігійний комплекс другої половини XІІ-XІІІ ст.
Шукати його слід у південно-західній частині міста, на правобережній терасі р.Десна, на Болдиних горах, а саме - поміж Єлецьким і Троїцько-Іллінським монастирями. На залишки церкви, яка належала саме до цього монастиря, випадково натрапив власник приватної садиби на початку вул.Сіверянської, а вперше обстежив відомий чернігівський краєзнавець Герард Кузнецов у 1982 р.
Від споруди збереглися фундамент та частково – підлога з темно-зеленою та темно-червоною полив’яною плиткою у вівтарній частині. Будівля була викладена з плінфи. На багатьох уламках плінфи збереглися рельєфні знаки. Своєю структурою, об’ємною композицією та декоративним оформленням, подібністю будівельних матеріалів, ця пам’ятка нагадувала П’ятницьку церкву.
Виявлені матеріали дозволяють датувати цей храм першою половиною ХІІІ ст. На підставі документів ХVІІ ст. є припущення, що монастир називався Сіверським, він згадується разом із Іллінським, Борисоглібським, Єлецьким і П’ятницьким. Цікаво те, що в цьому районі міста ніяких коштовних скарбів не знаходили (або про них не повідомляли. – Ред.).
Ще один історичний мікрорайон
Згідно з історичними даними, впродовж ХVІІІ-ХІХ ст. цей мікрорайон доволі активно забудовується переважно одноповерховими дерев'яними будинками у так званих «Холодних ярах» (або Холодному яру). Це було пов'язано з розширенням міської території та збільшенням кількості населення.
Район цей здавна межував з іншим – чернігівським посадом-передгороддям. В результаті тут з'являються кілька вулиць з однаковою назвою – «Холодний яр». Найдовша та найдавніша з історичних вулиць цієї місцевості має довжину всього близько 800 метрів. Її назва – вул.1-й Холодний Яр. Вулиця ця мальовнича, шириною 10-15 метрів, і її можна вважати своєрідною пам’яткою історії та архітектури Чернігова, бо тут ще багато стареньких будиночків. Простягається вона від сучасної вул. О. Довженка до початку вул.Коцюбинського. У 1955 р. вона була перейменована на честь українського радянського письменника Олекси Десняка (з 2023 р. – вул. В. Симоненка).
Колись тут діяла синагога
Традиційними районами заселення євреїв у Чернігові другої половини XIX ст. були Лісковиця та район вул. Воскресенської. Але і в Холодних ярах жили представники цієї національності. Більше того, в означений час тут діяв їх релігійний заклад. Як розповідали старожили, одна з синагог розташовувалася неподалік старого корпусу школи №4 (будівля збереглася, але нині руйнується).
Загалом же на початку ХХ ст. в нашому місті було аж 6 синагог і молитовних будинків. Відомі наступні адреси: вул. П'ятницька (1842-1862 рр.), вул. Шосейна (сучасний просп. Миру), де синагога була збудована у 1866 р., вул. Миколаївська (зараз вул. Святомиколаївська), де синагона збудована у 1860 р, вул. Підмонастирська (зараз це вул. Довженка), де синагога збудована у 80-ті рр. XIX ст., та вул. Богоявленська (нині вул. Шевченка). У 1863 р. юдеї Чернігова збудували нову центральну хоральну синагогу на вул. Воздвиженській, 4.
Мальовничі вулички з дерев’яною забудовою
На початку ХХ ст. ця місцевість вже чітко позначена на «плані міста Чернігова» 1908 р., а саме – між початком вул. Сіверянської (сучасної Коцюбинського) та вул. Підмонастирською (колишня вул. Толстого, сучасна – Довженка).
У XІX ст. була прокладена вулиця, що отримала цікаву назву – Дача Тіволі. Перші садибні будинки на ній збудували наприкінці XІX ст. У період 1919-1927 рр. вона мала назву Український Хутір, потім – 1-й Український Хутір. Після закінчення Другої Світової війни вулиця 1-й Український Хутір перейменована на вул. Ватутіна. З 2022 р. вулиця отримала назву – Український Хутір.
Вулиці тут споконвіку мальовничі, звивисті у плані, адже повторювали ландшафт місцевості, і загалом неширокі. Тут і зараз зберігаються приклади народного будівництва та різьблення, переважає одноповерхова дерев'яна забудова, яка є своєрідною візитівкою Чернігова.
Світлин не збереглося, але побачимо в кіно
Цікаво, що жодної світлини кінця ХІХ - поч. ХХ ст., де був би зображений цей район або його архітектура, чомусь не збереглось. Можливо, їх і не було взагалі. Скоріше за все, він був не дуже привабливий та цікавий фотографам минулого, бо знімати тут можна було хіба що характерну житлову одноповерхову забудову.
Щоправда, вже у наш час, а саме у 2008-му, у цьому мікрорайоні проходили зйомки художнього фільму – кримінальної драми «Червоний лотос». Локацію обрали не випадково, оскільки тут побачимо характерні риси «провінційного містечка».
До слова, у 2012-му в Чернігові знімали ще один художній фільм – сімейну новорічну комедію «Полярний рейс». І цього разу творцям художнього фільму сподобалось наше місто саме завдяки його старовинній архітектурі. В деяких епізодах теж побачимо краєвиди вищезгаданого мікрорайону.
Культурно-мистецький центр у «Холодних ярах»
Рік тому на вул. Фабричній, 12, в старовинному будиночку з’явився культурно-мистецький центр, який створила співачка Ната Жижченко, більш відома широкому загалу як Onuka. Вона і є справжньою онукою відомого майстра музичних інструментів Олександра Шльончика (1921-2008). Його ім’я було відоме далеко за межами нашого Чернігова. На інструментах, які створив майстер Олександр Шльончик, грали білоруські ВІА «Пісняри» та народні колективи різних країн.
Олександр Шльончик займався відродженням та вдосконаленням фольклорних духових інструментів Чернігівщини та України в цілому, впродовж понад 30 років працював на славнозвісній Чернігівській фабриці музичних інструментів. Його бандура-прима (1965) та концертні цимбали (1967) удостоєні золотих медалей Виставки досягнень народного господарства СРСР.
Якщо ж говорити про проблеми цього історичного мікрорайону, перш за все, йдеться про стан дорожнього покриття. Після дощів, а особливо сильних злив навесні, вулиці «Холодного яру», зважаючи на перепад висот, перетворюються на такі собі «водоспади» і навіть «річки». Регулярні «латання» асфальту не дають тривалого результату. Воно й зрозуміло – що ще, окрім старої доброї бруківки, витримає такий вплив стихії...
Вулиці «Холодних ярів» – так би мовити, мовчазні свідки подій нашого минулого. Як і багато років тому, цей мікрорайон живе своїм розміреним, тихим і спокійним життям...
