Старші втрачають інтерес, молодші взагалі не розуміють, що відбувається, батьки та вчителі хапаються за голову. Однак всі вперто продовжують боротьбу за хоч якісь знання. З початку цього навчального року можна порахувати дні, коли чернігівські школярі були в класі. Наразі через постійну загрозу обстрілів та тривалі відключення світла всі державні навчальні заклади перебувають на дистанційному навчанні. Як все це витягують і як полегшити цю ношу – з перших вуст.
“Мама – не вчителька, але кого це цікавить”
Ірина, мама першокласника Данила
Мама першокласника Данила тішиться, що керівництво на її роботі поставилося з розумінням до ситуації і дозволило батькам першачків працювати з дому в першій половині дня. Адже саме тоді - навчальні зуми.
“Дитину треба всадити, все підключити, проконтролювати. Найцікавіше, що на підготовку до школи ми ходили до класу, а от зараз навчаємося вдома. Мені так шкода свою дитину, бо він не має того вайбу – побігати на перерві, покидатися портфелем врешті-решт, вийти до дошки”, – розповідає Ірина.
Оксана Євтушенко, також мама першокласниці, на жаль, не має змоги сидіти поряд з дитиною під час онлайн-уроків. “Добре, хоч бабуся в поміч, – каже жінка. – Але це – суцільні нерви для всіх. Бо учениця мала, а її помічниця - в літах, і навіть підключитися до зуму - вже квест. А коли стали вимикати світло, то це - завдання із зірочкою, бо ще ж треба перепідключити роутер, перевірити з'єднання. А ввечері - друга серія. Приходжу я додому і починаю вчити разом з дитиною те, чого вона не схопила під час уроку. Але ж мама – не вчителька. Педагогіки не вивчала, методів не знаю. Та й дратуюся, бо після роботи втомлена. Наразі складно все це”.
Усе на самоопрацюванні
Мама п'ятикласника Давида
Мама п'ятикласника Давида зауважує, що наразі більшість матеріалу вчителі викладають в гугл-класі. Діти мають самі все послухати, прочитати та розібратися. Умовно живе спілкування навіть через відеозв'язок також стало розкішшю: то Інтернет слабкий, то взагалі немає ні світла, ні сигналу. Загалом жінка з розумінням ставиться до роботи вчителів у цей непростий час та допомагає сину з усіма дисциплінами.
Шестикласниця Поліна домашні завдання робить до пізньої ночі, бо також має багато інформації для самоопрацювання. Складно налаштувати графік дитини через гнучку систему онлайн-уроків по типу “коли є інтернет – тоді й навчаємося”. Мама дівчинки зауважує, що багато залежить і від професіоналізму вчителів, їх бажання якісно виконувати свою роботу за будь-яких обставин.
“Є вчителі, які придумують якісь цікаві методи навчання, об'єднують класи, щоб все ж поспілкуватися з дітьми і мати змогу відповісти на їх запитання. А є ті, які самі в зумі бувають нечасто, лише надсилають домашку і переконливо просять надіслати роботи, бо оцінювати ж якось треба”, – ділиться спостереженнями мама Поліни.
Поліна разом з мамою
У батьківських спільнотах у соцмережах градус обурення якості освіти давно зашкалює. Усе більше батьків розглядає таку можливість – змінити формат на домашню освіту та поглиблено вивчати кілька дисциплін з репетитором.
“Кажуть, домашнє чи індивідуальне навчання зараз – саме той варіант. Не треба дитині тягнути купу дисциплін, можна сконцентруватися на тому, до чого є хист, і що треба буде при вступі в профтех чи університет. Я вже шкодую, що не подбала про це раніше. Бо страшно подумати, яким буде атестат, та що в голові мого сина за 6 років дистанційки (вочевидь, через ковід, війну. – Авт.)”, – розмірковує мама десятикласниці Олена.
До слова, середню освіту вдома можуть здобувати всі учні за бажанням батьків Інші форми, як-от екстернат або педагогічний патронаж – також дозволяють здобути освіту поза стінами школи, але мають специфічні умови або призначені для учнів, які не можуть відвідувати класи з певних причин, наприклад, через хронічні захворювання. Втім, учні повинні виконувати стандартну програму та проходити оцінювання в школі 2-4 рази на рік.
Не консервувати “резервний час” та бути максимально гнучкими
Таку пораду вчителям дали у департаменті інституційного аудиту Державної служби якості освіти України (ДСЯО) ще у 2022 році, коли Україна вперше зіткнулися з блекаутом.
Основна рекомендація ДСЯО стосується чергування режимів синхронного та асинхронного навчання. Відповідно до положення про дистанційне навчання, не менш ніж 30% “дистанційки” має відбуватися синхронно, однак решту тем можна розглянути в асинхронному режимі (учні опрацьовують матеріали на онлайн-платформах самостійно, коли мають до них доступ).
Учителі з “ковідних часів” наповнюють “папки” своїх дисциплін на навчальних платформах своїх шкіл, отже, напрацьована певна база, якою учні можуть користуватися зараз. Учителям варто переглянути, які теми можна об’єднати, інтегрувати з темами інших предметів, віддати на самостійне опрацювання учням, а які – розглядати лише синхронно. Для того, щоб надолужити слабко засвоєний матеріал, можна використовувати резервні години, передбачені кожною навчальною програмою.
“Якщо з читанням, математикою для першачків можна якось впоратися онлайн, то найскладніше – це письмо. Руку треба “поставити”. І через монітор це зробити неможливо. І так, тут просто не обійтися без допомоги батьків”, – констатує вчителька початкових класів Олена Притирко.
Вчителька фізики Тетяна Яковенко зауважує, що зацікавити та мотивувати до навчання старшокласників можна через лабораторні роботи. На жаль, в онлайн-форматі ця можливість обмежена. “Доводиться викручуватися, шукати варіанти, що практично досліджувати за допомогою підручних матеріалів, які є в звичайному побуті”, – ділиться вчителька своїми ідеями.
На жаль, наразі на всіх дорослих підвищена відповідальність за якість освіти дітей. А щоб хоч якось полегшити це завдання, варто завчасно подбати про вже рутину: заряджені павербанки та інші гаджети, а також достатній баланс на рахунку вашого мобільного оператора, щоб увімкнути за потреби “точку доступу” та мобільному телефоні при виключеній електриці. І як би там не було варто не забувати “підзаряджати” себе та дитину.
Психологиня Ярослава Половецька
“Коли дитина навчається онлайн під час тривог чи без світла, її нервова система перебуває у стані постійного напруження і це природно впливає на концентрацію, пам’ять та мотивацію. У цей час головне – знизити градус вимог, дати більше прийняття та відчуття стабільності. Навчання має бути гнучким, з паузами на відпочинок, теплі розмови чи просто спільний час, – радить психологиня Ярослава Половецька. – Коли батьки на роботі, не варто вимагати від себе неможливого. Бо це також ускладнює процес комунікації та підтримку дитини на дистанційці. Після повернення додому просто побудьте поруч: обійміть, запитайте, як минув день, зробіть щось звичне разом. Побудьте батьками, а не вчителями. Зараз найважливіше не ідеальні оцінки, а спокій, любов і підтримка. І про це також мають пам'ятати вчителі”.
