Як гадаєте, що спільного між дерев’яними сандриками на старовинних чернігівських будинках та алфавітом? Нагадаємо, що сандрики — це, схожі на дерев’яне мереживо, архітектурні карнизи, які оздоблюють віконні або дверні прорізи. От і ми не знали, поки 22-річна графічна дизайнерка Дарія Юдіна не створила з дерева чернігівський шрифт. Де ним можна писати і як киянка опанувала унікальний культурний код Чернігівщини — авторка ідеї розповіла журналістам Чернігівської Медіа Групи.
З Дарією ми домовилися зустрітися на Валу, біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Ввечері історичний центр Чернігова переповнений містянами й гостями, але нашу творчу героїню ми «вихопили» поглядом з натовпу миттєво. Пірсинг у носі, підведені синім олівцем очі, блакитні кросівки, довга сукня кремового відтінку й обклеєний наліпками ноутбук під пахвою.
Дарія — киянка, яка під час повномасштабної війни переїхала до Львова, а згодом опинилася в Чернігові. Вже два місяці вона обожнює сирники з «Шарлотки» і роботу в Ялівщині. Бере каремат і серед хвої креативить за ноутбуком.
— В Києві скажений ритм. Львів мені подобається тим, що ніби й не галасно, але весь час щось відбувається. Коли я приїхала в Чернігів, подумала: блін, тут, напевно, надто тихо. А потім я почала ходити на різні заходи і побачила, яка тут цікава і локальна культура. Вона цікавіша, ніж деінде. В Києві всі розділені на ком’юніті, а в Чернігові все дуже органічно переплетено. А ще дуже подобається, що тут багато річок і ніби в місті мене оточує вода.
Саму Дарію в Чернігів «органічно вплів» її коханий. Хлопець з Чернігова, тож місто для життя довго не обирали. Саме він вперше познайомив її з дерев’яним мереживом на міських будинках.
— А потім ми поїхали відпочивати до «Блакитних озер». Дорогою, в селах, я своїм дизайнерським оком помітила ще такі будиночки і загорілася ідеєю зробити якийсь прикол з цією регіональною айдентикою. Я таких ніде не зустрічала, ця архітектура унікальна і захотілося про неї розказати всім, популяризувати.
2024 рік. Дипломна робота в Львівській національній академії мистецтв. Графічна дизайнерка Дарія запропонувала проєкт, в якому дерев’яне мереживо з чернігівських будинків схотіла перетворити на букви. У Львові й Києві про таке, каже, майже не чули. Тож, дослідила історію, проаналізувала форми віконних сандриків. Впродовж року завиток за завитком вишикувався в абетку.
— Зробити з декору літеру — звучить абсурдно. Я стільки цих будиночків передивилася! Дуже допоміг сайт «Дерев'яне мереживо Чернігова». У них є свій онлайн-музей і там я провела багато часу. Мені треба було за щось зачепитися. Наприклад, зробити одну літеру, на основі якої розвивати цю ідею в інших.
Центральний елемент одного із сандриків зайняв найпочесніше місце в чернігівському шрифті — букву «Ч». Якщо уважно придивитися до архітектурного мережива — дійсно, завиток нагадує цю букву, яка ніби прилягла на бік. Нею авторка пишається найбільше.
— Верхня частина одного із сандриків нагадує букву «Л». А ще мені подобаються букви «А і «Я» — вони дуже органічні і цікаві.
Так на захисті диплома 33 літери перетворилися у 95 балів, а старовинний архітектурний код Чернігова — у сучасний дизайн.
Фактично Чернігів давно мав свій шрифт, але розшифрувати його змогла лише туристка. Тож, і мета показати шрифт світові сховалася в ніші туризму.
— Шрифт акцентний і його можна використовувати в брошурах, путівниках. Львів і Київ мають власну систему туристичної навігації, а от Чернігову її бракує. Тут багато пам'яток розбомблено росіянами, тому було б зручно систематизувати інформацію і цікаво подати її туристу. Я хотіла, щоб людина побачила цей шрифт, завантажила, поцікавилася його походженням, автором.
Завантажити чернігівський шрифт можна тут. Це безоплатно. Однак Дарія вдячна кожному, хто позначає її авторкою, аби відстежувати, кому і в яких проєктах її ідея стала в нагоді. Коментатори в захваті, а розробники однієї з комп’ютерних ігор вже зверталися за дозволом використати шрифт в інтерфейсі.
— Шрифт ідеально підходить для декоративних заголовків і невеликих блоків тексту. Але я планую зробити декілька накреслень за товщиною, аби ця абетка стала повноцінною шрифтовою сім’єю.
— Працювати вдома чи в офісі?
— Я працювала і так, і так. Поки обрала для себе варіант дистанційної роботи.
— Місто чи село?
— Якраз планую поїхати до бабусі в село. Хочеться відпочити. Але, якщо дивитися на перспективу — я б поїхала пожити кудись до села.
— З макіжем чи без?
— Я мінімально фарбуюсь, але полюбляю підводити собі яскраві очі або підкреслювати помадою губи. Люблю кольори.
— Поспати чи завершити проєкт?
— Завершити проєкт, а потім поспати.
— Намалювати на папері чи в графічному редакторі?
— Мені всі думки легше викладати спершу на папері. Я з дитинства малюю.
— Голосове чи текстове повідомлення?
— Текстове. Коли замовники спілкуються голосовими — це, звісно, дуже зручно, але лише для них, бо я не завжди можу послухати.
— Фріланс чи повна зайнятість?
— Нині я працюю на повну зайнятість і мені о’кей. Але в майбутньому розглядатиму фріланс.
— Що вас надихає?
— Моє оточення людей.
— За що любите свою роботу, а що в ній дратує?
— Люблю за можливість креативити і одночасно тримати себе в рамках. А дратують правки і складність змусити себе встати з ліжка, щоб виконати задачу.
ФОТО: Валентин Бобир
