Впродовж 2024 року на Чернігівщині зафіксували понад 424 тисячі екскурсантів, що майже на 65 тисяч більше, ніж у 2023-му. Загальний обсяг туристичного збору на Чернігівщині у 2024 році склав 1,64 мільйона гривень — на 9% більше, ніж у 2023-му, та на 28% менше, ніж було до повномасштабного вторгнення — у 2021 році. Водночас за перші шість місяців 2025 року туристичний збір на Чернігівщині склав лише 770 тисяч гривень, що є найнижчим показником по Україні.
Виходить, попри все туристи до нас їдуть. Цікаво, яким же бачать туристичний Чернігів сьогодення ті, хто його популяризує та відкриває для гостей, а саме — екскурсоводи та гіди. Ми поспілкувалися з Володимиром Пилипенком, Лесею Федоренко та Ервіном Міденом і розпитали, хто нині приїздить до Чернігова, про улюблені місця екскурсоводів та екскурсантів, про нерозкритий потенціал нашого міста, та як впливає на туризм статус прифронтового регіону.
До Чернігова не їхали у 2022-му та після ракетного удару по Драмтеатру
Зі слів Володимира Пилипенка, у 2025 році до Чернігова погуляти їдуть більше порівняно з минулим роком, а у 2024-му їхали активніше, ніж у 2023-му.
«Я це пов'язую з тим, що у людей, мабуть, все-таки накопичується психологічна втома і хочеться трішки змінити навколишнє середовище, щось нове подивитися. І все це, попри те, що Чернігів, на жаль, наразі в усіх повідомленнях щодо атак РФ. Люди все одно потихеньку приїжджають, зовсім небагато, але приїжджають. Це і різні колективи, і збірні групи, але дуже рідко».
Водночас Леся Федоренко відзначає, що найбільший спад туристичного інтересу до Чернігова був навесні 2022-го. Більш-менш вирівнявся він уже восени 2022-го та влітку 2023-го.
«У 2022-му туристичний попит щодо Чернігова був найменший. Як я пам'ятаю, людей було дуже багато вже влітку 2023-го і до 19 серпня, коли російська ракета прилетіла по Драмтеатру. Ось тоді я відчула, що бачу дуже багато індивідуальників, містом почали цікавитися перші групи. У мене були розписані всі вихідні до середини жовтня. Тобто це був абсолютно стабільний, класний графік екскурсовода. Але після прильоту — суцільна яма. Адже той удар був й інформаційно дуже гучним, така трагедія була».
Ервіну Мідену 2025 рік нагадує час початку карантинних обмежень, коли туристи в місті нібито є, але їх не багато. Тобто порівняти туристичне сьогодення Чернігова можна не з найкращими роками.
Туристичний Чернігів тримається на трьох «китах»
На думку того ж Ервіна Мідена, Чернігів у туристичному плані завжди тримався на трьох "китах": Вал, Антонієві печери та дзвіниця Троїцького монастиря.
«Благо, що якраз у 2025 році третій «кит», тобто дзвіниця, знову відкритий для туристів. Щоправда, особисто я ще можу виділити П'ятницьку церкву та весь Єлецький Успенський монастир як ключові пам'ятки для ознайомлення з давньоруським минулим нашого міста».
Єлецький монастир серед найбільш улюблених локацій Чернігова і у Лесі Федоренко. Проте проблема в тому, що сам Успенський собор наразі переважно закритий, а відкривають його співробітники заповідника “Чернігів стародавній” лише в окремі дні для екскурсій, які ведуть самі співробітники.
«Я загалом люблю Чернігів, люблю його природу, мені подобається Десна. Також у людей є запит на дерев'яне мереживо нашого міста. Навіть спеціально іноді приїжджають і просять показати це все. Коли піша прогулянка, то я просто додаю до маршруту декілька відреставрованих будинків з дерев'яним мереживом. Якщо є можливість їздити автомобілем, я намагаюся показати більшість найцікавіших будинків, адже вони розкидані по місту», — каже Леся Федоренко.
Володимир Пилипенко надає перевагу вулиці Князя Чорного та називає її улюбленою в нашому місті. А щодо уподобань туристів, то у всіх людей власні смаки на локації.
Туристичний Чернігів завмер, але все одно вражає
Той же Володимир Пилипенко, описуючи сучасний Чернігів одним реченням, зупинився на думці, що туризм у Чернігові завмер.
«Так, він не вмер, але він завмер. Мабуть, це правильне слово».
А ось у тому, що Чернігів і зараз вражає своїх гостей, впевнена Леся Федоренко. З її слів, іноді у людей є навіть занижені очікування від міста.
«Чернігів. Люди знають, що він старий і все-таки інше, але коли вони бачать ці пам'ятки, і коли ти розкриваєш суть історії цього міста, то це реально вражає. Так, є певна проблема в недоглянутості міста, це відчувається, але порівняно з іншими містами у нас все окей. Просто самі містяни знають, що Чернігів може бути ще більш привабливим і охайним».
Леся каже, що всі розуміють: в Україні триває повномасштабна війна, а Чернігівщина є прифронтовим регіоном. Проте після війни вона очікує на туристичний бум та реалізацію на повну нерозкритого туристичного потенціалу Чернігова завдяки зусиллям місцевої влади.
Ервін Міден називає Чернігів «необробленим алмазом». На його думку, це найкраща метафора, адже нашому місту потрібно дуже багато коштів і зусиль, аби відновити свій туристичний довоєнний статус у найкращі роки. А найголовніше — дочекатися завершення війни, щоб туристи з інших регіонів України не боялися відвідувати наше місто.
Куди рости туристичному Чернігову: від туалетів до нових печер
На думку Володимира Пилипенка, у Чернігова достатньо гарна стартова база та можливості для туризму й екскурсій.
«Давайте ми спочатку реалізуємо ті можливості, які є, а потім будемо шукати інші потенціали. Бо дуже часто так виглядає, що ми шукаємо щось таке особливе, унікальне, мегаспецифічне й забуваємо про те, що у нас є і так хороше. Все це нагадує стару одеську приказку: «Не треба робити мені якнайкраще, залиште мені, як добре».
З цим твердженням погоджується й Леся Федоренко. Вона зазначає, що базовий мінімум — це охайний і зручний туристичний центр, а також достатня кількість якісних туалетів біля основних пам’яток, і мова не лише про Вал чи Красну площу.
«У центрі, зрозуміло, є кав'ярні, на Валу є туалет, який за дивним графіком іноді працює, це теж проблема. А ось інша частина, починаючи від Єлецького монастиря, далі — Болдині гори — там же біда, бо це важлива потреба. За великим рахунком, рятують ситуацію й біотуалети, але потрібно їх правильно та естетично встановлювати».
Також однією з головних проблем туристичного Чернігова, яку не можуть вирішити вже протягом декількох років, Леся вважає відсутність цікавої місцевої айдентики у сувенірах.
«Мова не про магнітик, не про нашого Симаргла. Треба щось смачненьке, і це, зокрема, про нашу гастрономію саме чернігівську. Про неї завжди питають екскурсанти. Колись були наші цукерки «Стріла», але цього замало. Хтось скаже, що є наше пиво. Окей, є «Чернігівське» - бренд з історією, але на нашому пивзаводі немає того, за чим би сюди їхали гості та купували. «Чернігівське» будь-хто може купити у кожному супермаркеті в різних куточках України, але це не про сувенір з нашого міста. Було б класно, якби той же Чернігівський пивзавод зробив окрему туристичну серію або дегустаційний сет, і це продавали б виключно туристам. Тут у нас в Чернігові класно все оформили б, і це виглядає як класний сувенір».
Ще один суттєвий мінус Чернігова у порівнянні з іншими містами України — логістика. Якщо бути точнішим, мова саме про залізничне сполучення, як говорить Леся Федоренко. Адже наразі доїхати з Києва можна лише автобусом, хоча кілька років тому ситуація була кращою.
«Якось перед повномасштабною війною до Чернігова завітав гість з Херсона. Він був неприємно вражений, як йому довелося добиратись до нас: з Херсона до Дніпра, звідти до Києва, а зі столиці маршруткою до Чернігова. Ситуація змінилась, коли з Києва до Чернігова вже під час повномасштабки пустили швидкісний потяг. Я й сама не вилазила з цього потяга, бо це було настільки зручно, швидко та класно. І це одразу відчули туристи».
Якщо говорити про нерозкритий потенціал нашого міста, то Ервін Міден вважає, що тут є перспективи в Антонієвих печер.
«Є багато не відкритих для туристів печер. Якщо вони будуть укріплені й відкриті для туристів — хоча би половина з відомих нині підземель, то зможемо змагатися й з одеськими катакомбами».
Яких гостей приймає Чернігів зараз
Контингент туристів за час повномасштабної війни змінився. Про це розповідає Володимир Пилипенко:
«Наразі значно більше стало військових, які приїжджають до Чернігова по службі та, на жаль, на реабілітацію також. Значно більше стало представників різних силових структур, це і поліція, і якісь гості цих силових структур, зокрема, іноземці».
Ервін також каже, що наразі орієнтовно 80% екскурсантів — військові.
«Звичайно, були цікаві та відомі туристи, але, на жаль, не про все можна розповісти публічно. Радує, що до Чернігова восени активно приїздять гості з Сум. Зауважують, що у нас спокійніше і безпечніше. Тож все пізнається у порівнянні».
Про туристів з небезпечних і прифронтових регіонів згадує й Леся Федоренко. За її словами, вони не так бояться їхати до Чернігова, як люди з інших регіонів.
«Була така цікава ситуація наприкінці цієї весни, коли приїхали молоді дівчата-блогерки з Харкова та Дніпра. Тоді у цих містах були гучні обстріли, а в Дніпрі взагалі досить трагічна ситуація склалася. І їх перше питання перед початком екскурсії було: «Що у Чернігові з безпекою?» А в нас якраз кінець весни-початок літа були більш-менш спокійними, і взагалі атмосфера в місті не така депресивна. То я їм кажу, що, на відміну від ваших міст, у нас досить безпечно. І вони кажуть: коли їхні друзі дізналися про поїздку саме в Чернігів, то просто їх перехрестили й сказали, що в нас просто жесть. Також був випадок, коли кілька людей не приїхали до Чернігова, бо їм хтось розповів, що на трасі Чернігів-Київ дрони скидають вибухівку на машини».
Наразі Леся в основному працює з індивідуальними замовленнями, замовленнями волонтерів, замовленнями від реабілітаційних і ветеранських центрів. Величезних автобусів з туристами, яких привозять організовано, майже немає.
Туристи не напружуються та ловлять унікальний вайб
Туристам подобається неквапливий темп життя в Чернігові, велика кількість зелених зон у центрі та загалом досить зручна інфраструктура, — вважає Володимир Пилипенко.
У певному сенсі це перегукується з думкою Ервіна Мідена, який доволі цікаво порівняв Чернігів з іншими містами:
«Ми — не Харків, але у нас доволі чисто. Ми — не Львів, але у нас можна знайти цікаві ресторації. Ми — не Київ, але у нас теж інколи є затори. Ми — не Луцьк, але теж є маленьким і зручним містом. Ми — не Вінниця, але також маємо гарну інфраструктуру для комфортного життя. Чернігів це — Чернігів. Тут унікальний вайб, коли гуляєш історичними місцями. Це і відмічають гості, які тут “не напружуються”».
Проте не лише з позитивної сторони запам’ятовують туристи Чернігів сьогодні. Зі слів Лесі Федоренко, доволі часто гості звертають увагу на російськомовність місцевих жителів, і це їх неприємно вражає.
Попри все, до Чернігова продовжують приїжджати по-справжньому унікальні туристи, серед яких Леся згадує 92-річного дідуся, котрий приїхав до нас влітку 2022 року.
«Дідусь приїхав сам, без супроводу. Він науковець, тому його на якусь консультацію тут запросили. Його привезли на Красну площу і залишили мені. Цей дідусь відтопав зі мною 5 годин, жодного разу не попросився присісти чи в туалет. Він із задоволенням оглядав абсолютно всі пам'ятки. Ми наприкінці вже з ним йшли під руку, він мене називав онукою, і це так прикольно було насправді, я так надихнулася. Це мій найстарший екскурсант за весь час роботи екскурсоводом».
Ще однією цікавою гостею Чернігова, але вже восени 2025-го, стала Кеніта з американського Сан-Франциско. Вона списалася з Лесею через Instagram і домовилась про прогулянку містом.
«Її чоловік з Чернігова, він працює айтішником в Сан-Франциско, і на її сторінці було дуже багато його фото. Я була впевнена з переписки, що буду мати справу з молодим хлопцем. І тут бачу дівчину — таку мексикано-індіанку дуже колоритну. Вона неймовірна патріотка України, демократка та антитрампістка, пише листи в сенат. Ми їй подарували книжку спогадів очевидців блокади Чернігова, сувеніри патріотичні, вона була неймовірно щаслива. Мене вразило, з яким задоволенням вона слухала мою розповідь, ці широкі очі, ці емоції ні з чим не сплутаєш!»
Як бачите, маршрут Сан-Франциско — Амстердам — Варшава — Львів — Київ — Чернігів не зупинив Кеніту, тому маємо надію, що туристичний Чернігів продовжить приймати гостей з інших міст України та всього світу. А екскурсоводи таким зацікавленим відкриватимуть Чернігів все з нових і нових сторін.
