З наступного навчального року школярі 8-9-х класів обов'язково вивчатимуть фінансову грамотність. “Пілот” цієї дисципліни у чотирьох школах Чернігівщини є вже цьогоріч. Та чи не запізно починати говорити про гроші з підлітками, адже сучасні діти мають власні кошти чи не з дитсадка? Та чи завжди кишенькові – це лише про основи побутової економіки?
Від кількох гривень у скарбничку до тисяч на банківській карті
Питання “Чи контролюєте витрати кишенькових грошей?” я поставила в одній із батьківських спільнот в Фб. З'ясувалося, що чернігівські батьки мають подекуди абсолютно різні погляди на цю тему.
До прикладу, Ольга Цвітаєва переконана, що кишенькові гроші для того і даються, щоб дитина витратила їх без контролю, до того ж сума у 50-100 грн не є такою значущою.
"Сума мінімальна. І єдине, чого наразі бажає моя дитина, - щось солоденьке. Тому потреби контролювати нема", – зауважує Анна Ібрагімова.
А от Лілія Сьомченко все ж ретельно відстежує транзакції з карти дитини, а за покупки готівкою просить надати чеки.
Охоче діляться батьки і досвідом фінансової свободи своїх дітей. Дехто спостерігає ощадливість дітей з раннього дитинства: “у того плюшкіна і в скарбничці, і на картці більше, ніж в батьків”. Однак є й такі, у кого раціональний підхід до витрат з'являється лише з часом.
“Я даю своїй дитині гроші першого числа щомісяця і одразу на весь місяць. Завжди стежу за витратами, але не критикую покупки. У перший місяць розтринькав все за три дні. Згодом навчився розраховувати на місяць, вчасно поповнювати телефон та транспортну картку”, – розповідає Дарина Лупеко.
Тож кишенькові гроші – що це і навіщо?
Виявляється, не всі гроші, що має дитина у розпорядженні, можна вважати кишеньковими. Гроші, які дитина отримує для обідів у школі, на екскурсію чи на транспорт – не є такими. Адже ці фінанси батьки дають для забезпечення базових потреб. Відтак, якщо дитина починає заощаджувати саме з них, то отримає у підсумку поганий результат, може навіть зіпсувати здоров'я.
Кишенькові гроші ми даємо дитині без конкретно визначеного предмету купівлі. Це подаровані родичами чи батьками кошти. Власне, самостійне керування такими надходженнями і має значення.
“Кишенькові гроші – це про виховання, а не лише про фінанси. Діти таким чином вчаться самостійності, відповідальності, плануванню і навіть вмінню чекати. Я рекомендую починати давати дитині кишенькові з 6 –7 років. Це саме той вік, коли дитина може вже зрозуміти прості поняття: скільки це коштує, на що вистачить, що краще обрати, – зауважує психологиня Ярослава Половецька. – Фінансова довіра – це частина глибокої довіри між дитиною й батьками. Якщо ми не довіряємо дитині навіть щодо 20 гривень, як вона навчиться приймати рішення щодо грошей і не тільки у 20 років? Довіра виховується через практику. І ми, дорослі, маємо дати для цього простір. Нехай дитина помилиться – це нормально. Краще вона зробить першу імпульсивну покупку в 8 років, ніж у 28. Головне – бути поруч і підтримати розмовою, а не критикою”.
Наслідки неправильного формування ставлення до грошей психологиня вивчала на практиці.
“Дорослі, які виросли без права на власні кишенькові гроші і, як наслідок, без досвіду самостійного вибору, безпомилковості та фінансової свободи, – це діти, яким завжди казали «Гроші – це не для тебе», «Ми краще знаємо, що тобі потрібно» або ж взагалі не говорили про гроші як про щось природне та необхідне. У дорослому віці такі люди часто стикаються з глибоким внутрішнім конфліктом: з одного боку – сильна потреба в контролі, з іншого – страх витрачати, помилитись, дозволити собі «зайве». Вони можуть роками відкладати на щось і не дозволяти собі нічого для радості. Або ж навпаки – не вміють стримуватись, бо ніколи не мали змоги навчитися розподіляти ресурс. Саме тому кишенькові гроші – це не про матеріальне. Це про дозвіл бути, думати, діяти, приймати рішення, відчувати відповідальність. Завдання батьків – створити ці маленькі «поля фінансової свободи», де дитина може вчитися в безпечних умовах”.
Як діти можуть заробити на свої дрібні витрати
А як щодо того, щоб гроші на власні потреби діти не отримували від батьків за так, а заробляли? Діти? Заробляли? Звучить трохи дивно, втім, така практика доволі поширена у чернігівських сімʼях.
Батько трьох дітей Сергій пригадує, що в його дитинстві у важкі часи кінця 80-х його “законні” кишенькові гроші він міг отримати за порожні пляшки.
“Це був і мій обовʼязок по домовленості з батьками, і заробіток. Я мав регулярно здавати пусті пляшки у пункт прийому склотари, і за це отримував кишенькові гроші. Тож, коли до нас додому приходило багато гостей на якесь святкування, я вже подумки підраховував прибутки. Гроші ми з хлопцями витрачали зазвичай на якісь солодощі, жуйки чи всякі хлопчачі штуки”, - ділиться спогадами Сергій.
Світлана Наконечна також каже, що в її дитинстві найчастіше кишенькові гроші зʼявлялися після здачі вторсировини: макулатура, металолом, тощо.
“Свого часу я ледь не билася з братом за дротик з кольорового металу. Адже в моєму дитинстві це був один із найлегших способів заробити. Друзі, які жили в містах, здавали макулатуру. Пам'ятаю, як подружка на ці потреби поодній повитягувала всі бабусині газети з рецептами. Тоді заробила і на морозиво, і “на горіхи”.
До слова, фахівці не радять зловживати фінансовою винагородою за хатню роботу чи гарні оцінки. Адже такий підхід з часом може зіграти злий жарт з мотивацією до навчання або ж з формуванням навичок побутового самообслуговування.
А от брати з собою на роботу дітей віком від 5-6 років може бути навіть і непоганою ідеєю. За якусь посильну допомогу – поскладати папки чи інші речі, протерти пил, рознести пошту (під наглядом) – юний робітник може отримати заробітну плату.
Підлітків же варто заохочувати та допомагати з пошуком справжньої роботи.
Офіційно за нашими законами працювати вони можуть з 16 років. Утім, є винятки: з дозволу батьків або опікунів діти можуть працювати з 14-15 років у вільний час від навчання на посильних для них роботах. Найчастіше діти можуть працювати повноцінно за договором на фірмі або підприємстві, аніматорами, промоутерами, реалізаторами, вожатими у дитячих таборах тощо. Тривалість робочого тижня не може перевищувати 30 годин, проте отримувати заробітну платню підліток має право у повному розмірі.
Молодші діти, які теж хочуть підзаробити, шукають і знаходять інші способи.
“Мій 7-річний син дуже хотів нову недешеву іграшку. Тож відгукнувся на пропозицію перебрати ті, якими давно не грається, та продати їх через Інтернет, а виручені кошти спрямувати на бажане. Вбили двох зайців: я розвантажила простір, дитина отримала те, що хотіла. Тепер думає, щоб ще продати”, – ділиться Світлана Наконечна.
Про те, що продаж якихось непотрібних речей на дошках оголошень активно практикують і його діти, говорить і вищезгаданий Сергій.
“У будь-якій родині знайдеться купа нових чи майже нових речей, які місяцями і роками лежать непотрібні. Тому ми своїй дітворі дали карт-бланш: розміщуйте оголошення, продавайте, тоді зароблене – ваше. Єдина наша вимога – угоджувати, що і за скільки планують продати, а то такого можуть напродавати…
Ще один важливий момент – під час цього продажу вони вчаться комунікувати з людьми, вчаться якоїсь фінансової грамотності”.
Підсумовуючи, можна сказати точно, що кишенькові гроші дітям потрібні, адже саме з їх допомогою формується почуття відповідальності, вміння ухвалювати рішення та робити вибір. Так вони вчать ази базової фінансової гармотності. А вже як саме, в якому обсязі та в який спосіб надавати ці гроші – чи просто так, чи за певні обовʼязки – це, безумовно, особиста справа кожної сімʼї.
