Кожен чернігівець пам’ятає лютий-квітень 2022-го року. Час, коли завдяки героїчним захисникам України, Чернігів встояв під навалою російсько-білоруських окупантів. Втім, російські окупанти досі є. У центрі Чернігова. На Валу. Хоча і «не в тому вигляді», як би хотіли…
Що за окупанти?
Ті, що воювали з військами УНР та захопили Чернігів у 1919-му році. Мова про пам’ятник, розташований майже одразу на вході до Валу з боку проспекту Миру з офіційною довгою назвою «Братська могила червоноармійців Богунського полку 1-ї Української Радянської дивізії, які загинули при визволенні м. Чернігова від петлюрівців 12.01.1919 р. та 11-ти радянських воїнів, які загинули при визволенні м. Чернігова у вересні 1943 р.».
Хоча, як зрозуміло з назви, тут, зокрема, поховані радянські воїни, що воювали проти нацистів, ще у 2023-му році на одній з плит пам’ятника був дещо шокуючий напис: «Здесь похоронены красноармейцы-щорсовцы, погибшие в бою с гетманцами и петлюровцами в январе 1919 года при освобождении Чернигова. Вечная слава борцам за власть СОВЕТОВ!» І хоча невідомі патріоти, схоже, власними силами демонтували плиту з присвятою російським окупантам (оцінить російський гумор, що йде крізь століття: окупацію України у 2022-му році Росія теж називає «звільненням», як це було і сторіччя тому, у 1919-му), саме поховання щорсівців, котрі захопили наше місто на початку XX століття, досі зберігається у самісінькому центрі Чернігова і, схоже, найближчим часом там і залишиться. Такий от парадокс.
Сказ про сім няньок та розмиту відповідальність
Пам’ятник і поховання не просто зберігаються на Валу, а досі перебувають під охороною української держави (так, поховання російських окупантів охороняє держава Україна – черговий парадокс). І поховання це не можна перенести без дозволу міністерства культури, оскільки воно має статус пам’ятки.
У червні під час відвідин Чернігова заступник міністра культури та стратегічних комунікацій Сергій Бєляєв розповідав, що нібито наразі Мінкульт переносить пам’ятки зі старого реєстру у новий, і під час цього переносу пам’ятки, на кшталт поховання щорсівців у Чернігові, автоматично позбавлятимуть цього статусу.
Втім, наприкінці серпня, відповідаючи на наш офіційний запит, в якому ми просили уточнити позицію Міністерства, все той же пан Бєляєв вже не був налаштований настільки ж оптимістично.
— Зазначаємо, що «автоматичне» позбавлення правового статусу пам’ятки культурної спадщини без проходження відповідних процедур чинним законодавством у сфері охорони культурної спадщини не передбачено, — розповідав Сергій Бєляєв.
Як ми зрозуміли з відповіді чиновника, аби пам'ятку не заносили до Реєстру об’єктів культурної спадщини, обласні військові адміністрації відповідних регіонів мають надати низку документів: витяг з облікової картки об’єкту спадщини, фотофіксацію об’єкта, щонайменше, піврічної давнини (тобто світлини чомусь мають бути «не свіжі») та акт візуального обстеження. І наразі таких документів щодо поховання щорсівців Мінкульт не отримував.
На цей момент, за даними мінкульту, міськрада Чернігова готує перенесення пам’ятки «до сектору військових поховань міського кладовища «Яцево»».
— Після надходження від Чернігівської міської ради комплекту документів у повному обсязі Міністерство підготує проєкт відповідного нормативно-правового акту (що дозволив би перепоховання, — прим.), – зазначає пан Бєляєв.
Могло б здатися, що це перемога. Але ніт. Причому «ніт» одразу з кількох причин.
Наприклад, перепоховання має відбуватися за міські гроші, а грошей на дерусифікацію у цьому році не виділяли.
Тут варто пояснити, що у квітні 2025-го очільник міської військової адміністрації Дмитро Брижинський затвердив «Міську цільову програму з охорони та збереження пам'яток культурної спадщини м. Чернігів на 2025-2026 роки». І цією програмою у нинішньому році передбачено 1 мільйон 600 тисяч на демонтаж пам’ятників та перенесення поховань, заборонених чинним законодавством. Простіше – тих, що підпадають під декомунізацію та дерусифікацію.
Але якщо гроші закладені у програмі, це ще не значить, що вони закладені і у бюджеті міста, тобто не означає, що їх виділять. Тому, щоб прояснити виділення чи не виділення цих коштів, ми двічі зверталися до пана Брижинського з офіційними запитами. Перший, що був у липні, з МВА переслали до міської ради. Вдруге ми звернулися 22 серпня, і, хоча відповідь на запит мала бути надана впродовж 5 робочих днів, на момент написання цього матеріалу позицію міської військової адміністрації ми так і не отримали (звісно, готові її оприлюднити у разі надходження).
Про пінґ-понґ та рішення
Пам’ятаєте отой лист, який ми у липні надіслали до МВА, і який з міської військової адміністрації «відфутболили» до міської ради? Парадоксально, але у міськраді цей запит, фактично, «відпасували» назад, адже відповідаючи на нього, начальниця відділу туризму та промоції міськради Чернігова Катерина Литвин зазначила, що ще на початку травня міська рада зверталася до МВА з проханням виділити гроші на фінансування програми, тобто на демонтаж пам’ятників, втім, гроші на цю програму так і не виділили…
А щодо «повного обсягу» документів, які від міської ради очікує мінкульт, то у липні заступниця міського голови Вікторія Пекур відповідала нам, що для того, аби могилу російських окупантів-щорсівців з Валу перенесли, не вистачає «рішення органу місцевого самоврядування щодо перенесення пам'ятки, а також документу, що засвідчує згоду на переміщення (перенесення) пам'ятки її власника або уповноваженого (их) ним(и) органу (ів) (осіб) та власника(ів) (користувачів) земельної ділянки або уповноваженого(их) ним(и) органу(ів) (осіб), на яку планується перенести (перемістити) пам'ятку».
І оце «рішення органу місцевого самоврядування» впирається у наші місцеві проблеми: адже, нагадаємо, з грудня 2024-го року місто живе не тільки без міського голови, а навіть без виконувача його обов’язків, адже депутати не можуть обрати секретаря міської ради (котрий і мав би стати в.о. міського голови).
А із земельними рішеннями в чернігівських депутатів «хронічна» біда, яка триває вже більш ніж рік. Що робить прийняття рішення щодо перепоховання щорсівців не дуже, скажімо так, високоймовірним. Втім, відповідаючи на наш повторний запит вже наприкінці серпня, пані Пекур не згадувала про «рішення органу місцевого самоврядування»:
— На виконання Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» відповідні документи для отримання дозволу на перенесення пам'ятки історії місцевого значення «Братська могила радянських воїнів», охоронний № 22, були направлені до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. Наразі пакет документів знаходиться на розгляді Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, — пише Вікторія Пекур.
Також заступниця міського голови зазначає, що гроші на демонтаж пам’яток у рамках дерусифікації (ті самі 1,6 мільйони) досі не виділені, а роботи на об’єктах культурної спадщини можливі тільки за погодження з Мінкультом.
Проміжний підсумок
Отже, на дворі осінь 2025-го, а українська влада досі охороняє «пам’ятку історії» – поховання російських окупантів, котрі захопили Чернігів у 1919-му році і досі лежать в історичному центрі українського міста-героя.
І схоже, що найближчим часом домовитися між собою різні гілки влади не зможуть – у мінкульті чекають від міської ради «рішення органу місцевого самоврядування», а у міській раді чекають на відповідь від мінкульту. Але над усім цим нависає відсутність грошей, яких у бюджеті Чернігова на дерусифікацію не передбачено.
Дивні дива. Тільки от це не назва серіалу від Netflix, а наші чернігівські реалії…
