Торговельні відносини, здається, існували завжди та змінювалися з розвитком цивілізації. Ми знаємо, що сфера продажу різноманітних товарів і надання послуг – невід'ємна частина життєдіяльності будь-кого міста. Чернігів не був виключенням. Тож нашим читачам, напевно, цікаво знати, якою була торгівля у нашому місті більш ніж сто років тому? Де знаходились магазини та крамниці? Що в них продавали та за якими цінами? Про це нам розповідає історик, краєзнавець Данило Рига.
На початку ХХ століття ціни в Чернігові були порівняно невисокі
Чернігів початку ХХ ст. – тихе провінційне місто Російської імперії, центр однойменної губернії. У 1912 р. тут проживали до 35 тис. мешканців. Цікаво, що до того часу в місті не було важкої промисловості, а легка промисловість розвивалася доволі повільно. Водночас ринок товарів і послуг, ремісництво, харчова галузь достатньо динамічно прогресували.
Цікавий факт: у порівнянні з іншими містами Російської імперії ціни на товари та послуги були невисокими. Це приваблювало багатьох чиновників і військових у відставці, які залишалися тут жити. Середня заробітна платня в місті становила 700-800 руб. на рік.
До місцевих багатіїв тих часів можна віднести: М. Бодаєва, В. Вондрака, Г. Гінзбурга, С. Давиденка, Б. Зороховича, Ф. Метрик-Данюшевську, В. Ізмаїльського, Ю. Сидоренка, С. Царфіна.
Перший торговельний центр відкрився в 1909-му
Станом на 1896 рік у Чернігові було майже 70 магазинів і лавок (а це приблизно один заклад торгівлі на 500 городян). Переважна більшість міських магазинів і крамниць розташовувалися на вул. Богоявленській (сучасна вул. Шевченка) і вул. Шосейній (сучасний пр. Миру.).
У Чернігові, станом на 1910 р. діяло вже понад 100 магазинів і понад 50 лавок (тобто приблизно один заклад на 200-250 жителів, якщо не враховувати дітей). Ясна річ, деякі з них закривалися, припиняли існування або змінювали власника. Цікаво, що багато магазинів і крамниць не мали окремого приміщення, тому працювали у житлових будинках – зазвичай, на першому поверсі.
Найбільш відомими у Чернігові в цей історичний період були універсальний магазин Ф. Метрик-Данюшевської (що з 1856 р. знаходився на вул. Богоявленській) і Олександрівський пасаж (у самісінькому центрі біля Красної площі).
Фото: Чернігівський магазин
У пані Метрик-Данюшевської (до слова, свекрухи Ірини Коцюбинської – доньки Михайла Коцюбинського, котра вийшла заміж за сина цієї відомої жінки-підприємниці) продавали галантерейні товари, взуття, шкарпетки, білизну, парасолі, рукавички, ридикюлі, військові і цивільні аксесуари для форменого одягу, папір, канцелярські вироби, музичні інструменти.
Олексіївський пасаж відкрився у липні 1909 р. і за сучасними мірками фактично був торговельним центром. На його території діяло понад 20 магазинів. Відомими в Чернігові були також продуктові магазини С. Давиденка, Ю. Сидоренка, І. Свєчникова; горілчані магазини М. Бермана, В. Лімана; магазини одягу С. Пруса; взуттєві магазини Т. Дубиніна, М. Палія; годинникові магазини Д. Липковського, М. Плисецького, книжкові магазини А. Айзена, І. Ідліса, Н. Якубовича; музичний магазин М. Козуба.
Більшість товарів виготовляли місцеві виробники
Більшість продуктів (м’ясні та рибні продукти, ковбаси, масло, борошняні та кондитерські вироби) виготовлялися безпосередньо у Чернігові. Цікавий факт: оскільки холодильників ще не було, в теплу пору року продукти зберігали за допомогою льоду (льодяні брили заготовляли взимку на водоймах і тримали у глибоких льохах).
Переважну більшість побутових речей, а також деякі екзотичні продукти привозили з-за кордону, як-от: горілчані вироби, морепродукти, одяг, взуття, аксесуари, тканини, самовари, грамофони, патефони, платівки, швейні машинки, велосипеди, автомобілі, медичні препарати. Втім, деякі міські підприємства легкої промисловості займалися виробництвом меблів, пошиттям одягу і взуття.
З грудня 1907 р. в Чернігові були встановлені наступні ціни, зокрема, на м’ясо за 1 фунт (410 грамів): свинина – 10 коп., баранина – 10 коп., яловичина – 12 коп. На початку 1912 р. м’ясну торгівлю у місті контролювали 3–4 перекупники. Курка коштувала в межах 35–40 коп., корова - приблизно 50 руб.
Фото: Реклама магазинів у Чернігові
Доречно буде навести ціни на інші харчові продукти та деякі товари в Чернігові (станом на 1910 р.). Так, пляшка вина коштувала від 15 коп., шампанське – від 1 руб., ікра – від 2 руб. 50 коп. за фунт, ковбаса - від 30 коп. за фунт, гречка – 91 коп. за пуд (пуд – 16,4 кг), горох – 95 коп. за пуд, картопля – 20 коп. за пуд., яйця (десяток) – 22-26 коп.
Цікаво, що чоловічий костюм можна було купити за ціною від 9 руб., учнівську форма – від 3 руб., жіночий велосипед коштував 100 руб., уживаний чоловічий – 60 руб., уживана друкарська машинка - 75 руб., а швейна машинка «Зінгер» - від 25 руб.
На початку ХХ століття – 40 закладів громадського харчування, 20 заводів і фабрик
У місті на той час діяли два базари: так званий старий – на Красній або базарній площі і новий на Олександрівській площі (зараз це сучасний Центральний ринок); проходили також і щорічні ярмарки. Городяни та гості нашого міста могли обрати на свій смак і гаманець заклади громадського харчування, їх тоді діяло понад 40, а саме: ресторани, чайні, їдальні, трактири, кофейні, харчевні, пивні лавки. Відомо, зокрема, про 6 ресторанів Ф.Лагутіна, Д.Виноградова, «Волга» і «Харбин» А.Коновицького, пивні – Вондрака, Шефлера та ін. В перерахунку на кількість населення це – один заклад приблизно на 850 осіб (якщо не враховувати малолітніх).
Обід тут коштував від 25 коп., склянка горілки – 3-5 коп.
Цікаво, що солдат було заборонено пускати у трактири. Також закон не дозволяв продавати спиртні напої п’яним клієнтам.
Фото: Реклама магазинів у Чернігові
На початку ХХ століття в Чернігові почало розвиватися промислове виробництво (було майже 20 заводів і фабрик). А станом на 1896 р. – таких підприємств у місті було всього 8. Більша частина з них за обсягами виробництва та площею були невеликими.
Як свідчила місцева газета “Черниговское слово”, працювали в цей час понад 50 різних технічних майстерень, контор та інших невеликих підприємств. Діяли майже 30 складів різного профілю.
До потужних підприємств належали: броварні В. Вондрака (виробляла 11 сортів пива), Ю. Шефлера, Ф. Стржибрни; цегляні заводи – купця Г. Гінзбурга, А. Туровського, Н. Пилипенка; єпархіальний свічковий завод; деревообробний завод (братів Зороховичів, Мачерета, Залкінда і Гордона); чавуно-мідно-ливарний завод; фабрика піаніно А. Поржезинського; фабрика фарб і шпалер купця Л. Нехліна; склади – лісний Ф. Лизогуба, винний Г. Трабського, технічний С. Царфіна.
Ритуальні послуги – невід'ємна частина життя
У Чернігові в цей час працювали кілька підприємств ритуальних послуг. Відомим був магазин поховальних речей міщанина Ф. Трофимова, в якому пропонували металеві труни від 45 руб., дубові – від 35 руб., соснові – від 20 руб. За оренду катафалка треба було сплатити не менше 8 руб.
Станом на 1911 р. були встановлені такі ціни за поховання на міському кладовищі (це «руське» кладовище на вул. Старобілоуській): поряд з церквою (на погості) – від 25 руб., поза межами погосту за 1-ше місце – 20 руб., за 2-ге місце – 15 руб., за 3-тє місце – 12 руб., 4-те – 8 руб. Зазначалося, що кладовище утримувалося в поганому стані (відвідувачі скаржилися на хащі і багато дерев). Охороняв його один сторож, який нібито незаконно займався облаштуванням квітників, склепів, пам’ятників.
Фото: Реклама магазинів у Чернігові
Ще один цікавий факт: згідно з архівними джерелами, до 1911 р. у місті Чернігові тільки І. Ідліс і Т. Заводський (букініст) купували старовинні речі у населення. З 1911 р. антикваріатом вже займалися також ремісники, ювеліри, майстри з ремонту годинників. Дуже часто підробки старовини з Києва продавали у нашому місті.
Підсумовуючи, можемо зазначити, що фактично кожен житель Чернігова на початку ХХ століття тією чи іншою мірою був залучений у торговельні відносини, користувався побутовими послугами, які пропонували городянам. Без сумніву, це сприяло всебічному впевненому економічному розвитку Чернігова вже не як «губернського хутора» (за влучним висловом нашого відомого земляка Леоніда Глібова), а промислового центру, комфортному для життя представників різних верств населення.
