Упродовж століть Чернігів зазнавав чимало перебудов і перепланувань. На то були різні причини. Місто змінювалося, розширювалося, з’явилися нові райони, вулиці, площі та сквери. Втім, навіть сьогодні можемо прогулятися Соборною та П’ятницькою площами, хоча цих назв давно не існує. А щось зникло майже без сліду, і лише старі мапи та світлини можуть розповісти нам про ці зміни... Так, існувала колись у нашому місті площа з назвою Вознесенська. Чи знаєте, в якому районі міста? Коли виникла та чому припинила своє існування? По це нашим читачам розкаже історик, краєзнавець Данило Рига.
Елітний район на лівому березі Стрижня
Чернігів мав неповторну приміську забудову, і один із старовинних історичних районів називався Застриження. Це на лівому березі р. Стрижень. На жаль, фактично нічого невідомо про цю територію в XV-XVІ ст. Скоріше за все, тут були окремі слобідки, про які час від часу є згадки у тогочасних документах. Але в основному ця територія залишалася в той період незаселеною.
У XVII ст. активно розростаються інші історичні райони Чернігова – Поділ і Третяк. І з другої половини XVII ст. активно забудовується Застриження – територія на лівому березі р. Стрижень, площа Чернігова збільшується. З кінця XVІІ ст. це вже був доволі престижний район приміських маєтків чернігівської еліти, серед яких особливо виділялися садиби Павла Полуботка, Василя Дуніна-Борковського. Окрім садиб козацької старшини на Застриженні уздовж дороги розміщувався заміський будинок чернігівського архієрея й пізніше - будинок одного з губернаторів, нині більш відомий як «Будинок офіцерів».
У першій половині XVІІІ ст. приміські квартали розтягнулися уздовж дороги на Новгород-Сіверський (і сучасної вул. Шевченка) приблизно на 1-1,5 км. (від сучасного перехрестя вул. Шевченка і вул. Оборонців Чернігова). Тож розташування цього району не є випадковим, а було продиктовано, в першу чергу, топографічними та економічними чинниками.
Згодом на перехресті важливих доріг і декількох вулиць з’явилася нова площа, розростання нового мікрорайон призвело до змін і в церковній топографії. Мова про церкву та площу, яких вже давно тут немає. Кам’яну Вознесенську церкву на Застриженні звели у другій половині XІX ст. (розташовувалася вона приблизно напроти нинішнього Будинку офіцерів). Від неї отримала свою назву і площа.
А перший відомий храм на Застриженні був дерев'яний
Щоправда, дещо раніше, у 1773 році, поблизу колишнього маєтку Полуботків на Застриженні, в історичному районі Німецька слобода був збудований дерев'яний храм на честь Вознесіння Господнього.
Така цікава назва цього мікрорайону походить від того, що тут колись поселили вояків шведської армії короля Карла XII, котрі потрапили в полон під час Північної війни (1700-1721 рр.).
За новим планом Чернігова на початку XІX ст. церква знаходилася на перетині вулиці, яка згодом отримала відповідну назву – Вознесенська. За деякий час дерев’яний храм розібрали, а більша частина вул. Вознесенської мала статус набережної, і в кожному дворі мали човен. Це було необхідно, оскільки пересування іншим способом під час повені було неможливим, а повені навесні траплялися доволі часто. У 1919 р. вул. Вознесенська отримала нову назву на честь 1-го Травня. А сьогодні колишня вул. Вознесенська має нову назву – вулиця на честь О. Міхнюка.
Кам'яна церква та головна площа лівого берега
Наприкінці ХІХ ст. на перетині теперішніх вул. Оборонців Чернігова і вул. Шевченка звели нову та першу в цьому районі кам'яну Вознесенську церкву. А навколо утворилася однойменна площа, якої давно немає, і навіть на місцевості не видно, що вона була. Вознесенську церкву будували впродовж 1870-1874 рр. У той час там сходились три такі вулиці: колишня Московська, яка перетікала у вул. Смоленську (зараз це сучасна вул. Шевченка) та вул. Петербурзька (зараз вул. Оборонців Чернігова). Прямо на перетині цих вулиць у 1874 р. і звели Вознесенську церкву з дзвіницею. Ясна річ, при церкві було і кладовище, що діяло до кінця ХІХ ст. На ньому поховали відомих тогочасних чернігівців І. Шрага та І. Рашевського. Але переважно тут ховали жителів Застриження.
Вознесенська церква була типовим зразком культової неокласичної архітектури кінця ХІХ ст., щоправда, мала свою особливість - величезний напівсферичний купол. Церква вдало вписалася у планування цього історичного району та стала логічним і символічним центром площі, її архітектурною домінантою.
У 20-ті роки ХХ ст. цей храм закрили й переобладнали будівлю під потреби однієї чернігівської “учетной конторы”. А площа продовжувала існувати й надалі. До речі, офіційної назви вона так і не отримала. Місцеві жителі називали її «колишня» або «стара Вознесенська».
Розбирають церкву – зникає цвинтар і площа…
Під час трагічних подій Другої Світової війни у 1941 р. церква була частково зруйнована, під час пожежі вигорів інтер'єр та верхи, але споруда в цілому уціліла. Відповідно до нової програми відбудови Чернігова наприкінці 1940-х років за наказом головного архітектора міста П. Букловського цей храм почали розбирати. Як свідчать документи, станом на 1955 р. його розібрали остаточно. Фактично одночасно ліквідували цвинтар та колишню Вознесенську площу. Напевно, тодішні архітектори вважали, що треба розширювати одну із головних артерій міста – сучасну вул. Шевченка, будувати житло для нових городян тощо.
Отже, повоєнну відбудову Чернігова Вознесенська церква та однойменна площа, на жаль, не пережили. А проіснували вони разом з 1874 до 1955 року. Єдиний вцілілий свідок їх існування на цій території - двоповерхова споруда жовтого кольору в характерному архітектурному стилі кінця ХІХ – поч.ХХ ст. (за адресою вул. Шевченка,30), яка збереглася і донині (біля одного з корпусів університету «Чернігівський колегіум», де раніше був гуртожиток).
