Бізнес Чернігівщини в умовах війни продовжує діяльність, попри територіальну близькість до сусіда-агресора та безпекову ситуацію. За даними Чернігівської ОВА, під час активних бойових дій ворог пошкодив чи зруйнував у регіоні понад півтисячі суб’єктів господарювання, зокрема, у сфері торгівлі, сільського господарства, промисловості. Незважаючи на війну, що триває, чернігівські підприємства відбудовуються, відновлюються, шукають шляхи для розвитку. Релокація бізнесу не стала масовим явищем для області.
Із керівником Чернігівської торгово-промислової палати (ЧТПП) Костянтином Івановим говоримо, як працюють підприємці Чернігівщини в умовах війни, яку підтримку мають і чого нагально потребують, чи будуть реальними репарації від Російської Федерації і які очікування від нового уряду.
Костянтин Іванов. Фото зі сторінки ЧТПП у ФБ
“Воєнні ризики ніхто не скасовує”
- Пане Костянтине, в якій ситуації зараз перебуває бізнес Чернігівщини: які найбільші виклики, з вашої точки зору, і які можливі шляхи подолання цих викликів?
- Перш за все, підприємці та підприємства різних регіонів України неоднаково почуваються в умовах війни. Хтось наближений до кордону з ворогом і перебуває під постійними обстрілами, хтось зазнав руйнувань і значних збитків, у когось ситуація краща. Ми розуміємо, що є суттєва різниця між бізнес-кліматом, інвестиційними умовами, соціально-політичною, демографічною ситуацією у прифронтових, деокупованих та інших територіях України. Я маю на увазі частину Київської області, що була окупована, Чернігівську, Харківську, Сумську, Херсонську, Запорізьку, Миколаївську, Дніпропетровську області.
Саме в цих регіонах інфраструктура і власність підприємств зазнали найбільший втрат. Наприклад, за даними департаменту економіки Чернігівської ОВА, на території нашої області пошкоджено понад 500 виробничих підприємств в усіх секторах. Зокрема, в 2022-му під час активних бойових дій у Прилуцькому районі, на Ічнянщині, серйозно постраждали окремі аграрні підприємства. Йдеться про значні пошкодження: не просто впали обломки «шахеда», а виробничі майданчики вигорали просто вщент.
У Чернігові на підприємстві «Аметист» від виробництва залишилися просто обгорілі стіни. Інший приклад — підприємство «ТАН», що до війни виробляло обладнання для олійної промисловості. З 21 виробничої будівлі жодної не залишилося не пошкодженої. Я вже не кажу про «Епіцентр», який повністю згорів у Чернігові на початку повномасштабного вторгнення.
Або підприємство «Пластбокс»з 100% іноземним капіталом, що має польських власників, де було знищено будівлю разом з обладнанням, а в іншій все вигоріло. Це були ракетні удари. Ворог чомусь подумав, що там оборонна промисловість, але насправді у березні 2022-го року обстріляв виробництво пластикової тари.
Але руйнування — це не єдиний чинник. Пошкоджена інфраструктура (дороги, мости). Здебільшого вона відновлюється державою чи місцевою владою, але це потребує коштів і часу, тоді як в інших регіонах України вона не пошкоджена зовсім.
Наступне – логістика. На сьогодні для реалізації зовнішньоекономічної діяльності залишився лише один надійний коридор – це західний кордон України. Ще є Одеса, де є рух товарів морським шляхом, однак це мізер порівняно з тим, що рухається автотранспортом через західний кордон України. І для північних, східних регіонів – це 800-1000 км до кордону. Тобто, розуміючи сьогоднішню вартість логістики, для нас це супер негативний чинник, що теж впливає на бізнес.
Фото зі сторінки ЧТПП у ФБ
- Не можна забувати і про воєнні ризики, безкінечні повітряні тривоги, потенційну небезпеку відновлення активних бойових дій?
- Воєнні ризики мають місце в усіх регіонах України, але в прифронтових – максимальні. Так, шахедів летить все більше, і вони здатні сьогодні наносити шкоду інфраструктурі, підприємствам будь-де на території України. І ракети також. Також ми говоримо про ризики відновлення активних бойових дій, а не просто про те, куди долітає й може долетіти.
Ще має значення кількість тривог. За перший квартал 2025-го року в нас тривог по тривалості в годинах, а не в одиницях, більше, ніж за весь 2023-й. Є різні політики на підприємствах, часто це просто на совісті керівників або залишається на розсуд колективів і роботодавців. Але можу навести приклад підприємства з іноземним капіталом «B.І.Т.-Прилуки», що до війни належало до переліку найбільших платників податків в Україні. За корпоративними політиками глобальної транснаціональної корпорації British America Tobacco, якій належить це підприємство, якщо є повітряна тривога – робота там припиняється. Весь колектив має перейти в сховище. Ось просто безумовно.
Бо десь ми можемо розмірковувати – звідки і що летить, що фіксує розвідка? Там без варіантів: є повітряна тривога – колектив підприємства має бути у сховищі. Тому ось одразу питання: скільки працювало підприємство в таких безпекових умовах? Раніше тривог було більше вночі, менше вдень, а зараз такого розподілу майже немає. Це ще один суттєвий чинник для всіх прифронтових і окупованих територій.
- Чернігівська область і раніше мала кадрові проблеми. Війна ще більше їх викрила та поглибила?
- Люди звідси виїхали масово в березні 2022-го року, це багато робочих рук. Якщо порівняємо з якимось іншим регіоном, з Вінницею, наприклад, або з регіонами, де не було окупації частини області, як у нас, то люди звідти менше виїжджали. Вони не відчували надмірних ризиків війни та окупації. Відповідно, на сьогодні в прикордонні регіони люди менше повертаються. Крім цього, я не буду соромитися й скажу, що для міста Чернігова як обласного центру є ще один чинник, що негативно впливає на інвестиційний клімат. Це стосується нормативних проблем, вирішення земельних питань.
- Поясніть, що ви маєте на увазі?
- Прифронтові регіони мають більше дбати про питання безпеки та виділяти кошти з місцевих бюджетів на укріплення, оборону. Цим питанням займається Чернігівська військова адміністрація міста, пан Брижинський і профільні заступники в Чернігівській міській раді.
У Чернігові майже пів мільярда коштів громади спрямували на побудову оборонних споруд. У центральних і західних областях ці витрати не такі суттєві або й загалом відсутні. А нам потрібно залишити вулицю з ямами або без освітлення, їздити на старих тролейбусах і автобусах, але укріпити фізично передмістя чи навіть частину прикордоння області для того, щоб ворог не зміг швидко просунутися.
Саме тому нам більше, ніж іншим територіям України, які більш віддалені від лінії бойового зіткнення і не мають всіх цих негативних чинників, потрібні преференції та спеціальні режими для підтримки та пожвавлення економічної діяльності.
Фото зі сторінки ЧТПП у ФБ
“Моя рекомендація – не зволікайте, фіксуйте все, що було втрачено”
- А як відновлювати пошкоджені та зруйновані підприємства?
- Спочатку не було джерела для того, щоб відновити обладнання підприємств, які були пошкоджені в результаті бойових дій. Зараз уже є методика встановлення збитків, розроблена Кабміном. Відновлення можливе на умовах грантової підтримки. Це чималі кошти, але кожен грант – це конкурс. Тобто, є певна кількість, завжди обмежена кількість грошей. І з усіх заявок, які отримують, я маю увазі урядовців і банки-агенти, що адмініструють ці гроші, обирають найкращі, найпривабливіші, найефективніші.
- З вашої точки зору, наскільки реально отримати репарації від Російської Федерації після закінчення війни?
- Я скептично ставлюся до цього варіанту і поясню чому. У листопаді 2022-го року була розроблена спеціальна методика оцінки шкоди, завданої в результаті бойових дій. Оцінка робиться в гривнях, а потім переводиться в умовні одиниці та фіксується оцінювачем у доларах США. Наприклад, ми маємо умовний мільйон доларів збитків. Ми пішли в суд першої інстанції, виграли суд проти Російської Федерації. У нас є це рішення, що далі? Війна рано чи пізно закінчиться, вона не буде вічною. Я сподіваюся, що закінчиться нашою перемогою.
Припустимо, нам вдасться разом із нашими міжнародними партнерами – США і Європою – домогтися репарацій. Шкода, нанесена Україні, – це сотні мільярдів доларів. Остаточно ця цифра буде рахуватися, вважаю, вже після завершення активних бойових дій. Припустимо, що за позитивних умов росіяни погодяться на ці репарації. Це буде нова команда, в якій вже не буде Путіна, а будуть якісь інші люди. І вони скажуть: добре, ми повернемо ці кошти впродовж 15-20 років.
І далі що відбувається? Держава Росія за підписаною мирною угодою бере список від держави Україна. І там, умовно, 11 тисяч товариств, ФОПів і юридичних осіб, у рядках таблиці — завдані збитки і рахунки в банку, куди перераховувати кошти. Ви так це уявляєте? Це абсолютний нонсенс, такого ніколи не буде. Ці гроші будуть віддаватись як репарації тільки державі Україна. Тільки держава отримуватиме ці кошти. Чи спрямує вона всі ці гроші на компенсацію бізнесу, малим та середнім підприємствам, ФОПам? Ні. Вона спрямує їх на те, що буде визначено урядом та політичною командою.
- Тобто, вважаєте, що звертатися в суд підприємствам для встановлення завданих російською агресією збитків немає сенсу?
- Судове рішення – це не оцінка. Люди, коли ведуть розмову про гроші в усьому світі, кажуть — ось експертна оцінка. Тому моя рекомендація – не витрачайте час. Ніхто не буде компенсувати з репараційних чи інших джерел кошти за списком товариствам, ФОПам і акціонерним товариствам. Вони будуть йти державі Україна. А вона, ймовірно, якусь частину з цих коштів спрямовуватиме на компенсацію приватному бізнесу. Хоча, швидше за все, це будуть окремі грантові програми або пільгові кредити.
Тому моя рекомендація – не зволікайте, йдіть до оцінювачів, фіксуйте все, що було втрачено, робіть оцінку за спеціальною методикою. Наразі цю оцінку можуть робити дві інституції. Перша – це чинні експерти-оцінювачі, які працюють під егідою Українського товариства оцінювачів. Вони зарекомендували себе як високопрофесійна, прозора інституція, що працює як партнер, в тому числі - держави. І друга - за цією методикою оцінку можуть робити судові експерти-оцінювачі. Зробили оцінку — і чекаємо репарацій.
Костянтин Іванов. Фото зі сторінки ЧТПП у ФБ
- Чи існує діалог із владою? Чи чують урядовці підприємців?
- Уряд сприймає інформацію, наприклад, реалізуючи успішну програму, що проявила себе просто супер з точки зору мультиефекту — як 5-7-9 — програма пільгового кредитування малого та середнього бізнесу. Уряд рекомендував для прифронтових і деокупованих територій використовується менший відсоток. І це працює!
Ще варто звернути увагу на податок на землю, що обраховується від такої базової величини, як нормативна грошова оцінка землі. Я вжахнувся, але це факт, що нормативна грошова оцінка землі в прифронтових і деокупованих територіях і в усій Україні зростає під час війни.
“Є велике сподівання на урядовців нової хвилі”
- І як може допомогти бізнесу уряд чи місцева влада?
- Преференції можуть бути різні. З моєї точки зору, вони мають запроваджуватися сьогодні і не менше, ніж на 7 років після закінчення дії Закону “Про воєнний стан”. Адже не виключено, що як наслідок усіх негативних чинників у цих регіонах почнеться економічна стагнація. На жаль, нам не уникнути тенденцій низької ділової активності. Зараз розвитку немає, бо розвиватись – це інвестувати. Зараз є грантові ініціативи уряду, міністерства економіки, є міжнародні програми, орієнтовані на прифронтові й деокуповані регіони. Але це тільки фінанси. Це гроші як джерело для тих, хто втратив, і може отримати зовнішнє джерело фінансів, але ж ризики ніхто не прибере. Тому преференції потрібні.
- Які загалом очікування має місцевий бізнес від новосформованого уряду, і, зокрема, від нової прем'єр-міністерки України Юлії Свириденко, яка, припускаю, достатньо добре обізнана щодо ситуації в Чернігівській області?
- Кілька слів про співпрацю з нардепами. У 2022-му році народний депутат із Чернігова Сергій Гривко розробив законопроект про спеціальні режими економічної та підприємницької діяльності. Він дещо повторював ідеї спеціальних економічних зон, що існували в часи Кучми. У ті часи це був переважно негативний досвід, за винятком Яворова Львівської області. Все інше було просто кримінальним кублом, яке крало гроші з бюджету, користуючись цими пільгами. Законопроєкт Гривка був дещо передчасним. Ми з ним постійно контактуємо і він готує новий законопроєкт. Він створив робочу групу, до якої я теж належу. Народний депутат також взяв участь у роботі колегіального органу Чернігівської Торгово-промислової палати, за що ми вдячні. На раді Чернігівської ТПП ми обговорювали багато аспектів необхідних дій з боку уряду та преференцій для прифронтових і деокупованих територій.
На рівні парламенту в нас була розмова про це із керівником профільного комітету паном Дмитром Наталухою.
На початку цього року Юлія Свириденко мала робочу поїздку в Чернігівську область і зустрічалася з активним бізнесом, з громадськими організаціями, які об'єднують бізнес. Я це питання теж порушував. Вона відповіла, що тривалість війни і зміни в соціально-економічному стані прифронтових та деокупованих територій, зокрема, в частині бізнес- та інвестиційного клімату, приведуть нас до того, що ми почнемо працювати над такими преференційними режимами. Юлія Анатоліївна сказала, що уряд має намір продовжувати те, що розпочав у 2023-му році, стартуючи з програми «5-7-9» і не тільки. Є ще локалізація інших програм. Тобто існує певна програма підтримки малого та середнього бізнесу, і в цій програмі точково дають додаткові преференції прифронтовим і деокупованим територіям. Тому в уряді є це розуміння, у Верховній Раді – теж. У новому форматі Кабінету Міністрів є велике сподівання на урядовців нової хвилі, як Свириденко, як пан Федоров, як міністр економіки пан Соболєв.
Костянтин Іванов. Фото зі сторінки ЧТПП у ФБ
Експертне співтовариство доходить до розуміння та згоди, що проаналізовані, прораховані й змодельовані преференції мають бути запроваджені для прифронтових і окупованих областей. Як експерт я наполягаю, що це Чернігівська, Сумська, Харківська, Запорізька, Дніпропетровська, Херсонська, Миколаївська області, де мають бути запроваджені спеціальні режими економічної і підприємної діяльності. І на період не менш ніж 7 років після закінчення дії Закону “Про воєнний стан”.
