У давньогрецькій міфології Пегас – прекрасний крилатий кінь, улюбленець муз та супутник Зевса, що допомагає верховному олімпійському божеству транспортувати його вбивчі блискавки. У Збройних силах України Пегаси – оператори БПЛА славетної 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, всевидячі очі наших танкістів і кара небесна для ворогів.
Аграрій Дмитро на позивний «Апачі», Сергій «М’ясник», що до війни працював у м’ясному магазині, фахівці у галузі атомної енергетики «Ботанік» та «Юджин» … Кожен з них на початку повномасштабного вторгнення, не маючи бойового досвіду, добровільно взяв зброю до рук, щоб захистити дорогих серцю людей. Доля привела хлопців у 1-шу танкову і сьогодні четверо побратимів нищать ворога у складі РУБПАК Пегас. Наша журналістка зустрілася з бійцями, щоб поговорити про специфіку їх служби.
«Наша основна задача – зберегти піхоту»
- Батальйон безпілотних систем в танковій бригаді – як він виник і в чому беспілотники допомагають танкістам воювати?
М’ясник: - Та багато в чому. Це і розвідка, і коригування танків… У 2023-му вийшов наказ, що зобов’язував кожну бригаду створити роту ударних БПЛА. Власне, так і виникли Пегаси. Дрони це «очі» танків, по суті. Є як ударні дрони, так і розвідувальні. Розвіддрони використовуємо для знаходження цілей, які можемо потім вражати наявними засобами: танками, мінометами, іншими дронами. Один дрон-камікадзе вартістю в 15000 грн може знищити танк, який вартує мільйони. Все залежить від вміння цим дроном керувати. І тоді шкода, завдана ворогу, значно перевищить вартість цього БПЛА. Наразі рота масштабує свої спроможності та утворює батальйон безпілотних систем. Успішно працюємо як по піхоті, так і по рухомим об’єктам. Тепер будемо це робити ще більше, однак для цього потрібні люди.
- Одразу хочу перепросити: я геть не розуміюсь на дронах і думаю, що велика кількість наших читачів – теж. Розкажіть, будь ласка, доступно для далеких від військової справи людей, з якими типами БПЛА ви працюєте? І які задачі вони виконують?
Ботанік: - Насамперед це MAVIC. Вони у нас є очима бригади. Також вони вражають ворога, скидаючи невеликі боєприпаси до 500 грамів, це ВОГи, гранати. Ще за допомогою MAVIC скидаємо нашим хлопцям воду, аптечки, найнеобхідніші засоби для виживання. Наступні за величиною – FPV-дрони: від 7 дюймів, які можуть занести до ворога «подарунок» вагою в 1 кг, і до 13 дюймів, які можуть занести трикілограмове «привітання».
Юджин: - Є також у нас і великі агродрони, які раніше використовувалися для удобрювання землі. Але тепер удобрюємо землю органічним добривом з окупантів (сміється). А з цих дронів можемо вражати кацапську техніку, «розбирати» їх укриття і достатньо ефективно стримувати навалу ворогів. Також мали успішний досвід використання БПЛА літакового типу для розвідки та ураження повітряних цілей.
- Як проходить навчання? Що чекає на того, хто виявив бажання стати оператором БПЛА у складі Пегасів?
Ботанік: - Базово-військова підготовка, в першу чергу. Ліс, намет, виживання, оце все. Вона не потрібна лише в тому випадку, коли людина вже проходила військову службу. Далі – навічальний центр з підготовки пілотів. Навчання триватиме 45 днів, його проводитимуть професійні інструктори, по завершенні – сертифікат, ну і далі людина приходить в підрозділ. У навчальних центрах закладають ази, щоб ти розумів, що це за штука така – дрон, як ним керувати, що він може робити, як поводитиметься в тих чи інших умовах. Ми всі колись навчалися цьому самі, такої можливості не мали, а зараз набагато простіше, все централізовано, фахівці діляться досвідом
Апачі: - До того ж, ніхто новачка так просто не кине розгрібати все самотужки, він буде інтегрований в команду поступово. Спочатку поїде, подивиться, як взагалі побудовано роботу, потім буде помічником, а далі вже ми будемо дивитись, як людина працює, і будемо давати самостійність і можливість створювати навколо себе команду.
«Ми не повинні допустити, щоб ворог став з нашими «автомат на автомат»
- Розкажіть про основну специфіку вашої роботи.
М’ясник: - Це дуже відповідальна робота, яка потребує витривалості. Спостерігаєш 24/7 і не маєш права пропустити ворога. Бо що якщо ворога буде пропущено, він обов'язково завдасть шкоди піхоті, яка сидить перед нами. Наша основна задача – зберегти піхоту і якнайшвидше виявити ворога.
Апачі: - Чим далі ми виявимо ворога, тим більше в нас шансів його вразити, поки він не дійшов до наших хлопців. Ми не повинні допустити, щоб ворог став з нашими «автомат на автомат». Основний кістяк наших пілотів прийшов із піхоти. Ми на власному досвіді розуміємо, що таке свист кулі біля вуха.
- Які вони – пілоти-«пегаси»?
Юджин: - Страшні бородаті дядьки (сміється). Та ми просто нормальні, адекватні хлопці, комунікабельні. І найперше – дуже вмотивовані. Бо якщо немає мотивації, не вийде з тебе нічого. Я зараз навіть не про відвагу, бо всім буває страшно й це нормально. Всі ми в зоні ризику, але про це забуваєш. А так у нас взагалі є дуже різні люди, різних професій, різного віку… У нас є пілоти і 50+, і до 30 років, і вони всі один одного доповнюють, добре спілкуються між собою, як велика родина.
М’ясник: - нам потрібні не лише пілоти, а й інженери, менеджери, діловоди… Це ж все як ресторан. В ресторані потрібні і ті хто готує їжу, й ті, хто доставляє продукти, і ті, хто подає страви відвідувачам… Це ніби велика кухня, на якій кожен знайде своє місце і роботу до душі. У нас дивляться на людину, розпитують, що вона може, що вміє, які в неї побажання. І вже відштовхуючись від цього пропонують посаду.
- Багато хто боїться, що навіть якщо буде шукати вакансію через рекрутера, все одно у підсумку штурмуватиме посадку.
Ботанік: - Ніхто не буде нічого штурмувати, рекрутер врахує побажання кандидата. От якщо до нас не підете, тоді точно будете штурмувати посадку (сміється) А поки є вибір, я вважаю, треба зібрати себе докупи, піти і виконати свій громадянський обов'язок, піти в нормальний колектив, нормальну бригаду й робити те, в чому ти найкращий. Бо я бачив людей, які насправді об’єктивно не створені для штурмів, для війни на гострі леза, як-то кажуть. Для них є інша робота: у безпечному офісі, в зручному кріслі писати папери й підтримувати нас в іншій сфері. Бо зарплата, наприклад, сама себе не нарахує. Правда, дистанційної служби в ЗСУ поки не придумали, тож їздити з бригадою все одно доведеться.
"Ми справді всі наче брати"
- Розкажіть про свій усереднений робочий день. Розумію, що вони бувають дуже різні, залежно від того, де ви знаходитеся та які задачі виконуєте. Але основні обов'язки оператора, БПЛА, які вони?
М’ясник: - Під різні задачі ми формуємо різні групи. В групах визначаємо, на скільки змін вони будуть заступати. Кожного дня не міняємося, лише через певну кількість днів. Група виїжджає на роботу, задача — максимально ефективно відпрацювати. Неважливо, вдається поспати чи ні. Є робота – значить всі працюють. Є можливість відпочити – відпочивають. Я кажу хлопцям: «Їдеш на бойові – все, максимально холодна голова, ти весь в роботі, старайся!»
- Можливо, хтось з вас поділиться історією про «робочий день», який запам’ятався найбільше?
Юджин: - Стояли ми під Авдіївкою і цей напрямок на той момент був відносно тихий, якісь штурми невеличкими групами відбувалися, по 3-4 піхотинці. Спостерігаєш за ними, передаєш інформацію на артилерію, піхоту, мінометку, вони відпрацьовують… День у день така рутина. І от минув приблизно місяць цієї рутини, настав мій День народження. Я був у нічну зміну, настав ранок і я вже мав мінятися. У мене пульт в руках, спостерігаю свій сектор і бачу раптом, що йде ворожа техніка. Одна, дві, три, чотири, п’ять одиниць… Танки, броньовані машини… Такого «подарунку» на свято я точно не очікував. Це був перший реальний штурм, щоб я сидів за пультом. Адреналін був просто скажений, у мене руки потім трусилися до кінця доби точно. Коли ти передаєш координати, передаєш інформацію, бачиш, як цю техніку вражають, як наші влучають по русні, це відчувається як найкращий подарунок у світі. І радієш, що теж до цього причетний, що зробив в це свій вклад. Це дуже врізалося в пам’ять.
- Чому варто долучитися саме до 1-ої танкової?
Апачі: - Тому що в нас досвідчені воїни. У нас все злагоджено, ми справді всі наче брати. Всіх своїх любимо, на всіх чекаємо, всіх розуміємо. Нормальна, здорова атмосфера в колективі – це запорука якісної роботи. Ми готові вислухати й почути кожного. Наше командування дуже толерантно відноситься до всіх побажань, бо кожна людина є індивідуальною, у кожного свої нюанси зі станом здоров'я. Командир спілкується, визначає, на що боєць спроможний, і, відштовхуючись від цього визначає для нього певну зону відповідальності. У нас немає «уставщини». А ще завжди вітаються ініціатива та конструктивні пропозиції.
«Найбільший страх – що діти зростатимуть в суспільстві, де заохочується бути ухилянтом»
- Жоден з вас не був військовим до повномасштабного вторгнення. Що б ви сказали тим, хто виправдовується зараз тим, що не народжений для війни?
Ботанік: - Ніхто не народжений для війни, жодна людина. Ми народжені, щоб створювати щось гарне і прекрасне, а не… Але ми змушені там бути й воювати. Якби нас там не було, то вже, напевно, нічого б не було зовсім. Я вважаю, що рано чи пізно воюватимуть усі. Але вибору, куди піти, вже не буде. Зараз створено рекрутингові центри, куди можна принести резюме, розказати, що ти вмієш та куди б хотів. І знайдуть тобі посаду: і в зв'язківцях, і в саперах. Вмієш машини ремонтувати – ремонтуй машини, вони ламаються щодня. В нас механіки не простоюють: цілий день крутять щось, варять.
Апачі: - Не треба боятися рекрутингових центрів. Ви як зайдете, так і вийдете звідти, якщо не знайдете для себе чогось цікавого. Вас ніхто там в кайданки не замкне й не забере нікуди. Поспілкувався, дізнався інформацію, пішов додому, подумав. Повернувся і пішов вже працювати там, де ти хочеш.
Мій найбільший страх – що мої діти будуть рости в суспільстві, де заохочується бути ухилянтом. Мовляв: «Вони там десь воюють, дурники, а ми ховаємось, ми розумники й молодці». На мою думку, кожен повинен воювати, щоб усвідомлювати, яку ми хочемо створювати державу, які в ній повинні бути цінності, і розуміти, за що ми боремось.
М’ясник: - Але у мене, наприклад (та й впевнений, що у хлопців теж) нема негативу, коли вдається ненадовго повернутись в тилові міста і я бачу людей, які спокійно собі живуть. Матусі з бавляться з дітьми, діти сміються і я бачу, що життя йде й я на фронті недарма. Бо ми ж там три роки заради чого? Заради наших родин, заради майбутнього, заради цього безтурботного дитячого сміху.
Юджин: Тусується молодь в клубах? Ну й нормально, хай собі тусується.Третій рік йде війна, ну не можуть люди сидіти по підвалах три роки. Вони просто з глузду з'їдуть. Ми ж для того й пішли воювати, щоб діти бігали й сміялися, молодь танцювала й веселилася. Щоб життя тривало хоча б більш-менш в тому руслі, як до війни. Але, звісно, непогано було б, щоб нас поміняли й ми теж мали змогу і відпочити, й погуляти. Втім я завжди себе налаштовую так, що навіть ті, хто нас не міняє, приносять користь і допомагають нам. Життя триває, воно дуже коротке, швидкоплинне. Тому треба жити на повну, в межах своїх можливостей.
Усі бажаючі доєднатися до команди, можуть знайти необхідну інформацію на офіційному сайті підрозділу а також за номерами телефону групи рекрутингу 1 ОТБр +38 068 88 24156 або за номером рекрутера роти "Пегас" +380 93 451 8252
Фото: Валентин Бобир
